Постанова Одеський апеляційний суд № 513/31/20

Номер провадження: 22-ц/813/6664/20 Номер справи місцевого суду: 513/31/20 Головуючий у першій інстанції Бучацька А. І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г. Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2020 року у складі судді Бучацької А.І., в с т а н о в и в: У січні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що відповідачка не виконує умови кредитного договору б/н від 19.08.2006 про надання кредиту у розмірі 3990 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 31.08.2019 у загальній сумі 31216,70 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3981,10 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 25272,90 грн., нарахована пеня та комісія за прострочення зобов`язання - 0,00 гривень, а також штрафи відповідно до 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1462,70 гривень - штраф (процентна складова). Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 31.08.2019 за кредитним договором б/н від 19.08.2006, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3981,10 грн., а також судовий збір в розмірі 2102 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно звільнив боржника від сплати відсотків та не звернув увагу на те, що відповідачка підписуючи заяву від 31.07.2007 погодилася з умовами щодо користування кредитними коштами та з процентною ставкою, яка становить 36% із розрахунку 360 днів на рік. Суд безпідставно у даній справі послався на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 так як викладена в ній позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору які погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі договір у встановленому законом порядку не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладання, чи не укладання кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Відповідач підписавши заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не було, тобто він погоджувався із розміром нарахованих відсотків. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, а тому в іншій частині рішення не переглядається. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення відсотків, суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що підписуючи заяву відповідачка розуміла саме той Витяг з Умов, який позивачем додано до позовної заяви і що саме з цими умовами вона погодилася, як і не містять матеріали справи підтвердження того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір та порядок їх нарахування та сплати. Як вбачається з матеріалів справи 19.08.2006 відповідачка підписала заяву про надання банківських послуг Приватбанком. 31.07.2007 відповідачка на зворотній стороні вказаної заяви поставила власний підпис на підтвердження відкриття на її ім`я особового рахунку та надання послуг у вигляді кредитного ліміту у розмірі 5150 грн. з базовою процентною ставкою 36% з розрахунком 360 днів на рік. В заяві також зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості місячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і шляхом списання банком коштів с дебітної картки (звор. а.с.10). Факт підписання вказаної заяви відповідачем не спростовано. В суді першої інстанції відповідачка не заперечувала проти вимог щодо стягнення тіла кредиту, заборгованість по процентам не визнала. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору-заяви розроблені банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальницею підписано заяву, яка містить розмір кредитного ліміту з базовою процентною ставкою 36% з розрахунком 360 днів на рік. Також підписана відповідачкою заява містить умови щодо строку дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а також порядок погашення заборгованості місячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Відповідачка підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій погоджено розмір щомісячних відсотків за користування кредитом, та фінансові умови надання кредитки, якими погоджено тарифи банку, порядок та розмір нарахування процентів. Отже, висновок суду першої інстанції щодо відсутності погодження розміру відсотків за користування кредитними коштами за договором б/н від 19.08.2006 є помилковим та не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Статтями 526, 530, 610 частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі N 444/95/12 (провадження N 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки, то у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, та інших платежів, зокрема неустойки, після закінчення строку дії картки. Разом з тим, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19.08.2006, банк не надав суду жодного належного та допустимого доказу щодо видачі позичальниці кредитної картки та щодо строку її дії, а також виписок по особовому рахунку відповідачки, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку правильності нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, адже матеріали справи не містять таких даних. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження обґрунтувань позову про наявність заборгованості, окрім розрахунку заборгованості станом на 31.08.2019, копії заяви від 19.08.2006, витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, інших доказів на підтвердження заявлених вимог до суду не надав. На підставі наведеного вище, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках за користування кредитом. За таких обставин, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за договором від 19.08.2006, вважає за необхідне змінити мотиви відмови у задоволенні цих позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, змінити в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2020 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, виклавши їх у редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: