Ухвала КГС ВС № 910/11106/19

УХВАЛА 22 червня 2020 року м. Київ Справа № 910/11106/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "СТБ" про зобов`язання укласти додаткову угоду, ВСТАНОВИВ: 08.05.2020 Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі - ДП "Український державний центр радіочастот", Позивач) звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у цій справі. Статтею 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір". Частинами першою та другою статті 9 Закону "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до частини першої статті 6 Закону "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв. Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів. Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. З додатків 3, 9 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції. Пунктом 3.7 Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Необхідними ідентифікуючими ознаками позовної заяви (заяви, скарги), а у цьому випадку касаційної скарги є, зокрема, номер справи в межах якої подається відповідна касаційна скарга, реквізити судових рішень, які оскаржуються та назва суду, де розглядається скарга. ДП "Український державний центр радіочастот" на підтвердження сплати судового збору надало квитанцію № 51156 від 07.04.2020, відповідно до якої судовий збір сплачено скаржником у розмірі 3 842,00 за такими реквізитами: ?*;101; 01181765; Судовий збір за подання касаційної скарги державним підприємством ?Український державний центр радіочастот? на постанову Північного ап?, в той час, як правильним призначенням платежу є номер справи та орган, до якої подається відповідна скарга, за яку сплачується судовий збір та дата судового рішення, що оскаржується. З огляду на викладене, квитанція № 51156 від 07.04.2020 не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового рішення (постанови), що оскаржується, з огляду на що з останньої не вбачається, яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором. Таким чином, скаржнику необхідно надати суду належні докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі ДП "Український державний центр радіочастот" зазначає, що оскаржувані рішення та постанова ухвалені на підставі не повністю досліджених доказів та поверхнево з?ясованих обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а саме статей 1, 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (з наступними змінами та доповненнями); пункту 1.11 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 16.07.2009 № 1599 та вимоги частини третьої статті 179 Господарського кодексу України. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій зроблено неправильний висновок щодо організації та здійснення позивачем радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування, який суперечить нормам Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 16.07.2009 № 1599, а також про те, що якщо РЕЗ (радіоелектронні засоби) аналогового телевізійного мовлення не використовуються відповідачем у його господарській діяльності відповідно до рішень Уряду та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про вимкнення аналогового телевізійного мовлення, то такі РЕЗ не підлягають включенню позивачем у додаток РЕЗ до спірного договору на послуги (роботи), пов`язані з радіочастотним моніторингом. Втім, вбачається, що у касаційній скарзі викладено обставини справи, мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, при цьому скаржник не зазначає, у чому саме, на його думку, полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових актів з відповідним обґрунтуванням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №910/11106/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 03.08.2020. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя К. М. Пільков