Постанова 4813 № 521/19774/19

Номер провадження: 22-ц/813/5153/20 Номер справи місцевого суду: 521/19774/19 Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Томашевської К.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Одеська міська рада, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рогатіна Владислава Олексійовича про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Поліщук І.О., 02 грудня 2019 року в м. Одеса встановила: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Одеська міська рада, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рогатіна В.О. про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації (а.с. 2-10). Разом із позовною заявою позивачем було надано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування заяви посилалася на те, що предметом позову є договори купівлі-продажу від 02.06.2018 року № 704 та від 05.06.2018 року № 714 1/2 (однієї другої частки) житлового будинку АДРЕСА_1 , укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В.О. Вказані договори є недійсними з причин, наведених в позовній заяві. Позивач вважає, що достатніми, співмірними та ефективними заходами забезпечення позову буде: накладення арешту на спірний житловий будинок. Саме цей захід забезпечення позову здатний забезпечити виконання рішення суду. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який складається в цілому з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 24,8 кв.м., житловою площею 10,9 кв. м. та надвірних споруд: під літ «Б» - вбиральня, 1,2 - огорожа, I мостіння (а.с. 61-63). В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с. 100-102). Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року зі змінами «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про забезпечення позову, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який складається в цілому з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 24,8 кв.м., житловою площею 10,9 кв.м. та надвірних споруд: під літ. «Б» - вбиральня, 1,2 огорожа, І- мостіння, є співмірним та достатнім заходом забезпечення позову до вирішення спору по суті. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В порядку ст. 150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, тощо. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України). Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації щодо нерухомого майна а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивач зазначила, що вона є власником житлового будинку загальною площею 76,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 14.10.2006 року на 286/1000 частин будинку та в подальшому на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2013 року виділила в окремий об`єкт нерухомості. Станом на момент звернення до суду з позовом право власності ОСОБА_2 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 160726266 від 22.03.2019 року. Відповідно до договору дарування від 14.06.2006 року, зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці 0,2311 га (2311 кв.м.), в зв`язку з чим рішенням Одеської міської ради від 21.09.2016 року № 1114-VII надано дозвіл Вішневській Л.Х. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачу стало відомо, що на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0568 га, складено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Проте, земельна ділянка площею 0,0568 га накладається на земельну ділянку 0,2311 га та фактично ОСОБА_4 просить ОМР передати у власність ту частину земельної ділянки, яка вже більше 10 років знаходиться в законному користуванні позивача. Натомість, відповідач наполягає на тому, що ніякого спору з приводу житлового будинку немає, позивач сам посилався на те, що це нібито майно ОМР, справжній спір виник за межами земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який виник у кінці 2019 року через особисту сварку. Також наполягає на тому, що судом накладено арешт, на майно, яке належить відповідачу. За таких обставин, колегія суддів вбачає, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна, а саме: житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який складається в цілому з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 24,8 кв.м., житловою площею 10,9 кв. м. та надвірних споруд: під літ «Б» - вбиральня, 1,2 - огорожа, I мостіння. Тому, заходи забезпечення позову, які просив застосувати позивач, є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Крім того, з урахуванням доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов вірного висновку, що неприйняття заходів забезпечення позову, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження вказаного майна на користь інших осіб. Таким чином, за наявності факту оскарження правових підстав набуття права власності на нерухоме майно, з огляду на пред`явлення вимог майнового характеру, які забезпечуються арештом майна та забороню вчиняти певні дії, співмірність заходів забезпечення позову заявленим вимогам тощо, у суду першої інстанції були наявні підстави для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 вищевказаних висновків суду не спростовують. Інших доводів апеляційна скарга не містить. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції перевірив обставини справи, факти які мають значення для справи, пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2019 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складений 16.06.2020 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе