Постанова Тернопільський апеляційний суд № 602/229/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/229/20Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 33/817/224/20 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.3 ст.41 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Вальчук М.М., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2020 року, - в с т а н о в и в: Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною за ч.3 ст.41 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Як визнав суд, ОСОБА_2 , будучи фізичною особою підприємцем, станом на 11 лютого 2020 року, допустила порушення трудового законодавства, а саме: в порушення вимог п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_2 не укладено трудового договору в письмовій формі з найманими працівниками, які виконують трудові функції у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 ; в порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України, ч.3 ст.24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ФОП ОСОБА_2 до укладення трудового договору із двома найманими працівниками, які працюють у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , не подано повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2020 року скасувати та закрити провадження у справі з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову необ`єктивною, незаконною та необґрунтованою, ухваленою з істотними порушеннями норм процесуального та матеріального права, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглянута без її участі. Зазначає, що не отримувала судову повістку про розгляд справи про адмінправопорушення 17 березня 2020 рок, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, який знаходиться в матеріалах справи, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2020 року. Заслухавши апелянта ОСОБА_2 та її захисника Вальчук М.М., які підтримали подану апеляційну скаргу і, з викладених у ній мотивів, просять скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2020 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як вбачається з матеріалів провадження, участі у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 не приймала. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено ОСОБА_2 з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, відповідно до диспозиції ч.3 ст.41 КУпАП, адміністративним правопорушенням є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Як вбачається з витягу із акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ТР332/415/АВ від 12.02.2020 року, інспектором праці Управління Держпраці у Тернопільській області під час проведення інспекційного відвідування 11.02.2020 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою АДРЕСА_1 виявлено двох працівників, які виконували функції бармена та офіціанта, з якими ОСОБА_1 , як власником підприємства, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України не укладено трудові договори у письмовій формі. Вказаний витяг із акту підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. Ці ж обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП, який остання підписала, не вказавши заперечень щодо факту виявленого правопорушення. Твердження ОСОБА_3 про надання нею 31 січня 2020 року відомостей про вакансії стосовно двох осіб, з якими в подальшому були укладені трудові угоди, не спростовує того факту, що на час проведення перевірки 11 лютого 2020 року вказані дві особи були допущені до роботи без укладення трудового договору. Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порушення приписів ст.24 КзпП тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену положеннями ч.3 ст.41 КУпАП. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП. Доводи апелянта про незаконність оскаржуваної нею постанови з мотивів розгляду справи без її участі, вважаю необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , як особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, скористалась своїм правом на апеляційне оскарження, де їй надана можливість повністю використати весь обсяг прав, передбачених КУпАП щодо дослідження обставин справи для забезпечення всебічності, повноти й об`єктивності та вирішення її в точній відповідності із законом. При цьому, жодних аргументованих доводів щодо відсутності в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення чи відсутності події правопорушення, як вона вказує у апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не наведено. За таких обставин, приходжу до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно, з дотриманням вимог ст.251 КУпАП дослідив докази у справі та відповідно до ст.252 КУпАП дав їм належну правову оцінку. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог cт.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого нею правопорушення, особи правопорушника, ступеню її вини та інших обставин справи. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2020 року щодо неї - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.