Постанова Київський апеляційний суд № 357/1664/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 357/1664/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7911/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» нарішення Володарського районного суду Київської області від 06 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Макаренко Л.А., по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 109 944,19 грн. за кредитним договором №б/н від 21 грудня 2010 року та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 21 грудня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Звертав увагу на те, що відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Вказував, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не виконав зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 31 грудня 2018 року утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі - 109 944,19 грн., яка складається з: 11 513,28 грн. - заборгованість за кредитом; 98 430,91 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом (а.с. 3-5). ОСОБА_1 подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» уже звертався до суду з аналогічними позовами, в яких змінює суми своїх позовних вимог. Зазначив, що позивач ввів в оману суд та не повідомив, що два попередні позови уже розглядалися районним судом. Вважає, що визначені судом суми заборгованості є надуманими (а.с. 65-66). Рішенням Володарського районного суду Київської області від 06 серпня 2019 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2010 року №б/н у розмірі 6 000,00 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 104,89 грн. (а.с. 114-115, 118-122). Не погодившись з рішенням районного суду, 09 квітня 2020 року представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Крилова О.Л. направила поштою апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити (а.с. 171-188). На обґрунтування скарги зазначила, суд першої інстанції не дослідив належним чином докази про справі, порушив норми матеріального та процесуального права. Вказувала, що відповідачем надані докази на підтвердження суми заборгованості не спростовані. Так, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з Умовами та правилами складає між ними кредитний договір, а тому суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту Відповідач ОСОБА_1 подав відзив в якому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення. а оскаржуване рішення без змін. На обґрунтування відзиву проти скарги зазначив, що за заявою від 21 грудня 2010 року отримував лише одну кредитну карту, строк дії якої закінчився у 2014 році і з цього іншого кредитного договору відповідач із Банком не укладав, а суд першої інстанції не звернув увагу на сплив строку позовної давності (а.с. 218-220). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Володарського районного суду Київської області від 06 серпня 2019 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача слід стягнути 6 000,00 грн. у розмірі максимально встановленого кредитного ліміту, а у стягненні відсотків слід відмовити з підстав недоведеності розміру заявлених вимог. З таким висновком колегія суддів не погодилась, врахувавши наступне. Судом встановлено, що 21 грудня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н, згідно якої останній виявив бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна» (а.с. 12). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір про надання банківських послуг. До позовної заяви банк долучив довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 23 грудня 2010 року (а.с. 13). У вказаній довідці про умови кредитування визначені: базова процентна ставка в місяць - 2,5%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та порядок її розрахунку; штраф при порушенні строків платежів - 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії; процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75%. Також банком долучено до позову Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14-38). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 грудня 2018 року становить 200 438,53 грн. та складається з: 11 513,28 грн. - заборгованість за кредитом; 184 675,25 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 4 250,00 грн. - заборгованість за пенею і комісією; заборгованість до стягнення: 11 513,28 грн. заборгованість за кредитом, 98 430,91 грн. - заборгованість по процентам з 21 грудня 2010 року по 31 березня 2018 року (а.с. 9-11). Крім того, банком було надано до суду банківську виписку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , основна карта: № НОМЕР_1 за період з 21 грудня 2010 року по 31 грудня 2018 року (а.с. 78-91). Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» між банком та ОСОБА_1 було підписано договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 (дата відкриття 21 грудня 2010 року з терміном дії по 10/14); № НОМЕР_2 (дата відкриття 27 листопада 2012 року з терміном дії по 02/16); № НОМЕР_3 (дата відкриття 27 листопада 2012 року з терміном дії по 11/16) (а.с. 95). З довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 21 грудня 2010 року був старт карткового рахунку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 500,00 грн. 10 квітня 2011 року кредитний ліміт було збільшено до 2 800,00 грн. 20 квітня 2013 року кредитний ліміт було збільшено до 6 000,00 грн. (а.с. 94). До апеляційної скарги банком було долучено виписку банківську виписку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , основна карта: № НОМЕР_1 за період з 01 вересня 2014 року по 01 червня 2019 року (а.с. 175-178). Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Банківську виписку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , проте за інший період, було надано до суду першої інстанції. Банком не наведено причин неподання до районного суду нових доказів, які додані до скарги. При цьому, на думку апеляційного суду, Банк є позивачем у справі, а тому мав об`єктивну можливість додати докази до позовної заяви або під час розгляду в суд першої інстанції. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не прийняла до уваги і відхилила докази, які додані позивачем до апеляційної скарги. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача тіло кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та проценти за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування посилався на підписану сторонами заяву, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг такі умови та правила не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Звертаючись до суду з позовною заявою банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 11 513,28 грн., на підтвердження розміру заборгованості надав розрахунок та виписку про рух коштів по картковому рахунку відповідача. У суді першої інстанції відповідач визнав, що кредит у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримував. Проте в анкеті-заяві ОСОБА_1 від 21 грудня 2010 року не зазначено, яку йому було видано картку та не вказано номер картки. Як встановлено з довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за анкетою-заявою ОСОБА_1 було видано лише одну кредитну картку: № НОМЕР_1 (дата відкриття 21 грудня 2010 року з терміном дії по 10/14). Доказів укладення інших кредитних договорів і отримання за ними та (або) за заявою від 21 грудня 2010 року відповідачем ОСОБА_1 декількох кредитних карток до суду не надано і судом таких доказів не встановлено. Тому районний суд обґрунтовано відхилив доводи позивача про нарахування заборгованості відповідачу по іншим кредитним карткам: № НОМЕР_2 (дата відкриття 27 листопада 2012 року з терміном дії по 02/16); № НОМЕР_3 (дата відкриття 27 листопада 2012 року з терміном дії по 11/16) (а.с. 95). Тобто строк дії кредитного договору від 21 грудня 2010 року закінчився у жовтні 2014 року, що відповідає строку дії кредитної картки відповідача. У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подав заперечення проти позову, проте, про застосування пропуску строку позовної давності, як підставу відмови в позові, в суді першої інстанції не заявляв (а.с. 65-71). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхилила доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, зазначені ним у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 218-220). Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 21 грудня 2010 року станом на 31 жовтня 2014 року сальдо поточної заборгованості за кредитом становило 6 176,21 грн., сальдо простроченої заборгованості за кредитом становило - 0 (нуль) грн., 200,26 грн. загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) (а.с. 9-11). У судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач визнав, що використав кредитний ліміт у розмірі 5 500,00 грн. За довідкою Банку кредитний ліміт відповідачу був збільшений до 6 000,00 грн., проте, у вересні 2014 року відповідач перевищив ліміт кредитування (6 176,21 грн.) (а.с. 9-11, 94). Крім тіла кредиту позивач також просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 21 грудня 2010 року по 31 березня 2018 року у розмірі 98 430,91 грн. У довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 23 грудня 2010 року, сторони кредитного договору погодили розмір базової процентної ставки в місяць - 2,5% та розмір процентної ставки (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75% (а.с. 13). З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 21 грудня 2010 року по 01 вересня 2014 року процентна ставка становила 30% річних, як і було погоджено сторонами в довідці про умови кредитування від 23 грудня 2010 року. За період з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року банк підвищив процентну ставку та застосовував 34,80% річних. Частиною 3 статті 1056-1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини 4 статті 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №347/1910/15-ц. Так, у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 23 грудня 2010 року, передбачено розмір процентної ставки (в місяць) - 2,5%, а на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75% (а.с. 13). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 6 176,21 грн. та 200,26 грн. заборгованості за процентами. Враховуючи, що у вересні 2014 року відповідач перевищив ліміт кредитування, а умовами договору передбачено підвищення процентної ставки у такому разі, позивач завчасно попередивши відповідача смс-повідомленням, правомірно підвищив процентну ставку. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Кредитор не позбавлений можливості вимагати сплати сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України, проте таких вимог позивач у цьому провадженні не заявив. Таким чином, колегія суддів не погодилась з висновком суду про стягнення лише 6 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту і відмову у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами. Отже, судове рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Щодо судових витрат. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (5,8%) 111,42 грн. судового збору за подання позову та 167,13 грн. за розгляд справи апеляційним судом. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п.п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Рішення Володарського районного суду Київської області від 06 серпня 2019 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) - 6 176 грн. 21 коп. заборгованості за тілом кредиту та 200 грн. 26 коп. заборгованості за процентами за кредитним договором № б/н від 21 грудня 2010 року. Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) - 111 грн. 42 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 167 грн. 13 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова