LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851520/13029/19

від 23.06.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Головуючий І інстанції: Мінаєва К.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 р. Справа № 520/13029/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 (головуючий суддя 1 інстанції Мінаєва К.В., повний текст рішення виготовлений 15.01.2020, майдан Свободи 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/13029/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській обл.), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.05.2014; - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71 % грошового забезпечення з 01.05.2014, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.05.2014 однією сумою; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.05.2014 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 задоволено частково позовні вимоги. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019; - зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 76 % грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою; - зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 76% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою; В іншій частині позовної заяви відмовлено. Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що з 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі постанова № 103). Виплата пенсії проводиться відповідно до п.2 постанови №103. Отже, дії відповідача не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови №103, положення якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Посилаючись на ч.1 та 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зазначив, що суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Кількість платежів у межах однієї суми не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що у даному випадку полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 залишено без руху апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору. 16 березня 2020 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 закінчено підготовку до розгляду та справу призначено в порядку письмового провадження відповідно до положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській обл. та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» далі Закон № 2262). З 01.01.1996 позивачу призначено пенсію, виходячи з 76% грошового забезпечення. У зв`язку з прийняттям постанови №103, з грошового забезпечення військовослужбовців, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова № 704), станом на 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії позивача та встановлено її розмір, виходячи з 70% грошового забезпечення, виплата пенсії проводиться відповідно до п.2 постанови №103, про що позивача було повідомлено листом №32939/02.2-20 від 04.11.2019. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог в цій частині. Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон № 2262. Відповідно до ст. 13 Закону № 2262 (в редакції Закону на момент призначення пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014, до ч.2 ст.13 Закону № 2262 було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно. Таким чином, внесеними змінами до ст. 13 Закону № 2262, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними такого права. При цьому, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 79% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії. Колегія суддів зазначає, що внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років та по інвалідності військовослужбовцям є ст. 63 Закону № 2262. Однак, вказаною статтею не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262, має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. З огляду на зазначене, дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 76% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 є протиправними, а позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 76% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з урахуванням проведених платежів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 по справі №240/5401/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 76% грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.032019, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою, колегія суддів зазначає. Згідно з протоколом ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахунку пенсії (за пенсійною справою № N/A2458 СБУ ) станом на 01 січня 2018 року згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 сума підвищення пенсії позивача складає 3849,97 грн. З них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від суми підвищення 1924,99 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від суми підвищення 2887,48 грн.; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від суми підвищення 3849,97 грн. Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Частина 18 статті 43 Закону № 2262 встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за №

45. Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262 пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Пунктом 1 постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 встановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 704). Пункт 2 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 встановлює, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Згідно з пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов КМУ, зокрема у Постанові № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови КМУ від 17.07.1992 за № 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції: "Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням". Вказаною Постановою також унормовано, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою. Пунктом 2 Постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії. Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №

45. Тобто підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. В силу приписів статті 63 Закону України № 2262, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови №

103. При цьому, КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано останнім у Порядку №

45. Судом встановлено, що Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункт 1 постанови КМУ від 21.02.2018 за № 103 скасовано. Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Враховуючи вищезазначене, пункти 1 та 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 05 березня 2019 року, як того вимагає ч.2 ст. 265 КАС України. Як наслідок обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано з 05.03.2019. З урахуванням викладеного, з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають у виплаті позивачу лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 є протиправними. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 постанови № 103 врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Таким чином, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 05 березня 2019 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом №2262, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності". У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та необхідності зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській обл. виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум. Стосовно вимоги позивача зобов`язати відповідача перерахувати пенсію у розмірі 76% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, колегія суддів зазначає наступне. Частина 2 ст. 55 Закону № 2262 регулює виплату пенсії за милуй час з вини органу Пенсійного фонду України та не передбачає виплати пенсії належної позивачу частинами. За змістом ч. 3 ст. 52 Закону №2262 виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами у справі, право позивача на отримання пенсії у розмірі 76% грошового забезпечення за поточний місяць загальною сумою, визначається безпосередньо Законом №2262, отже підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке було передбачено Законом №2262, отже, невиплата вказаних сум загальною сумою є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про втручання суду першої інстанції при винесенні рішення щодо зобов`язання відповідача сплатити недоплачену частину пенсії єдиним платежем у виключну компетенцію суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130). Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, не здійснювати виплату пенсії у встановленому законом розмірі за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, що передбачено ч. 3 ст. 52 Закону №2262. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, відтак порушене право позивача на отримання пенсії у належному розмірі підлягає негайному поновленню. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності зменшення розміру пенсії позивача. Відповідно до ст.22 КонституціїУкраїни права і свободилюдини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року по справі № 520/13029/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»