Постанова 4804 № 235/9065/19

Єдиний унікальний номер 235/9065/19 Номер провадження 22-ц/804/1858/20 Єдиний унікальний номер 235/9065/19 Головуючий у 1 інстанції Клікунова А.С. Номер провадження 22-ц/804/1858/20 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 23 червня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Папоян В.В., Тимченко О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №235/9065/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року, встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця». Просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 77165,32 гривень, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 15438,19 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала в трудових відносинах з АТ «Українська залізниця». 04 липня 2017 року звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком). На день звільнення позивачу нарахована, але не виплачена заробітна плата за березень 2017 року в сумі 5717,32 гривень, квітень 2017 року в сумі 4119,55 гривень, травень 2017 року в сумі 4119,55 гривень, червень 2017 року в сумі 5988,24 гривень, липень 2017 року в сумі 57220,66 гривень, в тому числі, компенсація за невикористану відпустку та допомога при виході на пенсію. З часу припинення трудових відносин, в супереч ст. 116 КЗпП України, з нею не проведено остаточного розрахунку, що й зумовило останню звернутися до суду за захистом порушених прав спосіб стягнення заборгованості по заробітній платі, а також компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі 15438,19 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків виплати задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень травень 2017 року в загальній сумі 73735,48 гривень (без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів). Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати в сумі 1096,08 гривень. В решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу за червень 2017 року в сумі 5988,24 гривень (сума визначена без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів). Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у розмірі 750,09 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального права, просить рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, а тому Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах. У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих на непідконтрольній території, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні ПАТ «Укрзалізниця» господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться на непідконтрольній території, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. У зв`язку з зазначеним відповідач фактично відсутній за фактичним місцем роботи позивача, що обумовлено поважними причинами, та не має об`єктивної можливості підтвердити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ До Донецького апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , в якому просить залишити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначає, що відомості щомісячних розрахункових листів за березень липень 2017 року відповідають прийнятим відповідачем наказам № 236 ДНД від 17 березня 2017 року. Також посилання відповідача на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.18 року є необґрунтованим, оскільки єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України. В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували знаходження паперової документації з питань трудових відносин з позивачем у будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень (м. Донецьк, вул. Артема, 68) або інших містах на території проведення АТО, та відсутності у відповідача відповідної документації у електронному вигляді. Доводи апеляційної скарги необґрунтовані, відповідачем не наведено жодного аргументованого доводу, що надані позивачем розрахунки заборгованості не відповідають дійсному розміру заборгованої заробітної плати. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 вбачається ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах АТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗпП України). Відповідно до Наказу (розпорядження) № 2594/ДН-ос від 04 липня 2017 року Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року з посади фахівця 1 категорії сектор архіву господарського відділу; причини звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком; підстава ст. 38 КЗпП України; компенсація за 16 днів відпустки; виплата одноразової грошової допомоги у розмірі шести середньомісячних заробітків згідно абзацу 1 пункту 3.26 Колективного договору. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Позивачем надано розрахункові листи (табуляграми), які видані СП «ДДЗП» філії «Дон.зал. «ПАТ УЗ, згідно яких за березень 2017 року: нараховано 5717,32 гривень (оплата почасових 2738,37 гривень, вислуга 1095,35 гривень, оплата простоїв 1479,02 гривень, грошова винагорода 300,00 гривень, матеріальна допомога 104,58 гривень); сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 4546,32 гривень; за квітень 2017 року: нараховано 4119,55 гривень (оплата простоїв 4044,20 гривень, матеріальна допомога 75,35 гривень), сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 3275,80 гривень; за травень 2017 року: нараховано 4119,55 гривень (оплата простоїв 4044,20 гривень, матеріальна допомога 75,35 гривень), сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 3275,80 гривень; за червень 2017 року: нараховано 5988,24 гривень (відпустка за галузевою 863,64 гривень, додаткова відпустка 1151,52 гривень, основна відпустка за мінімальний період 2878,80 гривень, додаткова відпустка 575,76 гривень, оплата простоїв 408,98 гривень, матеріальна допомога 109,54 гривень), сума до виплати після утримання податку з доходів та інше 4820,54 гривень; за липень 2017 року: нараховано 57220,66 гривень (оплата простоїв 613,47 гривень, компенсація за невикористану відпустку 4606,08 гривень, допомога при виході на пенсію 50954,40 гривень, матеріальна допомога 1046,71 гривень); сума до виплати після утримання податку в доходів та інше 46062,63 гривень. До матеріалів справи позивачем долучено табелі обліку використання робочого часу, складені Господарчим відділом СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.»ПАТ «УЗ», форма П-5, завірені печаткою відділу кадрів Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно табелю обліку використання робочого часу на ім`я ОСОБА_1 , табельний номер 3809, з урахуванням наказу Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»: за березень 2017 року: робочі дні «код - 8» - 01, 02, 03, 06, 09, 10, 13, 14, 15 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 04, 05, 08, 11, 12, 18, 19, 25, 26 число місяці; простій «код п»: 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 31 число місяця; відпустка без збереження заробітної плати «код - на»: 27, 28, 29, 30 число місяця; за квітень 2017 року: простій «код п»: 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14, 18, 19, 20, 21, 24, 25, 26, 27, 28 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 01, 02, 08, 09, 15, 16, 17, 22, 23, 29, 30 число місяця; за травень 2017 року: простій «код п»: 03, 04, 05, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 01, 02, 06, 07, 08, 09, 14, 20, 21, 27, 28 число місяця; за червень 2017 року: протій «код п»: 01, 02 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 03, 04, 25, 28 число місяця; відпустка без збереження заробітної плати «код на»: 26, 27, 29, 30 число місяця; основна щорічна відпустка «код в»: 05, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 число місяця; за липень 2017 року: неробочі дні «код вщ»: 01, 02, 08, 09, 15, 16 число місяця; відпустка без збереження заробітної плати «код на»: 03, 04, 05, 06, 07, 10, 11, 12, 13 число місяця; простій «код п»: 07, 14, 17 число місяця. З довідки Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» № 406/2 від 17.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 : в січні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 6990,89 гривень, фактична кількість відпрацьованих годин 159, сума до видачі після утримань 5559,03 гривень; в лютому 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 6641,34 гривень, фактична кількість відпрацьованих годин 152, сума до видачі після утримань 5281,08 гривень; в березні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 3429,84 гривень, фактична кількість відпрацьованих годин 79, сума до видачі після утримань 2727,34 гривень, за квітень - травень 2017 року заробітна плата не нарахована, кількість фактично відпрацьованих годин

0. Згідно видаткового касового ордеру № 2170 від 15.09.2017 року позивач ОСОБА_1 особисто отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2727,34 гривень з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів. Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі складає ??73735,48 гривень, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 1096,08 гривень. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень-травень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача. Такі висновки суду першої інстанції відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам та встановленим обставинам. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Таким чином, при з`ясуванні якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Та відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). Під час розгляду справи в суді першої інстанції достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах. Встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 вбачається ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах АТ «Українська залізниця». (а.с. 6-13) Відповідно до Наказу (розпорядження) № 2594/ДН-ос від 04.07.2017 року Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року з посади фахівця 1 категорії сектор архіву господарського відділу; причини звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком; підстава ст. 38 КЗпП України; компенсація за 16 днів відпустки; виплата одноразової грошової допомоги у розмірі шести середньомісячних заробітків згідно абзацу 1 пункту 3.26 Колективного договору. (а.с. 16) Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Позивачем надано розрахункові листи (табуляграми), які видані СП «ДДЗП» філії «Дон.зал. «ПАТ УЗ, згідно яких за березень 2017 року: нараховано 5717,32 гривень (оплата почасових 2738,37 гривень, вислуга 1095,35 гривень, оплата простоїв 1479,02 гривень, грошова винагорода 300,00 гривень, матеріальна допомога 104,58 гривень); сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 4546,32 гривень; за квітень 2017 року: нараховано 4119,55 гривень (оплата простоїв 4044,20 гривень, матеріальна допомога 75,35 гривень), сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 3275,80 гривень; за травень 2017 року: нараховано 4119,55 гривень (оплата простоїв 4044,20 гривень, матеріальна допомога 75,35 гривень), сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 3275,80 гривень; за червень 2017 року: нараховано 5988,24 гривень (відпустка за галузевою 863,64 гривень, додаткова відпустка 1151,52 гривень, основна відпустка за мінімальний період 2878,80 гривень, додаткова відпустка 575,76 гривень, оплата простоїв 408,98 гривень, матеріальна допомога 109,54 гривень), сума до виплати після утримання податку з доходів та інше 4820,54 гривень; за липень 2017 року: нараховано 57220,66 гривень (оплата простоїв 613,47 гривень, компенсація за невикористану відпустку 4606,08 гривень, допомога при виході на пенсію 50954,40 гривень, матеріальна допомога 1046,71 гривень); сума до виплати після утримання податку в доходів та інше 46062,63 гривень. (а.с. 17-28) До матеріалів справи позивачем долучено табелі обліку використання робочого часу, складені Господарчим відділом СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.»ПАТ «УЗ», форма П-5, завірені печаткою відділу кадрів Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно табелю обліку використання робочого часу на ім`я ОСОБА_1 , табельний номер 3809, з урахуванням наказу Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»: за березень 2017 року: робочі дні «код - 8» - 01, 02, 03, 06, 09, 10, 13, 14, 15 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 04, 05, 08, 11, 12, 18, 19, 25, 26 число місяці; простій «код п»: 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 31 число місяця; відпустка без збереження заробітної плати «код - на»: 27, 28, 29, 30 число місяця; за квітень 2017 року: простій «код п»: 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14, 18, 19, 20, 21, 24, 25, 26, 27, 28 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 01, 02, 08, 09, 15, 16, 17, 22, 23, 29, 30 число місяця; за травень 2017 року: простій «код п»: 03, 04, 05, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 01, 02, 06, 07, 08, 09, 14, 20, 21, 27, 28 число місяця; за червень 2017 року: протій «код п»: 01, 02 число місяця; неробочі дні «код вщ»: 03, 04, 25, 28 число місяця; відпустка без збереження заробітної плати «код на»: 26, 27, 29, 30 число місяця; основна щорічна відпустка «код в»: 05, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 число місяця; за липень 2017 року: неробочі дні «код вщ»: 01, 02, 08, 09, 15, 16 число місяця; відпустка без збереження заробітної плати «код на»: 03, 04, 05, 06, 07, 10, 11, 12, 13 число місяця; простій «код п»: 07, 14, 17 число місяця. (а.с.31-35) З довідки Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» № 406/2 від 17.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 : в січні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 6990,89 гривень, фактична кількість відпрацьованих годин 159, сума до видачі після утримань 5559,03 гривень; в лютому 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 6641,34 гривень, фактична кількість відпрацьованих годин 152, сума до видачі після утримань 5281,08 гривень; в березні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 3429,84 гривень, фактична кількість відпрацьованих годин 79, сума до видачі після утримань 2727,34 гривень, за квітень - травень 2017 року заробітна плата не нарахована, кількість фактично відпрацьованих годин 0. (а.с. 74) Згідно видаткового касового ордеру № 2170 від 15.09.2017 року позивач ОСОБА_1 особисто отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 2727,34 гривень з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів. (а.с. 75) Відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтвердили відсутність заборгованості перед позивачем. Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші. У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати, оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачці не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, крім того, судом було зазначено, що наданий позивачем розрахунок проведено без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів. Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Доводи відповідача, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не обґрунтовані з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17. Відповідно до п. 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники податків, зазначені у пункті 1 ч.1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум, зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення). Доводи апеляційної скарги, що науково-правовим висновком Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, визначено, щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України. Проте положення цього висновку не є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі. Форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі. Відповідно до статті 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень травень 2017 року в сумі 73735,48 гривень, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати в сумі 1096,08 гривень. Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону ї підстави для його скасування відсутні. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ). Керуючись ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.І. Корчиста Судді: В.В. Папоян О.О. Тимченко