Постанова 4855 № 826/7016/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7016/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М., за участю секретаря: Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, В С Т А Н О В И Л А: Приватне акціонерне товариство "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017: № 0682615147, № 0692615147 та № 0702615147. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскільки контрагенти позивача зареєстровані на осіб, які не мають відношення до діяльності підприємств та не здійснювали фактичної господарської діяльності та будь - яких операцій від імені вказаних контрагентів, а отже такі юридичні особи створювались та діяли з метою прикриття незаконної діяльності, що вказує про те, що фінансово - господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" мають безтоварний характер. Також зауважено, що оскільки за результатами аналізу інформації, отриманої внаслідок заходів податкового контролю, діяльність вказаних контрагентів має ознаки фіктивності, а відтак податковим органом законно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. У відзиві Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та вказано, що вона не спростовує висновки суду першої інстанції, а лише дублює висновки акту перевірки від 16.02.2017 № 18/26-15-14-07-02-10/31812534. Крім того, зауважено про необґрунтованість посилань контролюючого органу, які стосуються контрагентів позивача, позаяк особливості здійснення останніми господарської діяльності не можуть мати наслідків безпосередньо для позивача, яким дотримано вимог ПК України при оформленні та здійсненні спірних операцій. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши про його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з`явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ "Халкбуд", ТОВ "Оушен Сістемс" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, результати якої оформлено актом від 16.02.2017 № 18/26-15-14-07-02-10/31812534, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 628,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 348513,00 грн. та завищено від`ємне значення за грудень 2016 року на 1708,00 грн. В результаті виявлених порушень, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2017: - № 0682615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 435 641,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 87128,00 грн.; - № 0692615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 628,00 грн.; - № 0702615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 1708,00 грн. Не погоджуючись із висновками контролюючого органу та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач після процедури адміністративного оскарження, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс", як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, вказано, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг . Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться, до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням/ вимог ст.201 Податкового Кодексу) чи митними деклараціями, іншими документами,- передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивачем надано первинну документацію щодо спірних господарських операцій, з яких вбачається, що між Приватним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" та ТОВ "Халкбуд" укладено договір підряду № П-25/12/2015 на ремонт нежитлового приміщення предметом якого є здійснення робіт по ремонту приміщення за адресою м. Київ, вул. Кутузова 18/7. На підтвердження факту виконання робіт за вказаним договором позивачем надано суду копії договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, за січень 2016 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за грудень 2015 року, за січень 2016 року, підсумкових відомостей ресурсів, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок. Крім того, щодо фінансово-господарські відносини з ТОВ "Оушен сістемс", позивачем надано договір підряду від 10.12.2015 № 3 предметом якого є виконання ремонтних робіт нежилих приміщень будинку за адресою м. Київ, вул. Кутузова, 18/7 . Позивачем на підтвердження виконання ТОВ "Оушен сістемс" робіт за вказаним договором надано суду копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкової відомості ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року, підсумкових відомостей ресурсів, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок. На підтвердження того, що виконані ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" були використані у власній господарській діяльності позивачем надано суду копію свідоцтва про право власності від 06.03.2013 індексний номер 1005343, відповідно до якого позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення (Літера А) загальною прощею 8857,5 кв.м. за адресою м . Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/

7. Колегія суддів, дослідивши вищевказані первинні документи, дійшла висновку про їх відповідність вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України. Посилання апелянта на протоколи допиту відхиляються колегією суддів, позаяк факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс". Таким чином, матеріали досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс", що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18). Крім того, такі доводи не є підтвердженням безтоварності господарських операцій та жодним чином не вказують про порушення вимог ПК України саме позивачем. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано доказів про наявність належно встановлених фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними. Окрім того, оцінюючи посилання апелянта щодо контрагентів позивача та їх фіктивності, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Під час судового розгляду справи, не знайшли свого підтвердження посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів в межах спірних правовідносин та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, а в даному випадку Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ". В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав до суду належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства, а тому позовні вимоги було правомірно задоволено. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 22.06.2020