Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/9166/19

ПОСТАНОВА Іменем України 17 червня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/9166/19 провадження № 22-ц/4809/847/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Єгорова С. М., Мурашко С. І., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В., учасники справи: заступник прокурора Кіровоградської області, представник Іваніщева ОСОБА_1 ; позивач - Міська рада міста Кропивницького; відповідач - ОСОБА_2 , представник адвокат Нагорнюк Юлія Сергіївна; відповідач ОСОБА_3 , представник адвокат Федоров Захар Федорович; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Голиківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Писаковська Ольга Іванівна, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міської ради міста Кропивницького до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Голиківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Писаковська Ольга Іванівна про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна із чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2020 року (суддя Павелко І.Л.). ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову У грудні 2019 року заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міської ради міста Кропивницького звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Голиківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Писаковська Ольга Іванівна про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна із чужого незаконного володіння. Одночасно подана заява в порядку ст. 149 ЦПК України про забезпечення позову, згідно якої просить заборонити відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії до відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 770867935101. В обґрунтування заяви зазначено, що позов пред`явлений у зв`язку з набуттям у протиправний спосіб відповідачем ОСОБА_2 у власність квартири на підставі підробленого заповіту №22 від 18.04.1991 року спадкодавця ОСОБА_4 (власник квартири) та виданого в подальшому свідоцтва про право на спадщину за вказаним заповітом від 09.11.2015 року. У власника відсутні спадкоємці як за законом так і за заповітом, а відтак наявні підстави для визнання спадщини відумерлою та передачі відумерлої спадщини у власність територіальної громади міста Кропивницького в особі Міської ради, яка вправі витребувати спірну нерухомість з володіння ОСОБА_3 . Остання в свою чергу набула квартиру за безоплатним договором дарування від 21.11.2017 року. З приводу законності набуття ОСОБА_2 спірної нерухомості, були неодноразові судові вирішення. Так, 15 листопада 2017 року до суду звернулося Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького з вимогою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Голиківська сільська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним заповіту від 18.04.1991 року №22, посвідченого секретарем виконкому Голиківської сільської ради народних депутатів Олександрівського району, Кіровоградської області Савченко Світланою Петрівною; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1061 від 09.11.2015 року, виданого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською Ольгою Іванівною. В ході розгляду справи до участі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_3 та збільшені вимоги, заявлено про визнання недійсним договору дарування квартири від 21 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . На час звернення Управління до суду у справі № 404/7279/17 квартира АДРЕСА_1 перебувала у власності відповідача ОСОБА_2 , але як вказує позивач у даній справі, після надходження позову, остання, усвідомлюючи факт можливого в подальшому витребування квартири, 21.11.2017 року відчужила її ОСОБА_3 . Тобто, стороні по даній справі ОСОБА_3 достеменно відомо про факт набуття спірної квартири попереднім власником на підставі підробленого заповіту, оскільки вона була одним з відповідачів у попередній справі. Зазначене дає підстави вважати про реальну можливість власником здійснити подальше відчуження нерухомості, у зв`язку з порушенням цивільного спору заступником прокурора Кіровоградської області, яким в тому числі заявлено про визнання недійсним договору дарування, витребування майна. Тобто реально існує загроза утруднення/виконання судового рішення. Вищевказані підстави становлять обгрунтування заяви про забезпечення позову. 20 січня 2020 року судом першої інстанції відкрито провадження у цивільній справі. Короткий зміст ухвали суду Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда заява заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міської ради міста Кропивницького про забезпечення позову задоволена, встановлена заборона відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 . Вирішуючи заяву, суд першої інстанції виходив з предмету позову, який зокрема, складається з вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири, власником якої є ОСОБА_7 , витребування з чужого незаконного володіння. В обґрунтування висновку зазначено, що з приводу правомірності набуття у власність спірної нерухомості неодноразово порушувались судові справи. Так, у справі за позовом Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вже заявлялись вимоги про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 на квартиру, визнання недійсним договору дарування квартири від 21 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На час звернення до суду Управління, квартира перебувала у власності ОСОБА_2 . Разом з тим, після надходження 15 листопада 2017 року позову, відповідач, усвідомлюючи факт можливого задоволення позовних вимог, з метою уникнення можливості в подальшому витребування майна, 21 листопада 2017 року відчужила нерухомість за договором дарування ОСОБА_3 . Враховано, що обставини набуття ОСОБА_2 квартири відомо теперішньому власнику, оскільки вона була одним із відповідачів у справі за позовом Управління. Зазначене в сукупності дало підстави суду здійснити висновок про реальну можливість подальшого відчуження спірного майна, коли сторона отримає відомості про судовий розгляд. Виходячи з того, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є квартира щодо якої і заявлено забезпечення позову у вигляді заборони відчуження, в разі зміни власника і задоволення позову існує реальна загроза невиконання/утруднення виконання судового рішення, тому врахувавши дані про особу відповідачів, відповідність забезпечення позову обсягу заявлених вимог, наданих доказів, суд дійшов необхідності задовольнити заяву про забезпечення позову. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Кіровського районного суду від 20 січня 2020 року, в якій просить про скасування та прийняття нового рішення, яким у задоволенні заяви заступника прокурора Кіровоградської області про забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Підставами для скасування визначає те, що подаючи заяву про забезпечення позову стороною надана неповна та недостовірна інформація відносно обставин справи, що призвело до неправильного судового рішення. Так, у справі за позовом Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради під час розгляду якої і відбулося відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_7 , провадження відкрито 5 грудня 2017 року, а договір дарування укладено 21 листопада 2017 року, тобто до відкриття провадження, а відтак відсутні об`єктивні підстави обґрунтовувати заяву фактом відчуження квартири. До цього нерухомість перебувала також під арештом, в межах розгляду справи за позовом ОСОБА_5 , який вирішений на користь апелянта. Тому дарування і відбулося після закінчення провадження у справі № 22-ц/781/128/17. Стосовно можливості ОСОБА_7 відчужити майно, то таку можливість вона реально мала в період з 3 січня 2019 року по 20 січня 2020 року за час відсутності обтяження майна, який тривав між слуханнями попередньої і теперішньої цивільної справи, жодних дій та намірів не було здійснено, а тому відсутні будь які обґрунтовані застереження позивача. Більш того, квартиру власник використовує для проживання з неповнолітньою дитиною. Суд, розглядаючи заяву не перевірив належним чином обставини, на які вказувалось щодо неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому, не обґрунтував доцільність вжиття вказаних в ухвалі заходів забезпечення позову, не зробив висновок щодо їх співмірності із заявленими вимогами. Не взяв до уваги весь спектр прав сторони на володіння нерухомим майном, порушення які можуть настати, у зв`язку із застосуванням оскаржуваних заходів. Жодних доказів на предмет наміру відчужити квартиру позивачем не надано, а судом не з`ясовано. Відповідач ОСОБА_3 15 червня 2020 року в порядку ст. 363 ЦПК подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 , якою просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову. Вказує, що судом першої інстанції не наведено обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову, не визначена співмірність застосованого виду забезпечення позову заявленим вимогам, не вказано в чому полягає пересвідчення дійсного існування спору, які дані про особу враховані судом. Між судовими провадженнями, був період коли спірна квартира не була обтяжена, але жодних дій вона як власник не застосувала для її відчуження (а.с. 146-149). Рух справ в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року виділені матеріали оскарження поверненні до суду першої інстанції з метою формування у відповідності до положень ЦПК. В подальшому ухвалою суду від 27 квітня 2020 року апеляційна скарга залишена без руху для усунення недоліків, допущених при зверненні. Вимоги суду виконані 14 травня 2020 року (а.с. 91-105). Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2020 року.; встановлено строк для подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. У відзиву заступником прокурора Кіровоградської області акцентована увага, що квартира дійсно була відчужена 21 листопада 2017 року, тобто до відкриття провадження у попередній цивільній справі за позовом Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради, яка подана 15 листопада 2017 року, однак факт надходження справи є загальнодоступним, оскільки підлягає оприлюдненню на відповідному сайті. ОСОБА_3 відомі обставини набуття квартири ОСОБА_2 , а відтак існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову, вплине на неможливість виконання судового рішення, зокрема, витребування майна. Більш того, захід забезпечення позову ніяким чином не становить обмежень в користуванні житлом, не завдає шкоди власнику, є співмірним із заявленими вимогами, відповідає предмету позову, зокрема, вимозі про визнання недійсним договору дарування, витребування квартири з чужого незаконного володіння (а.с. 124-131). 1 червня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в суді апеляційної інстанції, про що апеляційним судом постановлено відповідну ухвалу. Представником ОСОБА_3 адвокатом Федоровим ОСОБА_8 Ф подана заява про продовження строку розгляду справи, яка задоволена колегією суддів. У судовому засіданні 17 червня 2019 року, ОСОБА_2 її адвокат Нагорнюк Ю.С. та адвокат ОСОБА_9 М. ОСОБА_10 підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник прокуратури Кіровоградської області заперечував, наполягав на незмінності судового рішення. Інші учасники судового розгляду в засідання суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існують обґрунтовані підстави вважати про наявність у ОСОБА_3 реальної можливості здійснити відчуження квартири, відносно якої виник спір, з метою уникнення в подальшому витребування майна, після отримання відомостей про надходження до суду позову заступника прокурора Кіровоградської області з вимогами до неї та ОСОБА_2 про визнання недійсними заповіту; свідоцтва про право на спадщину за заповітом; договору дарування; визнання спадщини відумерлою; передачі квартири у власність територіальної громади. Так як ОСОБА_3 набула у власність квартиру за безоплатним договором від ОСОБА_2 , саме в період коли позивачем у справі № 404/7279/17 Управлінням комунальної власності Міської ради міста Кропивницького відбулося 15.11.2017 року звернення до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовом про визнання недійсними заповіту № 22 від 18.04.1991 р., свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.2015 року. ОСОБА_2 , усвідомлюючи факт можливого вирішення судом позову у справі не на її користь, з метою запобігти можливості в подальшому витребування вказаної квартири у неї, відчужила її за договором дарування від 21.11.2017 р. В подальшому вимоги збільшені про визнання недійсним цього договору дарування, до участі залучена в якості співвідповідача ОСОБА_3 . Останній, за наслідками участі у попередній справі, достеменно відомо про оспорення правомірності набуття у власність ОСОБА_2 вищевказаної квартири, а саме, внаслідок підробленого заповіту № 22 від 18.04.1991 р. Ця підстава також полягла в основу позову по даній справі. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Інститут забезпечення позову є невід`ємною складовою права на судовий захист, оскільки є дієвим процесуальним засобом попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення, поновлення прав або інтересів особи у випадку їх порушення або невизнання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК Українипередбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. У відповідності до ч.ч. 3, 10 вказаної статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. За змістом ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. Згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має також здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони особі, яка набуде процесуального статусу відповідача здійснювати певні дії. Колегія суддів зауважує, що необхідною та обов`язковою умовою забезпечення позову є наявність визначених законодавцем підстав. Підстави забезпечення позову підлягають доведенню. Так, обов`язковим є доказ наявності оспорюваного права, порушеного права. При цьому, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин як підстав для його задоволення. В даному випадку, судом встановлюється саме існування спору і обираються адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення. При цьому, до предмета доказування входить існування обставин, що свідчать про наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи наведене, положення законодавства, обставини справи, апеляційний суд повністю погоджується зі здійсненою судом першої інстанції правовою оцінкою фактичних обставин та доказів в обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують. Так, звернення відбулося заступником прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, в особі органу, Міської ради міста Кропивницького. Про порушення майнових прав територіальної громади та держави позивачу стало відомо з цивільного провадження, яке розглядалося за позовом ОСОБА_5 справа № 22-ц/781/128/17, яка також претендувала на спірну нерухомість. У позові заступника прокурора області вказано, що підстави набуття ОСОБА_2 у власність квартири, законність заповіту, неодноразово оспорювались в судах. В межах кримінального провадження (справа 17.10.2015 року за № 12015120020009932), здійснений висновок експерта-почеркознавця, що підпис на заповіті власником ОСОБА_4 не виконувався, здійснений іншою особою, відтиск круглої печатки Голиківської сільської ради народних депутатів на заповіті не відповідає кліше круглої печатки «Голіковської сільської ради», зразки якої надані для порівняння. А відтак сторона позивача оспорює набуте право власності на квартиру. У спадкодавця спадкоємців ні за заповітом, ні за законом не було, тому і постало питання про визнання відумерлою спадщину, попередньо визнавши незаконність набуття у власність квартири ОСОБА_2 та договір відчуження, укладений зі ОСОБА_3 і як наслідок витребування майна на користь територіальної громади міста Кропивницького. В позовній заяві, в заяві про забезпечення позову, зазначено предмет позову, суть позовних вимог, підстави звернення, обставини спірних правовідносин, у зв`язку з чим суд першої інстанції об`єктивно мав можливість встановити наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, а також співмірність запропонованих заходів забезпечення позову із вимогами позовної заяви. Заява про забезпечення позову містить визначений законом спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивача, за захистом яких відбулося звернення до суду. Між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна. На даній стадії процесу не здійснюється висновок, що право порушене, але з викладених доводів вбачається можливість порушення прав сторони. Вирішення питання про забезпечення позову здійснюється для убезпечення створення негативних умов при виконанні судового рішення, запобігти відчуження предмета спору. Обраний захід забезпечення враховує збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин, не створює тиск на відповідача. Забезпечення позову шляхом заборони відчуження не завдає шкоди відповідачу ОСОБА_3 , оскільки така заборона тимчасово перешкоджає переходу прав власності від однієї особи до іншої. Проте, це майно залишається у повному віданні та користуванні відповідача, та у разі відмови у позові забезпечення позову скасовується. ОСОБА_3 апеляційну скаргу хоч і не подавала, але заявою приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_2 , виклала аналогічні мотиви. Апелянт ні в скарзі, ні в суді не зазначив, які його права порушуються, у зв`язку з обмеженням ОСОБА_3 розпоряджатися спірним майном. Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції зазначив, щоз метою недопущення її подальшого відчуження до вирішення справи по суті заборона відчуження спірної жилої нерухомості буде співмірним та адекватним способом забезпечення позову. Враховані судом обставини попереднього відчуження, підстави виниклого спору, предмет розгляду, ОСОБА_7 набула власність за безоплатним договором, немає доказів відсутності в неї іншого житла, а також чим тимчасова заборона обмежує її право користування. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, завдання та принципів цивільного судочинства, з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судову ухвалу - без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК Українив резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги заявника без задоволення, підстави для компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору у зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 22 червня 2020 року Головуючий суддя Л. М.Дьомич Судді С. М. Єгорова С. І. Мурашко