Постанова 4876 № 904/3150/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3150/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г. секретар судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: від позивача: Чумак С.О., довіреність № 3448-К-О від 13.08.2018 р., адвокат; від відповідача-1: Дяченко О.І., витяг з ЄДР № 1005844044 від 15.10.2019, директор; представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019, ухвалене суддею Новіковою Р.Г., м.Дніпро, повний текст якого підписаний 16.12.2019, у справі №904/3150/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП" Люмол", м. Дніпро відповідача-2: ОСОБА_1 , смт. Дослідне Дніпропетровської області про солідарне стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 187411грн.40коп., заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 218грн.65коп., пені у розмірі 182грн.20 коп., ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Люмол", м. Дніпро та ОСОБА_1 , смт. Дослідне про солідарне стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 187411 грн. 40 коп., заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 218 грн. 65 коп., пені у розмірі 182 грн. 20 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 положень договору банківського обслуговування від 08.07.2013, а відповідачем-2 - договору поруки №POR1422532807333 від 29.01.2015. 18.11.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог. У своїй заяві позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором №б/н від 08.07.2013 у розмірі 117601 грн. 61 коп., з яких: 115721 грн. 40 коп. - заборгованість за кредитом; 665 грн. 80 коп. - заборгованість з комісії; 1214 грн. 41 коп. - заборгованість з пені. На підставі пункту 2 частини 1 статті 46 ГПК України господарським судом заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог залишено без розгляду, як подану після закриття підготовчого провадження. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 у справі №904/3150/19 позовні вимоги задоволені частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 79952 грн. 22 коп. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 17459 грн.18 коп., заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 218 грн.65 коп., пені у розмірі 182 грн.20 коп. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП" Люмол" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом в розмірі 90000 грн.00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП" Люмол" на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1274 грн.61 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1274 грн.61 коп. Не погодившись із зазначеним рішенням суду у відмовленій частині та в частині закриття провадження у справі на суму 8 262,22 грн, таким чином, оскаржувана позивачем сума становить 26 122,25 грн, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду, обставинам справи, просить рішення суду від 04.12.2019 скасувати у відмовленій частині та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а також скасувати рішення в частині закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 8 262,22 грн. В інших частинах рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 - залишити без змін. При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у відповідній частині заявленого позову по заборгованості за тілом кредиту - 79 952 грн. 22 коп., а закриття мало бути в розмірі 71 690,00 грн. (187 411,40 - 115 721,40), та відмовив в іншій частині позовних вимог за тілом кредиту в розмірі 25 721,40 грн. (115721,40 - 90000,00) та комісії 665,80 грн і пені 1214,41 грн. При винесенні такого рішення суд безпідставно керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, оскільки така позиція стосується не господарської, а цивільної справи, що виникла з інших правовідносин, та відповідачем в якій є фізична особа - споживач, на яку розповсюджуються норми законодавства про захист прав споживачів. При цьому, за обставинами справи №342/180/17-ц в тексті заявки-приєднання не було попередньо визначено умови та розмір нарахування процентів, пені, штрафу. В даному ж випадку в тексті заявки-приєднання чітко відображено умови, порядок нарахування та розмір комісії за користування кредитними коштами, процентів за користування простроченими кредитним коштами та пені за неналежне виконання обов`язку в частині своєчасного повернення кредиту. Відповідач-1, як позичальник не заперечував факт ознайомлення з Умовами до моменту звернення до суду позивача з позовом і не стверджував свою аргументацію доказами. Вважає, що відсутність підпису уповноваженої особи Відповідача-1 на Умовах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис Відповідач-1 поставив саме в анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Відповідно, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору. Крім цього, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що, суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Зокрема, статтею 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно до ст. 49 Закону "Про банки і банківську діяльність" надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Отже, кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків. За приписами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позовними вимогами в цій справі є повернення наданих кредитних коштів та відсотків за їх користування, отже, встановивши обставини надання банком Відповідачу-1 кредиту, місцевий господарський суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за кредитом. Також зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Зокрема, відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП" Люмол", проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, підтримав свої доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 - ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 у справі № 904/3150/19; розгляд справи призначений в судовому засіданні на 30.03.2020. Через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, та встановленням на період дії карантинних заходів на території України тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020, слухання справи не відбулось, а учасників справи попереджено, що про дату та час судового засідання вони будуть повідомленні додатково. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 27.05.2020. В судовому засіданні 27.05.2020 оголошено перерву до 16.06.2020. В судовому засіданні 16.06.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі: - факт підписання сторонами заяви відкриття рахунку та заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.07.2013; - факт укладення сторонами кредитного договору від 08.07.2013, шляхом підписання сторонами заяви відкриття поточного рахунку та заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.07.2013; - чи є складовою частиною кредитного договору від 08.07.2013, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг та Тарифів банку. - визначення редакції Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву відкриття рахунку та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.07.2013; - розмір заборгованості відповідача за кредитним договором від 08.07.2013; - наявність прострочення з повернення грошових коштів за кредитним договором від 08.07.2013; - встановлення відповідальності за порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів; - факт укладенням між позивачем та відповідачем-2 договору поруки №POR1422532807333 від 29.01.2015; - наявність підстав для стягнення з відповідача-2, як солідарного відповідача, заборгованості за кредитним договором від 08.07.2013. На підтвердження обставин, які є предметом доказування у справі позивачем надані: заяви відкриття поточного рахунку від 08.07.2013; заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.07.2013; витяг з Умов та правил надання банківських послуг; витяг з Тарифів банку; виписки з банківських рахунків відповідача-1; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 08.07.2013; договір поруки №POR1422532807333 від 29.01.2015. Відповідно до п. 1.7 нової редакції Статуту Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", погодженої Національним банком України 11.06.2018, згідно з рішенням Єдиного акціонера банку від 21.05.2018 №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк". На підставі зазначених вище письмових доказів колегією суддів встановлено, що 08.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП" Люмол" (далі - клієнт, позичальник) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) підписана заява відкриття рахунку та заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua і які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Підписавши зазначену заяву, відповідач взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору банківського обслуговування. Пунктом 3.18.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта. Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. Згідно п. 3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). Пункт 3.18.1.6 Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших). За умовами п. 3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором. Згідно п. 3.18.4 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: - за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов). При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки у розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати, на яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов). У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов). Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку з нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов). Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. Пунктом 3.18.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі. Відповідно до 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами. Згідно з заявою від 08.07.2013 на відкриття рахунку відповідачу було відкрито поточний рахунок 26005050234578. На виконання умов договору банківського обслуговування від 08.07.2013 позивач надав відповідачу кредитні кошти. Факт використання відповідачем наданих позивачем кредитних коштів підтверджується виписками по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП" Люмол" за період з 08.07.2013 по 10.07.2019 (а.с. 31-46, т.1). Позивач стверджує, що у відповідача-1 у зв`язку із порушенням зобов`язання за договором банківського обслуговування від 08.07.2013 в частині повернення банку кредитних коштів станом на 10.07.2019 утворилась: - заборгованість за кредитом у розмірі 187 411 грн.40 коп.; - заборгованість з процентів за користування кредитом у розмірі 218 грн. 65 коп.; - заборгованість з пені у розмірі 182 грн. 20 коп. На забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування №б/н від 08.07.2013 між позивачем та відповідачем-2 був підписаний договір поруки №POR1422532807333 від 29.01.2015, предметом якого, згідно з п. 1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Люмол" (боржник) зобов`язань за угодами приєднання: розділ 3.2.1 "Кредитний ліміт" (далі - Угода 1) та розділ 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" (далі - Угода 2) Умов та правил надання банківських послуг. За умовами пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. У випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки). У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(них) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя взятих на себе зобов`язань іншим способом. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 та/або Угодою 2, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2 договору поруки). У пункті 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 та/або Угодою 2 цей договір припиняє свою дію. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що неповернення відповідачами наданих позивачем кредитних коштів є порушенням зобов`язань, тому в частині основного зобов`язання в розмірі 90 000,00 грн. позовні вимоги задовольнив. При цьому, суд взяв до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 13.03.2018 по справі №904/2542/15-ц, відповідно до якої у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання, та визнав обґрунтованим звернення позивача до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Люмол" та відповідача-2 - ОСОБА_1 (фізичної особи), як поручителя, де сторонами основного зобов`язання є юридичні особи. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 218 грн. 65 коп. та пені у розмірі 182 грн. 20 коп., місцевий господарський суд виходив із того, що в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами і їх розмір, а також відповідальність у вигляді пені за порушення зобов`язань, в той же час, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма договору приєднання, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за кредитом у розмірі 17 459,18 грн., місцевий господарський суд виходив із того, що у період з 11.07.2019 по 16.07.2019, тобто ще до звернення позивача із позовом до суду вказана сума була сплачена відповідачем-1. Оскільки часткове погашення заборгованості за кредитом у розмірі 79 952 грн. 22 коп. відбулось після звернення позивача із позовом до суду, у зв`язку із відсутністю предмету спору провадження у справі в цій частині було закрито. Не погодившись з вказаним рішенням у відмовленій частині (стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 17 459 грн. 18 коп., заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 218 грн. 65 коп., пені у розмірі 182 грн.20 коп.) та в частині закриття провадження у справі на суму 8 262,22 грн., позивач подав апеляційну скаргу, тому в даному випадку суд апеляційної інстанції за приписами ч.1 ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Відповідно до ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. За умовами указаної вище заяви вбачається, що сторони, в порядку ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, погодили можливість встановлення банком клієнту на рахунок кредитного ліміту в разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у разі перевищення суми платежу над залишком власних коштів). Норма статті 1069 Цивільного кодексу України передбачає кредитування рахунка, відповідно до ч. 1, 2 якої якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, сторони фактично узгодили укладення договору банківського рахунку з можливістю його кредитування за умов відсутності на такому рахунку коштів та наявністю у банку вільних коштів (далі - договір). Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України). Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам, споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Колегія суддів констатує, що у заявах Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Люмол" від 08.07.2013 про відкриття рахунку та про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, процентна ставка, яка буде застосовуватися у разі здійснення банком кредитування, не зазначена, як не визначено розміру ліміту кредитування. Крім того, у цих заявах, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що в даному випадку в тексті заявки приєднання ТОВ "НВП "Люмол" від 08.07.2013 чітко відображено умови, порядок нарахування та розмір комісії за користування кредитними коштами, процентів за користування простроченими кредитним коштами та пені за неналежне виконання обов`язку в частині своєчасного повернення кредиту. Дані доводи суперечать змісту заяви відповідача-1 (а.с. 19, т.1). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема - заборгованості по процентам за користування кредитом та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг із "Тарифів банку" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщених в мережі Інтернет: сайті https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: https://privatbank, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: визнання кредитного ліміту, умови припинення оплати банком розрахункових документів, зміна ліміту, відповідальність у разі невиконання таких умов, зокрема пільговий період користування лімітом, права та обов`язки сторін, забезпечення зобов`язань, порядок розрахунків, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття рахунку, яка містила посилання на Тарифи та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни. Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що відсутність підпису уповноваженої особи Відповідача-1 на Умовах не свідчить про неознайомлення останнього з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази погодження всіх істотних умов договору, зокрема, щодо погодження розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії; розміру пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Доказів повідомлення клієнта про розмір ліміту матеріали справи також не містять. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.11.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.07.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та погодженого розміру ліміту кредитування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. А тому посилання банку на те, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Люмол" можна вважати договором приєднання, відхиляються судом, як необґрунтовані. Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони, до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку (у наданій позивачем редакції), оскільки вони не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього відсутній погоджений сторонами розмір процентів, пені, штрафу, тощо, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що при винесенні рішення суд безпідставно керувався зазначеною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, оскільки наявність в указаній та даній справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг; різний суб`єктний склад відповідачів (споживачів); розповсюдження (нерозповсюдження) на них норм законодавства про захист прав споживачів, не мають правового значення, так як в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, не правовий статус позичальника, а саме, встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати, як невід`ємну складову змісту договору. Колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача-1, тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 08.07.2013 шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 218 грн. 65 коп., пені у розмірі 182 грн. 20 коп. Щодо доводів про оплатність кредитного договору. Згідно зі ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За частиною 2 ст.1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості не лише за тілом за кредиту, а відсотків за користування кредитом в розмірі 218 грн. 65 коп. та пені у розмірі 182 грн. 20 коп. Як правильно зазначив суд першої інстанції з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань; Умови та Правила надання банківських послуги також не можливо визнати договором приєднання, оскільки вони неодноразово змінювались самим банком, тому неможливо встановити, до яких саме умов приєднався відповідач-1. Колегія суддів зауважує, що, договір поруки, підписаний між позивачем та відповідачем-2, в якому зазначені відсоткові ставки також не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ визначення між сторонами відсоткової ставки за кредитом, оскільки, по-перше, вказаний договір підписаний відповідачем-2 та не підписаний відповідачем-1, по-друге, з даного договору поруки неможливо визначити, за яку угоду, підписану відповідачем-1, поручився відповідач-2, через наявність в даному договорі посилань на "угоду 1" та "угоду 2", в той час, як в матеріалах справи міститься заява на приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 08.07.2013 без будь-якого номеру (а.с. 47-48, т.1). Також вищезазначена постанова Великої Палати Верховного Суду містила висновок про те, що вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивачем не заявлялись, отже, помилковим було стягнення цих сум в межах справи № 342/180/17 судами першої та апеляційної інстанцій. Суд апеляційної інстанції наголошує, що однією із основних засад і завдань господарського судочинства є диспозитивність. Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, колегія суддів констатує, що дійшовши висновку, що між сторонами не обумовлена у письмовому вигляді ціна договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тобто встановлена договірна домовленість між сторонами в цій частині, в той час, як предметом і підставою позовних вимог позивачем зазначене стягнення основної заборгованості, відсотків, пені саме за договором, суд не мав права самостійно задовольнити позовні вимоги в частині стягнення відсотків, як таких, що встановлені законом, зокрема ст.1048 ГПК України, на рівні однієї облікової ставки НБУ, з огляду на те, що з такої підстави позовна вимога по стягненню відсотків позивачем не заявлялась у позові. При цьому колегія суддів наголошує, що стягнення відсотків з підстав встановлених актом законодавства, зокрема статтею1048 ЦК України, позивачем заявлено лише на стадії подання апеляційної скарги; така вимога не була предметом розгляду суду першої інстанції, отже, не приймається й судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.269 ГПК України. В той же час, слід зауважити, що заявляючи, як позовну вимогу, стягнення відсотків з підстав встановлених законом, зокрема ст.1048 ЦК України, на стадії апеляційного перегляду рішення, позивач тим не менше, їх розмір визначив, не як одну облікову ставку НБУ, а згідно договору, відсутність якого в частині визначення відсотків та пені встановлено судом першої інстанції. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч. 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Люмол" позивач дотримався вимог таких принципів цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, що передбачені п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір у формі заяви від 08.07.2013, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредитних коштів (користування ним). Факт надання та часткового погашення кредитних коштів підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1. А тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 фактично отриманої суми кредитних коштів є правомірними. Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача-1 заборгованість за кредитом у розмірі 187 411 грн. 40 коп. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, а саме заключних виписок по рахункам відповідачів № 0412-19VU-853-2750 від 10.07.2019; № 0412-19VU-845-5032 від 04.12.2019 та № 0412-19VU-848-2056 від 04.12.2019 в період з 10 липня 2019 по 24 липня 2019 року на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" в AT КБ "Приватбанк" надійшли наступні грошові кошти: - 10.07.2019 о 02:43 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-853-2750 від 10.07.2019 банком повернуто зайво нараховані відсотки згідно договору банківського обслуговування у розмірі 11 677,83 грн. Водночас, в рахунок погашення тіла кредиту було зараховано 11 459,18 грн. Різниця становить 218,65 грн. Таким чином, 10.07.2019 о 09.00 банком вже було списано 218,65 грн. в рахунок заявлених у позовній заяві відсотків; - 16.07.2019 о 16:23 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 від 04.12.2019 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти з ТОВ "ТД АватоКрАЗ" у розмірі 6 000,00 грн. Отже, матеріалами справи підтверджено, що у період з 11.07.2019 по 16.07.2019, відповідачем-1 було сплачено заборгованість за кредитом у розмірі не менше ніж 17 459 грн. 18 коп. Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем-1 до звернення позивача із позовом до суду, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 17 459 грн. 18 коп. господарський суд правомірно відмовив. В період з 25 липня 2019 по 12 серпня 2019 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" в AT КБ "Приватбанк" надійшли наступні грошові кошти: - 29.07.2019 о 14:08 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти, які ТОВ "НВП "Люмол" (особисті) було переведено в рахунок погашення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. - 02.08.2019 о 16:24 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти з ТОВ "ТД АватоКрАЗ" у розмірі 10 000,00 грн. В період з 13 серпня 2019 по 03 грудня 2019 року на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" в AT КБ "Приватбанк"надійшли наступні грошові кошти: - 15.08.2019 о 14:23 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти з ТОВ "ТД АватоКрАЗ" у розмірі 10 000,00 грн.; - 30.08.2019 о 13:08 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти з ТОВ ТВФ "УКРСЕРВІС" у розмірі 1 686,00 грн.; - 16.09.2019 о 17:21 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти з ТОВ "Техмамонтаж" у розмірі 5 700,00 грн.; - 19.09.2019 о 17:10 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти з ТОВ «ТД АватоКрАЗ» у розмірі 6 000,00 грн.; - 27.09.2019 о 13:10 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти, які ТОВ "НВП" Люмол" (особисті) було переведено в рахунок погашення заборгованості у розмірі 5 000,00 грн.; - 04.10.2019 о 10:49 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти, які ТОВ "НВП "Люмол" (особисті) було переведено в рахунок погашення заборгованості у розмірі 6 000,00 грн.; - 07.10.2019 о 11:09 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти, які ТОВ "НВП "Люмол" (особисті) було переведено в рахунок погашення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн.; - 03.12.2019 о 14:21 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти, які ТОВ "НВП "Люмол" (особисті) було переведено в рахунок погашення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн.; - 03.12.2019 о 14:52 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-845-5032 на рахунок ТОВ "НВП "Люмол" надійшли кошти, які ТОВ "НВП "Люмол" було переведено в рахунок погашення заборгованості у розмірі 882,95 грн. Окрім того, позивачем у період з 13 серпня 2019 по 03 грудня 2019 року було списано з карткового рахунку ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості наступні грошові кошти: - 25.10.2019 о 10:36 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-848-2056 від 04.12.2019 у розмірі 166,80 грн.; - 25.10.2019 о 10:54 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-848-2056 у розмірі 250 грн.; - 25.10.2019 о 20:03 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-848-2056 у розмірі 4182,02 грн.; - 26.10.2019 о 10:52 год. відповідно до виписки № 0412-19VU-848-2056 у розмірі 84,45 грн. Таким чином, у період з 25 липня по 03 грудня 2019 року в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором було перераховано кошти у загальному розмірі 79 952,22 грн. При цьому, всі вищевказані кошти списано в рахунок погашення заборгованості та ТОВ "НВП "Люмол" не мало до них доступу. Позивач звернувся до суду із позовом 22.07.2019, що підтверджується відповідною відміткою канцелярії суду. Таким чином, погашення заборгованості за кредитом у розмірі 79 952 грн. 22 коп. відбулось після звернення позивача із позовом до суду. Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи наведене, провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 79 952 грн 22 коп. правомірно закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Оскільки загальна ціна позову становить 187 812,25 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 у справі № 904/3150/19 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 у справі № 904/3150/19 - залишити без змін. Судові витрати Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.06.2020. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя О.В. Березкіна Суддя С.Г. Антонік