Постанова 4873 № 910/383/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2020 р. Справа№ 910/383/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Разіної Т.І. Тарасенко К.В. за участю секретаря судового засідання Котенка О.О. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 10.06.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/383/20 (суддя Сівакова В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек" до Київської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Житлово-будівельний кооператив "Автомат-1"; 2) Житлово-будівельний кооператив "Квазар-4" про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінджек" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про: - визнання протиправними рішення Київської міської ради, які вчинені по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек" при прийнятті рішення № 248/7821 від 14.11.2019 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки № 66-6-00448 від 30.01.2018, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінджек" для будівництва житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, паркінгами та спортивним майданчиком на вул. Райдужній у Дніпровському районі м. Києва"; - визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 248/7821 від 14.11.2019 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки № 66-6-00448 від 30.01.2018, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінджек" для будівництва житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, паркінгами та спортивним майданчиком на вул. Райдужній у Дніпровському районі м. Києва". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/383/20, прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання. 05.03.2020 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), Київській міській державній адміністрації та будь-яким іншим уповноваженим особам (в тому числі, але не виключно, суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам) вчиняти дії щодо державної реєстрації прав, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, зокрема щодо виникнення чи припинення права оренди (іншого речового права), відведення для створення скверу, зміни цільового призначення відносно земельної ділянки площею 0,3305 га за адресою: м. Київ, вул. Райдужна з кадастровим номером 8000000000:66:079:0038. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 29.01.2020 депутат Київської міської ради Буділов М.М. звернувся до Голови постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики Ялового К.В. з проханням розглянути на засіданні Постійної комісії з питань екологічної політики ініціативу щодо створення зеленої зони (скверу) на земельних ділянках між житловому будинками № 63, 65 на вулиці Райдужній у Дніпровському районі м. Києва (до яких зокрема належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:079:0038, що є предметом договору оренди земельної ділянки № 66-6-00448 від 30.01.2018). Вже 12.02.2020 Постійна комісія Київської міської ради з питань екологічної політики прийняла рішення підтримати ініціативу депутата Київської міської ради Буділова М.М. (вх. № 08/2044 від 29.01.2020) стосовно створення зеленої зони (скверу) на земельних ділянках між житловими будинками №№ 63, 65 на вул. Райдужній у Дніпровському районі м. Києва та звернутись до КО "Київзеленбуд" з проханням подати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення скверу в установленому порядку (протокол № 2/98). Вказане свідчить, що після протиправного та необґрунтованого розірвання договору оренди в односторонньому порядку відповідачем вчиняються дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди та унеможливлення захисту прав позивача в межах одного судового провадження. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек" про забезпечення позову відмовлено повністю. Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що заявником не наведено достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення у подальшому при вирішенні даної справи по суті. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінджек" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/383/20 та ухвалити постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек" про забезпечення позову у справі №910/383/20 задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу з неповним з`ясуванням обставин справи, також висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що після протиправного та необґрунтованого розірвання договору оренди в односторонньому порядку відповідачем вчиняються дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди. Тому, на думку позивача, подальше створення зони (скверу) на земельних ділянках між житловими будинками №№ 63, 65 (зокрема на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:079:0038), може унеможливити подальше будівництво житлових будинків позивачем. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/383/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 20.05.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 розгляд справи відкладено до 10.06.2020. В судове засідання, яке відбулося 10.06.2020 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек". Представники третіх осіб-1,-2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0411631145361, 0411631145353. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб-1,-2. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правилами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Забезпечення позову виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних або фізичних осіб, і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. З огляду на вищевикладені норми процесуального законодавства, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Колегія суддів зазначає, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18). Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, заява позивача, не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Колегія суддів звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідача будуть спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди земельної ділянки № 66-6-00448 від 30.01.2018, а саме, створення на цій земельній ділянці (скверу), що на думку позивача, в подальшому, може унеможливити будівництво житлових будинків. Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача, будуть спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 903/705/19, від 17.02.2020 у справі № 916/1094/16. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд першої інстанцій правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Таким чином, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінджек" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/383/20 - без змін. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/383/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 22.06.2020. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Т.І. Разіна К.В. Тарасенко