Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3026/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3026/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (суддя Віхрова В.С., м. Дніпро, повний текст рішення складено 10.10.2019 року) у справі №160/3026/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Юніон» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - в с т а н о в и в: 03.04.2019 року ТОВ «Логістик Юніон» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішення від 26.12.2018 року №№ 0010044617, 0010354617, 0010264617, 0010414617, 0010474617. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року позовні вимоги ТОВ «Логістик Юніон» задоволено. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб`єкти господарювання ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН», які є контрагентами позивача, у своїй діяльності не створюють реальних дій по наданню послуг, та метою діяльності яких є проведення фіктивних господарських операцій. Проведеним аналізом ЕРПН та АС «Податковий Блок» встановлено, що ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» перевиставляють ідентичні послуги на ризикових контрагентів з відсутністю працівників та анульованими свідоцтвами платника ПДВ. У ризикових контрагентів встановлено придбання товару (цукор, масло, цемент) не пов`язаних з наданням послуг з обслуговування принтерів та постачання продукції імпортного походження. Апелянт вказував, що господарські операції позивача з контрагентами не є фактичними, оскільки не відповідають основній діяльності підприємств, не встановлено дійсність купівлі-продажу товарів, ланцюг придбання товарів самими контрагентами, контрагенти не мають виробничих потужностей, відсутні наймані працівники для здійснення будь-яких дій по виконанню взятих на себе договірних зобов`язань. Апелянт зазначив, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності не були реалізовані та використані у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що вони і не були поставлені покупцю. Встановлено, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, інші первинні документи взагалі відсутні. Апелянт вказував, що ним встановлено, що у періоді з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року позивач придбав паливо для заправки автомобілів згідно укладених договорів з постачальниками палива. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару з АЗС, проте, товар, отриманий покупцем повинен підтверджуватись чеком касового апарата та вважається повернутим зі зберігання постачальником в момент здійснення заправки авто. Апелянт вказував, що на підтвердження витрат пального, ТОВ «Логістик Юніон» складено акти на списане пальне, які не містять загальні відомості про конкретну фізичну особу, на користь якої було списане пальне. За відсутністю інших документів, які б надавали змогу з`ясувати час роботи водія, мету окремої поїздки, та за умов не підтвердження витрат чеками РРО з АЗС при заправці пального у баки окремих авто не можливо встановити, що списання палива пов`язане з веденням господарської діяльності товариства. Згідно до п.29 П(С)БО 16 до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких в тому числі відносяться інші витрати. Складені первинні документи на списання пального не визначають час використання транспорту, не визначають мету транспортної роботи, не містять чіткого маршрутного руху авто з фіксуванням місць перебування автомобіля протягом робочого дня, не містять показників одометрів пробігу автомобілів на початок та кінець кожної окремої поїздки, сума витрат зі списаного пального не підтверджена чеками РРО АЗС, у відповідності до Інструкції 291, для відображення витрат, які не пов`язані з ведення господарської діяльності, Заявник апеляційної скарги вказував, що придбання палива найманими працівниками за рахунок підприємства для власних потреб вважається додатковим благом для найманого працівника, на суму якого слід нараховувати податок на дохід фізичної особи. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України. Перевіркою не підтверджено списання пального на господарчі потреби, проте з`ясовані фізичні особи, на користь яких воно було списано, та ТОВ «Логістик Юніон» в порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, «а» та «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу нарахованому фізичній особі в якості безоплатно отриманого пального. Апелянт вказував, що вартість пального, яке придбавається підприємством для експлуатації автомобіля та безкоштовно «передає» працівнику, є об`єктом оподаткування ПДФО та ВЗ на підставі пп. «е» пг 164.2.17 ПКУ (безоплатно отримані товари, роботи, послуги). Також заявником апеляційної скарги вказано, що норми ПК України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноважене ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національні вал юті ), утримують податок з таких доходів, який сплачується до бюджету під час такої виплати. якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Обов`язковою умовою оподаткування доходів нерезидентів є те, що податок доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України має бути нарахований, утриманий, та сплачений до бюджету під час виплати такого доходу нерезидентам. Під час перевірки встановлено, що за Ліцензійною Угодою від 22.03.2011 року при надання Ліцензії на програмне забезпечення, виплата доходу (роялті) нерезиденту Компані «Manhattan Associates Europe B.V.», Netherlands було здійснено 29.05.2017 на суму 170000,00 дол.США (4478712,56 грн) та 30.06.2017 року на суму 30000,00 дол.США (782969,82грн.). Податок на доходи нерезидента ТОВ «Логістик Юніон» сплатило у повному обсязі за ставкою 15% на загальну суму 928532,32грн., але не під час виплати доходу нерезиденту, з порушенням строку. Сума виплаченого доходу за півріччя 2017 року на користь нерезидента Компанії «Manhattan Associates Europe B.V.», Netherlands (6190215 грн.) та сума податку з такого доходу (928532,00 грн.) задекларовані підприємством у податковій декларації з податку на прибуток №9158171111 від 09.08.2017 за півріччя 2017 року. Сплата податку відбулася раніше (25.05.2017, 31.05.2017, 29.06.2017, 03.07.2017) ніж грошове зобов`язання (928532,00 грн.) стало узгодженим 09.08.2016 року. Апелянт вказував, що за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, накладається штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентами податкових накладних, контрагенти позивача є платниками податків та спроможні здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів поставки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції вказував, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» за ланцюгом взаємовідносин, є необґрунтованими, оскільки кримінальні провадження стосовно контрагентів ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» відсутні. Відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, по відносинам з якими сформовано показники прибутку та сплачувався податок на прибуток. Суд першої інстанції вказував, що діючим законодавством не встановлено обов`язкової форми акта списання ПММ, та з 14.08.2011 року подорожні листи (як легкових, так і вантажних авто) не є обов`язковим документом. Відтак, підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати їх водіям. Суд вважав правом підприємства встановлювати критерії, за якими визнається достатнім оформлення певного переліку документів для підтвердження належного виконання працівниками своїх трудових обов`язків; витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату для оподаткування згідно правил бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами. При придбанні пального для орендованих транспортних засобів, ТОВ «Логістик Юніон» мав право на податковий кредит без подальшого нарахування податкових зобов`язань, якщо він використовує транспортні засоби у своїй господарській діяльності в оподатковуваних операціях, при цьому в договорі оренди обов`язок із забезпечення транспортних засобів не покладено на орендодавця. Суд першої інстанції вказував, що підставою для віднесення сум до податкового кредиту платником податку є отримана він продавця пального податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН. У випадку, коли орендований транспортний засіб, для якого придбане пальне використовується орендарем одночасно в оподатковуваних операціях і в операціях, що не оподатковуються ПДВ, орендар відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 Податкового кодексу України та скласти, зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Використане паливо, якими заправляли власні автомобілі працівники підприємства під час виконання трудових обов`язків, було правомірно віднесено до складу витрат на збут підприємства, оскільки транспортні засоби використовувалися в трудовій діяльності позивача. Жодних доказів того, що пальне використано для особистих потреб акт перевірки не містить, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання витрат на пальне додатковим благом, донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідно до п. 126.1 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, відповідачем не обґрунтовано застосування відповідачем штрафу на підставі статті 127 Податкового кодексу України. Штраф за своєчасну несплату чи несплату податку можливо застосовувати у разі коли склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Позивач сплатив податок на доходи нерезидентів, однак здійснив це раніше ніж сплатив сам дохід. Норми ПК України дозоляють здійснювати сплату податку раніше ніж відбувається сама дія, яка є причиною сплати податку. Згідно матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Логістик Юніон» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, за результатом якої складено акт від 07.12.2018 року №97/28-10-46-17/37090215. Вказаним актом зафіксовані наступні порушення: п.5 П(С)БОУ11 «Зобов`язання», п. 5, 7, 21 П(С)БО 15, з урахуванням положень пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134 ПК Україні, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88; розділу І Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 93802,00 грн. за 2016 рік.; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, пп. «г» п.198 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 973778,00 грн.; пп. 141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПК України, а саме під час виплати доходу нерезиденту ТОВ «Логістик Юніон» не сплатило податок до бюджету з такого доходу по строку 29.05.2017 р. на суму 2062,31 грн., та по строку 30.06.2017 р. на суму 100,00 грн.; встановлено порушення п. 51.1. ст.51 та пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та пп.3.1.13 п.3.1 ст. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в результаті чого підприємством надано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку ІІІ-IV квартали 2015 року, І квартали 2016 року, ІІ-ІІ квартали 2017 року з недостовірними даними про платника податку, які призвели до зміни платника податку; пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14, «а» та «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу нарахованому фізичній особі в якості безоплатно отриманого пального у загальній сумі 1046950,58 грн. з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму у розмірі 681732,78 грн.; п. 163.1 ст. 163, «а» та «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп.1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, через що, товариством не включено до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників підприємства у сумі вартості використаного пального та дизельного палива, не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету, внаслідок чого занижено військовий збір у загальній сумі 77094,56 грн. Висновки акту обґрунтовані тим, що, ТОВ «Логістик Юніон» здійснювало господарські операції з суб`єктами, без реальності проведення господарських операцій та які підтвердити не можливо, з ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН». ТОВ «Логістик Юніон» здійснював списання палива на потреби, які не пов`язані з господарською діяльністю. У додатках №№ 8.1 - 8.4 до акту перевірки податковим органом наведено перелік фізичних осіб, на користь яких позивачем було проведено списання палива, що відображено у витратах, які зменшують фінансовий результат до оподаткування, без пред`явлення чеків РРО з АЗС. Податковий орган вказував, що надання своїм водіям палива є надання їм додаткового блага, оскільки пальне використовувалось для особистих потреб фізичних осіб а не виробничих потреб товариства. Офіс великих платників податків вказував, що ТОВ «Логістик Юніон» порушено терміни сплати податку на доходи нерезидентів. На підставі акту від 07.12.2018 року №97/28-10-46-17/37090215 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 26.12.2018 року було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0010044617 з податку на прибуток приватних підприємств, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на 117252,50 грн., у тому числі: основний платіж 93802,00 грн., штрафна санкція 23450,50 грн.; №0010264617 за з податку на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 1215046,25 грн., у тому числі: основний платіж 972037,00 грн., штрафна санкція 243009,25 грн.; №0010414617 яким визначено суму податку на доходи фізичних осіб, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 1382534,98 грн., з яких основний платіж - 681732,78 грн., штрафна санкція - 483849,91 грн., пеня - 216952,29 грн.; №0010474617 з податку на доходи фізичних осіб, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 98240,97 грн., з яких - основний платіж - 47877,13 грн., штрафна санкція - 34809,85 грн., пеня - 15553,99 грн.; № 0010354617 з податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб (податок на доходи нерезидентів), яким збільшено суму зобов`язання на 1621,73 грн., що є штрафною (фінансовою) санкцією. ТОВ «Логістик Юніон» не погодилось з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та подало до Державної фіскальної служби України скаргу, яка рішенням від 14.03.2019 року № 11928/6/99-99-11-04-02-25 залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ПНВП «ВЕСТОР» (виконавець) укладено договір № 03/06-15 від 03.06.2015 року про технічне обслуговування та ремонт друкувальної техніки, згідно умов договору виконавець зобов`язувався надати послуги з ремонту техніки, а замовник зобов`язувався прийняти та оплати виконані роботи з ремонту. Технічне обслуговування техніки включало в себе: огляд та тестування друкарської техніки, налаштування техніки, технічний супровід по питанням роботи друкарської техніки, заміна несправних блоків та комплектуючих, заправка, заміна та регенерація картриджів. Вартість робіт та об`єм наданих послуг визначається додатком №

2. Господарські взаємовідносини з ПНВП «ВЕСТОР» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. Як передбачено договором № 03/06-15 від 03.06.2015 року, між сторонами підписано додаток № 2 до договору, яким було визначено об`єм наданих послуг та їх вартість. Між сторонами договору підписано акти надання послуг № 7/386 від 31.07.2015 року, № 7/383 від 31.07.2015 року, № 7/382 від 31.07.2015 року, № 7/381 від 31.07.2015 року, № 7/387 від 31.07.2015 року, № 7/385 від 31.07.2015 року, № 7/384 від 31.07.2015 року, № 7/380 від 31.07.2015 року. За результатами виконання договору ПНВП «ВЕСТОР» видало ТОВ «Логістик Юніон» податкові накладні № 351 від 31.07.2015 року, № 348 від 31.07.2015 року, № 347 від 31.07.2015 року, № 346 від 31.07.2015 року, № 352 від 31.07.2015 року, № 350 від 31.07.2015 року, № 349 від 31.07.2015 року, № 345 від 31.07.2015 року, які мають необхідні реквізити та відповідають нормам Податкового кодексу України, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Оплата за отримані послуги згідно договору № 03/06-15 від 03.06.2015 року підтверджується платіжними дорученнями № 3114 від 20.08.2015 року на суму 129162,72 грн., № 3117 від 20.08.2015 року на суму 47594,70 грн., № 3118 від 20.08.2015 року на суму 56417,70 грн., № 3120 від 20.08.2015 року на суму 21161,10 грн., № 3113 від 20.08.2015 року на суму 36315,96 грн., № 3115 від 20.08.2015 року на суму 336,00 грн., № 3116 від 20.08.2015 року на суму 4424,04 грн., № 3119 від 20.08.2015 року на суму 99567,12 грн. Відповідно до матеріалів справи, отримані у ПНВП «ВЕСТОР» послуги було обліковано як виробничі витрати. Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Логістик Юніон» (замовник) та ПП «ЛАДА-ДОН» (виконавець) укладено ряд договорів № 41/11-15 від 04.11.2015 року, № 47/11-15 від 27.11.2015 року, № 5/03-15ТО від 05.03.2015 року, № 12/02-16 ТО від 12.02.2016 року, № 03/01-16 від 15.01.2016 року, предметами яких є встановлення камер системи відеоспостереження на об`єктах замовника, згідно умов договорів виконавець зобов`язувався надати послуги з монтажу та обслуговуванню камер відеоспостереження, а замовник зобов`язувався прийняти та оплати виконані роботи. До договорів сторони підписувати специфікації, в яких передбачали перелік та кількість монтованого обладнання, його обслуговування. Між ТОВ «Логістик Юніон» та ПП «ЛАДА-ДОН» були підписані акти виконаних робіт: № 5 від 20.01.2016 року, № 1 від 12.01.2016 року, № 2 від 12.01.2016 року, № 3 від 18.01.2016 року, № 1 від 21.06.2016 року, № 5 від 09.06.2016 року, № 7 від 22.01.2016 року. За результатами виконання договорів ПП «ЛАДА-ДОН» видало ТОВ «Логістик Юніон» податкові накладні № 13 від 20.01.2016 року, № 8 від 12.01.2016 року, № 9 від 12.01.2016 року, № 12 від 18.01.2016 року, № 17 від 21.06.2016 року, № 10 від 09.06.2016 року, № 14 від 22.01.2016 року, які мають необхідні реквізити та відповідають нормам Податкового кодексу України, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Оплата за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями: № 432 від 25.01.2016 року на суму 59295,10 грн., № 410 від 21.01.2016 року на суму 2800,00 грн., № 411 від 21.01.2016 року на суму 3300,00 грн., № 433 від 25.01.2016 року на суму 7602,74 грн., № 4004 від 29.06.2016 року на суму 23346,41 грн., № 4002 від 29.06.2016 року на суму 3456,00 грн., № 476 від 29.01.2016 року на суму 117256,55 грн. Відповідно до матеріалів справи, отримані у ПП «ЛАДА-ДОН» послуги було поставлено на облік як виробничі витрати. Встановлено, що між ТОВ «Логістик Юніон» (покупець) та ПП «ЛАДА-ДОН» (постачальник) укладено договір поставки № 15К від 13.05.2016 року, згідно умов договору постачальник зобов`язувався передати у власність покупця товар, покупець зобов`язувався прийняти та оплати отриманий товар. Товар (монітори, ноутбуки, сканери) було поставлено згідно видаткових накладних № РН-00000109 від 08.06.2016 року, № РН-0000011 від 08.06.2016 року,. За результатами виконання договору ПП «ЛАДА-ДОН» видало ТОВ «Логістик Юніон» податкові накладні № 12 від 08.06.2016 року, № 11 від 08.06.2016 року, які мають необхідні реквізити та відповідають нормам Податкового кодексу України, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Оплата за отримані товари підтверджується платіжними дорученнями: № 3783 від 13.06.2016 року, № 3784 від 13.06.2016 року. Отриманий від ПП «ЛАДА-ДОН» товар (монітори, ноутбуки, сканери) поставлено на складський облік, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку. Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання, тобто отримання товарів для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари (електрообладнання) , наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена. Колегія суддів зазначає, що показник податку на прибуток сформований за результатами взаємовідносин з контрагентами, визначений вірно, враховуючи правомірність формування сум доходу від господарських операцій. Оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Згідно п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Суд апеляційної інстанції вказує, що контрагенти позивача ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» на момент виконання договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали право виписувати податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між ТОВ «Логістик Юніон» та ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» щодо поставки товарів, надання послуг - визнані судом недійсним або розірвані з ініціативи сторін. Податковий орган не наділений правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено суми сплачені при отримані товарів та послуг від ТОВ «Логістик Юніон» до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, зміна його активів. Головною ознакою комерційної корисності від придбаних товарів є їх використання у своїй власній діяльності та у кінцевому результаті отримання прибутку. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби при обґрунтуванні своєї позиції вказував, що ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» не мають виробничих потужностей та трудових ресурсів, щодо їх контрагентів розпочаті кримінальні провадження та вироками судів визнано фіктивними підприємства, з якими ПНВП «ВЕСТОР» мало господарські відносини. Суд апеляційної інстанції вказує, що ТОВ «Логістик Юніон» вільне у межах економічної конкуренції у виборі підприємств для отримання від них послуг та товарів, не може нести відповідальність за операції вчинені ПНВП «ВЕСТОР», ПП «ЛАДА-ДОН» з своїми постачальниками чи надавачами послуг. Відсутність у контрагента матеріальних чи трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарської операції шляхом залучення працівників та утримання приміщень шляхом укладання договорів оренди, та шляхом укладання цивільно-правових договорів (аутсорсинг та аутстафінг). Суд використовує практику викладену Верховним Судом у рішенні від 01.08.2018 року у справі № 813/23/14 (К/9901/4446/18). Також аналогічної думки дотримується Верховний Суд у рішенні від 17.01.2018 року у справі № К/9901/2529/18 та у рішенні від 16.01.2018 року у справі № К/9901/1478/18. Встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року по справі №808/3469/17 за позовом ТОВ «ЛАДА-ДОН» до Головного управлінням ДФС у Запорізькій області встановлено реальність господарських операцій, рух активів, зміна майнового стану платника податків та повністю підтверджуються первинними та іншими документами. Обставини, встановлені означеним судовим рішенням у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України мають преюдиціальне значення при вирішенні даної справи по суті. Варто вказати, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних тощо) можливо встановити зміну власного капіталу та виникнення зобов`язання сплатити продавцям кошти за отриманий товар. Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо того, що позивачем не підтверджено списання пального у господарчі потреби, колегія суддів встановлює наступне. Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Логістик Юніон» (покупець) та ТОВ «Вог Рітейл» (продавець, постачальник) укладено договори від 14.04.2014 року № Ш04811, від 06.01.2015 року № Ш4042 на поставку нафтопродуктів, згідно умов яких постачальник зобов`язувався передати у власність покупця нафтопродукти, покупець прийняти та оплатити товар. Передбачено, що продаж нафтопродуктів відбувається у формі продажу штрих-карток, за пред`явленням яких здійснюється відпуск пред`явнику нафтопродуктів на автозаправних станціях надавача штрих-карток (ТОВ «Вог Рітейл»). В матеріалах справи наявні видаткові накладні, на підставі яких ТОВ «Вог Рітейл» передало ТОВ «Логістик Юніон» штрих-картки. У подальшому штрих-картки передавались ТОВ «Логістик Юніон» своїм працівникам для заправки автомобілів, які використовувались в господарській діяльності підприємства. Використання особами штрих-карток підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідченнями на відрядження. Відповідно до фіскальних чеків, водії, яким було видано штрих-картки здійснювали їх використання для заправки пальним службових орендованих автомобілів ТОВ «Логістик Юніон». Фіскальні чеки долучались до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. В матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими підтверджується сплата ТОВ «Логістик Юніон» коштів за отримане пальне на рахунок ТОВ «Вог Рітейл». Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Логістик Юніон» (покупець) та ПП «ОККО Бізнес Контракт» (продавець, постачальник) укладено договір від 28.04.2015 року № 40 ОБКТЛ 0548 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця нафтопродукти, покупець з свого боку прийняти та оплатити товар. ПП «ОККО Бізнес Контракт» здійснило поставку ТОВ «Логістик Юніон» пального (бензин А-95) згідно накладних на відпуск товарів та підписаних між сторонами договору актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання. В матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими підтверджується сплата ТОВ «Логістик Юніон» коштів за отримане пальне на рахунок ПП «ОККО Бізнес Контракт». Встановлено, що між ТОВ «Логістик Юніон» (покупець) та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» (продавець, постачальник) укладено договори від 01.02.2016 року № Ш04631 та від 01.02.2017 року № Ш41951 на поставку нафтопродуктів, згідно умов яких постачальник зобов`язувався передати у власність покупця нафтопродукти, покупець з свого боку приймає та оплачує товар. Передбачено, що продаж нафтопродуктів відбувся у формі продажу штрих-карток, за пред`явленням яких здійснювався відпуск пред`явнику нафтопродуктів на автозаправних станціях надавача штрих-карток (ТОВ «Нафтотрейд Ресурс»). В матеріалах справи наявні видаткові накладні, на підставі яких ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» передало ТОВ «Логістик Юніон» штрих-картки. Штрих-картки передавались ТОВ «Логістик Юніон» своїм працівникам для заправки орендованих автомобілів для переїзду орендованими автомобілями для потреб підприємства. Використання особами штрих-карток підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідченнями на відрядження. Відповідно до фіскальних чеків, водії, яким було видано штрих-картки здійснювали їх використання для заправки пальним службових орендованих автомобілів ТОВ «Логістик Юніон». Фіскальні чеки долучались до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Наявні платіжні доручення, якими підтверджується сплата ТОВ «Логістик Юніон» коштів за отримане пальне на рахунок ТОВ «Нафтотрейд Ресурс». Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Логістик Юніон» (покупець) та ТОВ «Дніпро Оіл Трейд» (продавець, постачальник) укладено договір від 31.01.2017 року № СБК-31/01/17-10/ДТ купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця нафтопродукти, покупець з свого боку приймає та оплачує товар. Передбачено, що продаж нафтопродуктів здійснювався у формі продажу електронних карток, за пред`явленням яких відбувся відпуск пред`явнику нафтопродуктів на автозаправних станціях надавача карток. В матеріалах справи наявні видаткові накладні, на підставі яких ТОВ «Дніпро Оіл Трейд» передало ТОВ «Логістик Юніон» електронні картки. У подальшому електронні картки передавались ТОВ «Логістик Юніон» своїм працівникам для заправки автомобілів для потреб підприємства. Використання особами карток підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідченнями на відрядження. В матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими підтверджується сплата ТОВ «Логістик Юніон» коштів за отримане пальне на рахунок ТОВ «Дніпро Оіл Трейд». Встановлено, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не оспорює дійсність отримання ТОВ «Логістик Юніон» нафтопродуктів від ТОВ «Вог Рітейл», ПП «ОККО Бізнес Контракт», ТОВ «Нафтотрейд Ресурс», ТОВ «Дніпро Оіл Трейд». Однак вважає, що придбане пальне (нафтопродукти) не було використано у власній господарській діяльності. Відповідач вказує, що придбане пальне у ТОВ «Вог Рітейл», ПП «ОККО Бізнес Контракт», ТОВ «Нафтотрейд Ресурс», ТОВ «Дніпро Оіл Трейд» було передано ТОВ «Логістик Юніон» третім особам без використання у господарській діяльності та витрати на придбання такого пального невірно віднесено до категорії виробничих витрат. Суд апеляційної інстанції зазначає, що такий висновок податкового органу не обґрунтований, зроблений на власних припущеннях, які спростовуються первинними доказами. У якості доказів придбання та наступного використання пального у своїй господарській діяльності, ТОВ «Логістик Юніон» надало- копії фіскальні чеки. ТОВ «Логістик Юніон» вказує, що придбане пальне у ТОВ «Вог Рітейл», ПП «ОККО Бізнес Контракт», ТОВ «Нафтотрейд Ресурс», ТОВ «Дніпро Оіл Трейд, використовувало для заправки наявних у службовому користуванні, орендованих автомобілів. Згідно договору оренди від 29.12.2014 року, ТОВ «Логістик Юніон» використовує на правих оренди автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 марка Chevrolet, модель Aveo, рік випуску 2007, легковий седан, власником якого є ОСОБА_1 . Згідно договору від 23.12.2014 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_2 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марка Mitsubishi, модель Lancer, рік випуску НОМЕР_3 , легковий седан. Згідно договору 29.04.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у власника автомобіля ОСОБА_3 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_4 , марка ГАЗ, модель 31105, рік випуску 2005, легковий седан- НОМЕР_5 . Згідно договору оренди від 28.04.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_4 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_6 , марка ВАЗ, модель НОМЕР_7 , рік випуску 2007, тип Комбі-В легковий. Згідно договору від 18.08.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_5 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_8 , марка ВАЗ, модель 2107, рік випуску 2007, легковий седан- НОМЕР_5 . Згідно договору від 14.05.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_6 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_9 , марка ВАЗ, модель 21070, рік випуску НОМЕР_10 , легковий седан. Згідно договору від 27.04.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_7 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_11 , марка Chery, модель Tiggo, рік випуску 2007, загальний легковий універсал. Згідно договору від 18.02.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_8 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_12 , марка Daewoo, модель Nexia Dohc E93, рік випуску 2008, легковий седан- НОМЕР_5 . Згідно договору від 28.04.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_9 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_13 , марка Audi, модель А6, рік випуску 1995, легковий седан- НОМЕР_5 . Згідно договору від 17.12.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у власника автомобіля ОСОБА_10 , автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_14 , марка Volkswagen, модель НОМЕР_15 , рік випуску НОМЕР_16 , вантажний фургон. Згідно договору від 18.08.2015 року, ТОВ «Логістик Юніон» орендує у ОСОБА_11 автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_17 , марка Opel, модель Vectra Вектра, рік випуску НОМЕР_18 , легковий седан. Наявні інші договори оренди автомобілів. В матеріалах справи наявні копії договорів оренди ТОВ «Логістик Юніон» легкових та вантажних автомобілів, які використовувались у господарській діяльності підприємства. Відповідно до матеріалів справи, на підприємстві ТОВ «Логістик Юніон» велись журнали контролю використання паливно-мастильних матеріалів водіями. Оформлювались акти списання пального. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Як вказувалось вище, відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Відповідно до ст. 22, п. 23.1, п. 23.2 ст. 23 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо. Згідно п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Встановлено, що отримане від ТОВ «Вог Рітейл», ПП «ОККО Бізнес Контракт», ТОВ «Нафтотрейд Ресурс», ТОВ «Дніпро Оіл Трейд» пальне було використано у власній господарській діяльності. Використання пального віднесено до виробничих витрат, адже таким пальним заправлялись орендовані автомобілі. Наявні фіскальні чеки на придбання пального та акти списання пального, тобто наявний документально підтверджений ланцюг використання основних засобів на виробництві при здійсненні господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції відносно того, що діючим законодавством не встановлено обов`язкової форми акта списання ПММ. З 14.08.2011 року (з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 р. № 3565-VІ) подорожні листи (як легкових, так і вантажних авто) не є обов`язковим документом. Таким чином, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами. Використане паливо, яким заправлялись автомобілі, які використовувались під час виконання трудових завдань, основної роботи підприємства, було правомірно віднесено до складу витрат на збут підприємства. Згідно п. 3.22 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстата України від 13.01.2004 року № 5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці: компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту. Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно абз. «а», «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом. Згідно п. 168.1 ст. 168, п. 170.6.5 п. 170.6 ст. 170, п. 171.1 ст. 171 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Доходи, зазначені у цьому пункті, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Дійсно, передане своїм працівникам пальне можливо було б визначити як надане благо у разі коли таке пальне надавалось би як оплата праці, подарунок, премія у такому вигляді. Однак, надане працівникам пальне використовувалось для заправки орендованих ТОВ «Логістик Юніон» автомобілів, тобто працівники здійснювали використання (заправку) пального не своїх власних автомобілів а автомобілів, які тимчасово, на праві оренди належали ТОВ «Логістик Юніон». Отже, дохід фізичної особи як додаткове благо можливий у випадку коли об`єкт матеріального майна (пальне), що належать роботодавцю, наданий фізичній особі у безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням працівником трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах. У випадку ТОВ «Логістик Юніон» пальне передавалось працівникам водіям для заправки автомобілів у межах виконання ними трудової функції. Згідно пп. 170.9.1 п. 170.1 ст. 170 ПК України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат. Тобто кошти, майно у тому числі пальне, що надане підприємством своєму працівнику для виконання їм завдань підприємства та при виконанні ним своїх трудових функцій (водій), таке майно передане фізичній особі працівнику не оподатковується. Суд апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності надання фізичним особам працівникам ТОВ «Логістик Юніон» додаткового блага, як то у вигляді надання безоплатно їм пального, відсутня необхідність оподаткування такого доходу фізичних осіб та сплата податку на дохід фізичних осіб податковим агентом, сплата військово збору. Розглядаючи правомірність податкового повідомлення рішення №0010354617 від 26.12.2018 року (штраф за несвоєчасну сплату роялті нерезиденту) колегія суддів зазначає наступне. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вказує, що в ході перевірки встановлено, що за Ліцензійною Угодою від 22.03.2011 року про надання Ліцензії на програмне забезпечення, виплата доходу (роялті) нерезиденту Компанії «Manhattan Associates Europe B.V.», Netherlands було здійснено 29.05.2017 року виплату на суму 170000,00 дол.США (4478712,56 грн.) та 30.06.2017 року на суму 30000,00 дол.США (782969,82 грн.). Податок на доходи нерезидента ТОВ «Логістик Юніон» сплатило у повному обсязі за ставкою 15% на загальну суму 928532,32 грн., але не під час виплати доходу нерезиденту по строку 29.05.2017 р. на суму 2062,31 грн. з затримкою на 2 дні, та по строку 30.06.2017 р. на суму 100,00 грн. з затримкою 3 дні: п/д 3679 від 25.05.2017 р. на суму 788298,73 грн.; п/д 3927 від 31.05.2017 р. на суму 2062,31 грн; п/д 4648 від 29.06.2017 р. на суму 138071,28 грн; п/д 4823 від 03.07.2017 р. на суму 100,00 грн., вказував, що за даними перевірки, виплата доходу нерезиденту «Manhattan Associates Europe B.V.», Netherlands, відбулося раніше, ніж сплата податків з таких доходів. Сума виплаченого доходу за І півріччя 2017 року на користь нерезидента Компанії «Manhattan Associates Europe B.V.», Netherlands (6190215,00 грн.) та сума податку з такого доходу (928532,00 грн.) задекларовані підприємством у податковій декларації з податку на прибуток №9158171111 від 09.08.2017 року за І півріччя 2017 року. Сплата податку відбулася раніше (25.05.2017 року, 31.05.2017 р., 29.06.2017 року, 03.07.2017 року) ніж грошове зобов`язання (928532,00 грн.) стало узгодженим (09.08.2016 року). В матеріалах справи наявна угода укладена 22.03.2011 року між «Manhattan Associates Europe B.V.» та ТОВ «АТБ-Маркет» на предмет надання ліцензійного продукту запровадження програмного забезпечення, розробка, модифікація, навчання використання програмного забезпечення «Ліцензовані Продукти». Згідно додаткової угоди від 17.07.2015 року клієнта на отримання ліцензійного продукту від «Manhattan Associates Europe B.V.» замість ТОВ «АТБ-Маркет» змінено на ТОВ «Логістик Юніон». Таким чином ТОВ «Логістик Юніон» сплачує нерезиденту «Manhattan Associates Europe B.V.» роялті за користування ліцензійним продуктом. Згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 12 від 25.05.2017 року ТОВ «Логістик Юніон» сплатило нерезиденту «Manhattan Associates Europe B.V.» 170000,00 доларів США. Платіжним дорученням № 3679 від 25.05.2017 року ТОВ «Логістик Юніон» сплатило до Державного бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб. Платіжним дорученням № 3927 від 31.05.2017 року ТОВ «Логістик Юніон» сплатило до Державного бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб. Податковий орган вказував, що фактична сплата згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 12 від 25.05.2017 року відбулась 29.05.2017 року, натомість податок перераховано 25.05.2017 року, тобто раніше ніж сплачено сам дохід нерезиденту. Згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 15 від 29.06.2017 року ТОВ «Логістик Юніон» сплатило нерезиденту «Manhattan Associates Europe B.V.» 30000,00 доларів США. Платіжним дорученням № 4648 від 29.06.2017 року ТОВ «Логістик Юніон» сплатило до Державного бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб. Податковий орган вказував, що фактична сплата згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 15 від 29.06.2017 року відбулась 30.06.2017 року, натомість податок перераховано 29.06.2017 року, тобто раніше ніж сплачено сам дохід нерезиденту. Платіжним дорученням № 4823 від 03.07.2017 року ТОВ «Логістик Юніон» доплачено до Державного бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб. Згідно п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Нормою п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України не передбачено, що сплата податку повинна бути одночасно з виплатою нерезиденту доходу. Згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Суд апеляційної інстанції вказує, що ТОВ «Логістик Юніон» виконало податкове зобов`язання та своєчасно та в повному обсязі сплачувало податок з доходу нерезидента. Сплата податку раніше ніж самого платежу не є порушенням, а правом позивача. Пункт п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачає відповідальність у вигляді штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, натомість не передбачено відповідальність за сплату податку раніше. Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентами, прослідковується мета замовлення та отримання товарів, їх використання у власній господарській діяльності, наступний перепродаж. Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №160/3026/19 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова