Ухвала КАС ВС № 9901/157/20

УХВАЛА 23 червня 2020 року Київ справа №9901/157/20 адміністративне провадження №П/9901/157/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 березня 2016 року №1040-VIII, визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 03 квітня 2016 року №124/2016 та Указу Президента України від 23 червня 2016 року №269/2016, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання незаконними та скасування постанови Верховної Ради України від 29 березня 2016 року №1040-VIII «Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України», Указів Президента України від 03 квітня 2016 року №124/2016 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України» та №269/2016 від 23 червня 2016 року; а також про поновлення його на адміністративній посаді. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що оскаржувана постанова Верховної Ради України від 29 березня 2016 року прийнята з порушенням Конституції України та законів України, зокрема без дотримання принципу особистої участі народного депутата у засіданні та голосуванні, з порушенням строків розгляду питання про надання згоди на звільнення з посади Генерального прокурора України. У постанові Верховної Ради України та Указі Президента України від 03 квітня 2016 року відсутні посилання на підставу звільнення з посади Генерального прокурора України. При цьому позивач зазначає, що заява про звільнення з посади була подана під психологічним тиском, а саме звільнення відбулось по політичним мотивам, а не за власним бажанням. Позивач просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом. Указує, що уже подавав позов до Відповідачів 1, 2 з аналогічними вимогами. 20 квітня 2017 року Вищий адміністративний суд України залишив його позов без розгляду, уважаючи, що позивач пропустив строк позовної давності. 11 липня 2017 року Верховний Суд України залишив цю ухвалу в силі, підтвердивши висновок про те, що початок перебігу строку залежить від ступеню достовірності інформації про порушення прав заявника. Позивач переконує, що рішення про його звільнення приймалось унаслідок прямого і безпосереднього впливу високопосадовця іноземної держави. На підтвердження викладеного зазначає, що 19 травня 2020 року народним депутатом України Андрієм ОСОБА_2 були оприлюднені записи телефонних розмов між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у яких, зокрема, згадано про справжню причину звільнення позивача, а саме вимога про таке віце-президента США ОСОБА_5 до ОСОБА_3 під загрозою ненадання Україні обіцяної фінансової допомоги від США в розмірі один мільярд доларів США. Уважає, що оскільки підстава залишення без розгляду позовної заяви, а саме «ймовірний характер» обставин, які свідчать про порушення прав заявника, усунута з часу публікації запису телефонних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , то, на думку позивача, строк на звернення з позовом має відраховуватись від дати цієї публікації, тобто від 19 травня 2020 року. Відповідно до статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Перевіривши матеріали позовної заяви Суд зазначає таке. Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відповідно до частини другої, п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Таким чином, професійна діяльність прокурора є публічною службою, а спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами щодо звільнення позивача з публічної служби. Так, заявник звернувся з указаним позовом про оскарження постанови Верховної Ради України №1040-VIII від 29 березня 2016 року, Указів Президента України №124/2016 від 03 квітня 2016 року та №269/2016 від 23 червня 2016 року, щодо яких позивач був обізнаний з часу їх прийняття та оприлюднення, лише 19 червня 2020 року, тобто з закінченням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Обставини, на які позивач послався як на підставу для поновлення строку, а також для висновку про своєчасність звернення до адміністративного суду, колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки відповідно до процесуального закону вони не змінюють початку перебігу строку. Оприлюднення 19 травня 2020 року записів телефонних розмов не є обставиною для вирішення питання обчислення строків, оскільки стосується обставин предмета позову. Колегія суддів погоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 20 квітня 2017 року, відповідно до якої про вчинення психологічного тиску позивачу мало б бути відомо на момент подання заяви про звільнення, а отже така обставина не впливає на перебіг строку звернення до суду. Суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із даним позовом, а саме у місячний строк з моменту оприлюднення оскаржуваної постанови Верховної Ради України та Указів Президента України. При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом Суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Враховуючи зазначене, доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. За таких обставин, відповідно до вимог частини першої статті 169 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення з позовом із зазначенням інших причин пропуску такого строку та подання доказів їх поважності. Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 березня 2016 року №1040-VIII, визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 03 квітня 2016 року №124/2016 та Указу Президента України від 23 червня 2016 року №269/2016. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 березня 2016 року №1040-VIII, визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 03 квітня 2016 року №124/2016 та Указу Президента України від 23 червня 2016 року №269/2016 - залишити без руху. Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у перебіг установленого строку не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, позовна заява буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... .......................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко І.В. Дашутін Н.М. Мартинюк О.О. Шишов М.М. Яковенко Судді Верховного Суду