Постанова 4802 № 161/1390/20

Справа № 161/1390/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/662/20 Категорія: 84 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Киці С. І., суддів - Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Савчук О. В., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Покликався на те, що 04 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д. В. винесено постанову про арешт коштів боржника. На підставі цієї постанови були арештовані кошти, які знаходяться на картці № НОМЕР_1 , та на яку йому здійснювалась виплата пенсії до 01 листопада 2019 року. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області здійснюється відрахування з пенсії у розмірі 20 %. Він не може розпоряджатися рештою пенсії, оскільки рахунок, на який вона надходить, арештований. Поновлення порушеного права на отримання пенсії можливе шляхом повернення коштів, що знаходяться на банківському рахунку у відповідача. Просив суд повернути пенсійні кошти з його рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Філії «Волинське ГРУ» Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), в сумі 7 854 грн 07 коп. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив апеляційний суд оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не відповідає обставинам справи, оскільки судом не було взято до уваги те, що накладення арешту на його рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у Філії «Волинське ГРУ» АТ КБ «Приватбанк», відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. від 04 червня 2019 року, унеможливлює отримання ним залишкових коштів після стягнення 20 % пенсії в порядку виконання виконавчого документа. Отримана на значений рахунок пенсія є єдиним джерелом доходу, а накладення арешту на нього поставило його у скрутне матеріальне становище. Інших доходів у нього немає. Арешт пенсійного рахунку порушує його право на отримання коштів для існування, а його поновлення можливе виключно шляхом зняття арешту з коштів. Тому, на думку позивача, йому безпідставно було відмовлено у позові. Відповідач АТ КБ «Приватбанк» подало відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. від 04 червня 2019 року про арешт коштів боржника, які перебувають на рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк», винесена в межах виконавчого провадження № 59277507, є чинною і не скасованою. Від обтяжувача - приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. на адресу банку не надходило жодної інформації про зняття арешту з коштів на рахунку № НОМЕР_1 та надання приватним виконавцем згоди щодо виконання розпорядження позивача про проведення будь-яких фінансових операцій по даному рахунку. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок відноситься до спеціальних рахунків, кошти на якому не можуть бути предметом звернення стягнення в силу закону. Позивачем також не надано доказів відрахування з його рахунку суми більшої, ніж передбачена ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а також наявності на вказаному рахунку коштів у розмірі 7 854 грн 07 коп. Вважає подану позивачем ОСОБА_1 апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранком Д. В. від 04 червня 2019 року в межах виконавчого провадження № 59277507 на рахунок, відкритий на ім`я позивача ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», не знятий в установленому законом порядку, а тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є передчасними та задоволенню не підлягають. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. перебуває виконавче провадження № 59277507 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. основної винагороди в сумі, еквівалентній 35 546,79 доларів США. В межах зазначеного виконавчого провадження 04 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д. В. винесено постанову про арешт грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.6). Арешт був накладений на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я позивача ОСОБА_1 у Філії «Волинське ГРУ» АТ КБ «Приватбанк», та на яку здійснювалась виплата пенсії позивачу до 01 листопада 2019 року. До відповідача АТ КБ «Приватбанк» від обтяжувача приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. не надходило жодної інформації про зняття арешту з коштів на вищевказаному рахунку та надання приватним виконавцем згоди щодо виконання розпорядження позивача ОСОБА_1 про проведення будь яких операцій по даному рахунку. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Частиною 3 ст. 1074 ЦК України визначено, що після отримання банком письмового повідомлення обтяжувача про наявність підстав для звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, клієнт за відповідним договором банківського рахунка не вправі без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не вправі їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Банк не перевіряє наявність підстав, зазначених в отриманому ним від обтяжувача повідомленні. За приписами п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках. При цьому, ч. 4 ст. 18 вказаного Закону України встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, на час розгляду цієї справи дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. щодо накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Філії «Волинське ГРУ» АТ КБ «Приватбанк», що належать боржнику позивачу по справі ОСОБА_1 , незаконними у встановленому законом порядку не визнавались, вказаний арешт знятий не був, постанова державного виконавця про накладення арешту не скасована. Позивач не надав суду першої інстанції доказів, що кошти перебувають у АТ КБ «Приватбанк» на рахунках із спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено. Підстав для повернення коштів в сумі 7 854 грн 07 коп., які знаходяться на арештованому рахунку немає. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що АТ КБ «Приватбанк» діяло в межах своїх повноважень, оскільки банк не може самостійно накладати та знімати арешт з рахунку позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 відповідає вимогам закону. Наведені позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального права, не спростовують вірних висновків суду, а є його власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді: