Постанова 4823 № 750/9990/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 15 червня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/9990/19 Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/632/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В. Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів дата складання повного тексту судового рішення - 11 лютого 2020 року УСТАНОВИВ: У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.11.2010 року у розмірі 79993,58 грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 26500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ОСОБА_1 заборгованості за кредитом своєчасно не погашав, внаслідок чого станом на 15.08.2019 року утворилась заборгованість у сумі 79993,58 грн. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту - 41514,68 грн., за простроченим тілом кредиту - 13869,81 грн., заборгованості по пені за прострочене зобов`язання - 20023,68 грн., пені за несвоєчасність сплати суми боргу понад 100 грн.- 300 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 3785,41 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 55384,49 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 полягають у тому, що судом першої інстанції порушені його процесуальні права, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України та ч. 2 ст. 12 ЦПК України, оскільки не було надано можливості взяти участь у дослідженні доказів, наданих АТ КБ «ПриватБанк» та надати свої пояснення і заперечення, заявити відповідні клопотання. Зазначає, що мав намір бути присутнім у судовому засіданні 11 лютого 2020 року, проте потрапив у лікарню у зв`язку з чим представником було подано письмове клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату разом з фотокопією довідки з лікарні, яке судом першої інстанції було відхилено. Представником в судовому засіданні повторно було заявлено клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з хворобою відповідача та бажанням надати суду пояснення та докази, проте судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання. Як вказує апелянт, він не підписував анкету-заяву від 18.11.2010 року та не отримував кредитні картки, окрім Visa Gold за № НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився 30.04.2019 року. Наголошує, що під час розгляду справи судом першої інстанції тричі переносились судові засідання з метою отримання доказів з АТ КБ «ПриватБанк» щодо обґрунтування вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.11.2010 року. Позивачем не надано суду доказів, що він дійсно підписав кредитний договір у формі анкети-заяви 18.11.2010 року та отримував кредитні картки, окрім Visa Gold за № НОМЕР_1 , та користувався кредитними коштами, про що ним було зазначено у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що 23.09.2015 року дійсно отримав у АТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку Visa Gold за № НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився 30.04.2019 року, та почав нею користуватись лише 01.12.2016 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк», яка надавалась разом із відзивом. Жодних анкет-заяв 18.11.2010 року він не підписував та кредитні кошти до 01.12.2016 року не отримував, а тому вважає, що сума заборгованості за період з 18.11.2010 року по 15.08.2019 року є необґрунтованою, а висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 55384 грн. 49 коп. не відповідає дійсним обставинам справи. Надана позивачем анкета-заява від 18.11.2010 року не є належним та допустимим доказом отримання кредитних коштів. На переконання апелянта, його існуюча заборгованість наявна тільки по кредитній картці Visa Gold за № НОМЕР_1 у сумі 12500 грн. та є іншим предметом спору, оскільки позивач не просить стягнути заборгованість лише по зазначеній кредитній картці, яка утворилась за останні місяці перед закінченням строку дії картки. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Рожко С.М. просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року - без змін. Зазначає, що згідно виписки про рух грошових коштів по рахунках відповідача, користування кредитними коштами почалось з 23.09.2015 року з використанням кредитної картки № НОМЕР_2 , яка в подальшому була перевипущена на картку Visa Gold за № НОМЕР_1 , отримання якої відповідач визнає. На дату початку користування перевипущеною карткою баланс рахунку з урахуванням операцій, проведених з використанням попередньої карки, складав - (мінус) 251,96грн., що також відображено у виписці по рахунках. В подальшому відповідач використав встановлений на картку кредитний ліміт ( в т.ч. за послугами «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка»), загальна заборгованість по якому станом на 15.08.2019 року становила 55384,49 грн., з яких 41514,68 грн. - поточна заборгованість та 13869,81 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту. У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 - адвокат Дасюк С.В. просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_1 лише в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту, в іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому не може бути предметом перегляду апеляційним судом в силу приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані позичальником грошові кошті у добровільному порядку банку не повернуті, а тому прийшов до висновку, що на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за відсотками, комісії, пені та штрафів. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне. Судом встановлено, що 18.11.2010 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та відповідач отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 26500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, якою періодично користувався та сплачував кошти за користування кредитом (а.с. 10, 162). У заяві вказано, що заявник погоджується, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений до його укладення. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 до банку із заявою про закриття карткового рахунку не звертався та визнає користування лише однією кредитною карткою АТ КБ «ПриватБанк» - Visa Gold за № НОМЕР_1 (а.с. 52-55, 62) Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення кредитного договору з відповідачем є доведеним. Судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався отриманими кредитними коштами, що підтверджується банківською випискою та рухом коштів по рахунку ОСОБА_1 , однак свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконував (а.с. 64-107, 125-133). Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості станом на 15 серпня 2019 року, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 18.11.2010 року становить 79993,58 грн. і складається із заборгованості: за тілом кредиту - 41514,68 грн., за простроченим тілом кредиту - 13869,81 грн., пені - 20023,68 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 300 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 3785,41 грн. (а.с. 5-9). Належним документальних доказів на спростування цього розрахунку відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано. В обґрунтування своїх вимог банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна СОNTRAKT", Універсальна «GOLD" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - повна версія Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua (а.с. 11, 12-26). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» на підставі кредитного договору № б/н від 18 листопада 2010 року ОСОБА_1 були видані картки № НОМЕР_1 строком дії до травня 2019 року, та № НОМЕР_2 строком дії до серпня 2019 року (а.с. 136). Зазначені обставини відповідачем не спростовані та підтверджуються витягами з технічного програмного комплексу банку з фотофіксацією отримання кредитнимх карток (а.с. 227, 228). Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне. Підписавши анкету-заяву від 18.11.2010 року, між сторонами відповідно до умов ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг і відповідачеві ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок (п.п. 1.1.1.90, 1.1.1.62, 2.1.1.11 Умов та Правил надання банківських послуг), ключем до якого є пластикова картка, отримана відповідачем. Згідно п. 1.1.1.90 Умов та Правил надання банківських послуг картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена картка та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. Відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування на підставі п. 1.1.1.25 Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, на картковий рахунок клієнту можуть встановлюватись ліміти для різних видів кредитування: кредитний ліміт (п. 1.1.1.54 Умов) , ліміт по сервісу «Оплата частинами» (п. 1.1.1.93), ліміт по сервісу «Миттєва розстрочка» (п. 1.1.1.129). Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору про надання банківських послуг від 18.11.2010 року банком були встановлені наступні кредитні ліміти на картковий рахунок: 23.09.2015 року - 300 грн., 22.08.2016 року - 10000 грн., 02.10.2017 року - 14000 грн., 13.10.2017 року - 17000 грн., 17.10.2017 року - 20000 грн., 24.01.2018 року - 24000 грн., 01.02.2018 року - 25000 грн., 27.03.2018 року - 26500 грн.; ліміти по сервісах «Оплата частинами/Миттєва розстрочка»: 15.02.2016 року - 3600 грн., 23.08.2016 року - 10000 грн., 26.08.2016 року - 20000 грн., 12.09.2016 року - 15000 грн., 18.10.2016 року - 20000 грн., 16.11.2016 року - 10000 грн., 03.10.2017 року - 14000 грн., 13.10.2017 року - 17000 грн., 18.10.2017 року - 20000 грн., 25.01.2018 року - 24000 грн., 02.02.2018 року - 25000 грн. (а.с. 265). При вирішенні цього спору, апеляційний суд враховує, що одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору, санкції за порушення порядку виконання мають бути пропорційними. При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визнає у межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, ураховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін у справі, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також виходячи з вимог частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту порушеного права банку та стягнення заборгованості за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту, оскільки факт отримання кредитних коштів та користування ними підтверджується матеріалами справи, а саме анкетою заявою від 18.11.2010 року, яка містить підпис відповідача, та випискою по банківському рахунку, і доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються наведеним, оскільки протилежного, у відповідності до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем доведено не було. На підтвердження доводів апеляційної скарги про те, що боржник не підписував анкету-заяву від 18.11.2010 року та не отримував інші кредитні картки, окрім Visa Gold за № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не надано апеляційному суду ніяких належних і допустимих документальних доказів і у справі такі докази відсутні. Згідно із ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. За ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З`ясування питання ідентифікації виконавця підпису у зазначеній довідці можливо тільки при проведенні судової почеркознавчої експертизи, що є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом. Обов`язок доказування невідповідності підпису ОСОБА_1 на анкеті-заяві процесуальний закон покладає на відповідача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судової почеркознавчої експертизи. Отже, оскільки ОСОБА_1 не скористалася своїм правом щодо проведення судової почеркознавчої експертизи щодо свого підпису на анкеті-заяві від 18.11.2010 року, то його посилання на зазначені обставини є безпідставними. Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно визначив розмір стягнутої заборгованості та обґрунтовано встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по відсотках, а також пені, комісії та штрафів за користування кредитними коштами. Сукупність обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного судового рішення і не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: