Постанова 4873 № 910/10162/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2020 р. Справа№ 910/10162/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Ходаківської І.П. Демидової А.М. за участю представників: не викликались розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 (повний текст складено 14.11.2019) у справі №910/10162/19 (суддя - Борисенко І.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 171 807 грн 48 коп. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 171 807 грн 48 коп. збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження майна (цілісності вагонів) позивача під час курсування залізничними коліями загального користування, внаслідок чого позивачем понесені збитки. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургтранс" кошти у розмірі 171 807 грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 2 577 грн. 11 коп., 17 000 грн. витрат на правову допомогу. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10162/19 від 25.02.2020 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Кропивна Л.В.. Поляк О.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 було залишено без руху. 23.03.2020 через канцелярію суду до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази, що підтверджують сплату судового збору у визначеному законом розмірі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/10162/19. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Згідно ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 27.07.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/188/20 від 29.04.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку. Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 по справі № 910/10162/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Владимиренко С.В. (суддя-доповідач), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 прийнято до провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 визначеною колегією суддів. На підставі ст. 243 Господарського процесуального кодексу України виправлено описку, допущену в п.1 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 910/10162/109 та викладено її в наступній редакції: "Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/10162/19. Поновити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/10162/19. Зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 на час апеляційного провадження". Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , з наступних підстав. Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2018 року - січні 2019 року позивачем здійснювалися перевезення вантажів для своїх контрагентів коліями Української залізниці відповідно до оформлених накладних. Під час курсування вагонів №№ 54786058, 56067085, 56069412, 64491848, 57925588, 61451829, 52877727, 56103815, 68382068, 61603742, 61069357 були встановлені факти їх розукомплектування, що зумовило необхідність у проведенні ремонтних робіт для забезпечення їх повноцінного і безпечного функціонування. У грудні 2018 року - січні 2019 року залізницею було здійснено перевезення вантажних вагонів №№ 54786058, 56067085, 56069412, 64491848, 57925588, 61451829, 52877727, 56103815, 68382068, 61603742, 61069357, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, що підтверджується залізничними накладними № 53618989, 53618468, 53618724, 45003357, 45021979, 45015567, 53782868, 47767918, 47767918, 53849675, 45095213 за наслідками чого на станції Запорожь, Роковатая, Красноармійськ, Кривий Ріг, було встановлено розкомплектованість відповідних вагонів - розукомплектована головна, магістральна частина повітророзподільника, авторегулятор, авторежим, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М: №№4892, 4891, 4890, 9936, 7111, 7110, 7107, 3115, 7256, 1706. Також, були складені Акти загальної форми ГУ-23 від 02.01.2019, від 02.01.2019, від 02.01.2019, від 14.01.2019, від 15.01.2019, від 15.01.2019, від 16.01.2019, від 16.01.2019, від 18.01.2019, від 19.01.2019. Позивачем зазначено, що під час знаходження вагонів на залізничній колії загального користування, відбулось пошкодження вагонів, за дотримання якості проведеного технічного обслуговування та ремонту, безпеки руху вагонів за якими несе відповідач, а тому позивачу завдано збитків на загальну суму 171 807 грн 48 коп. з ПДВ. Відповідно до п. 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Також у даному стандарті зазначено, що пошкодження можуть бути істотними і бути причиною вилучення вагона із експлуатації. Складання відповідачем актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме цей акт є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до нерабочого. Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей, зокрема, несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера. Згідно з п. 6.2.1 зазначеної Інструкції, при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними. Врахував вищевикладене, суд першої інстанції зазначив, що відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність виключає постановку такого вагона в состав поїзду. Судом першої інстанції вказано, що за фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, описані вагони були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені повідомлення форми ВУ-23М. Для усунення вказаних пошкоджень були використати необхідні деталі та запасні частини для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, про що свідчать вищевказані акти виконаних робіт, складені за участю виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг". Понесення витрат з оплати виконаних робіт та використаних запасних частин і деталей підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків станом на 31.05.2019. За змістом з п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевезення вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надаються разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п. 14 цих Правил. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Пунктом 2 Статуту залізниць передбачено, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. У пункті 6 Статуту залізниць визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Судом першої інстанцій встановлено і відповідачем не заперечуються ті обставини, що у грудні 2018 року - січні 2019 року залізницею було здійснено перевезення вантажних вагонів №№ 54786058, 56067085, 56069412, 64491848, 57925588, 61451829, 52877727, 56103815, 68382068, 61603742, 61069357, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, що підтверджується залізничними накладними № 53618989, 53618468, 53618724, 45003357, 45021979, 45015567, 53782868, 47767918, 47767918, 53849675, 45095213 за наслідками чого на станції Запорожь, Роковатая, Красноармійськ, Кривий Ріг, було встановлено розкомплектованість відповідних вагонів - розукомплектована головна, магістральна частина повітророзподільника, авторегулятор, авторежим, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М: №№4892, 4891, 4890, 9936, 7111, 7110, 7107, 3115, 7256, 1706. Згідно з пунктами 6.2.1, 6.2.7 Інструкції № 264-Ц при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними. Забороняється ставити в склад поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера. Відповідно до пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування. Судом встановлено, що вагони №№54786058, 56067085, 56069412, 64491848, 57925588, 61451829, 52877727, 56103815, 68382068, 61603742,61069357 були відремонтовані з встановленням головних частин повітророзподільника, що підтверджується актами виконаних робіт додатком до них з розшифровкою наданих послуг з ремонту вагону, а саме: вартість ремонту вагону № 54786058 з урахуванням замінених деталей - 11 282 грн 62 коп. з ПДВ; вартість ремонту вагону № 56067085 з урахуванням замінених деталей - 11 359 грн 15 коп. з ПДВ; вартість ремонту вагону № 56069412 з урахуванням замінених деталей - 11 361 грн 11 коп. з ПДВ; вартість ремонту вагону № 64491848 з урахуванням замінених деталей - 20 053 грн 86 коп. з ПДВ; вартість ремонту вагону № 57925588 з урахуванням замінених деталей - 17 611 грн 15 коп. з ПДВ, вартість ремонту вагону № 61451829 з урахуванням замінених деталей - 9 262 грн 91 коп. з ПДВ, вартість ремонту вагону № 52877727 з урахуванням замінених деталей - 8 796 грн 11 коп. з ПДВ, вартість ремонту вагону № 56103815 з урахуванням замінених деталей - 20 208 грн 14 коп. з ПДВ, вартість ремонту вагону № 68382068 з урахуванням замінених деталей - 11 528 грн 09 коп. з ПДВ, вартість ремонту вагону № 61603742 з урахуванням замінених деталей - 9 444 грн 47 коп. з ПДВ, вартість ремонту вагону № 61069357 з урахуванням замінених деталей - 12 265 грн 25 коп. з ПДВ. За фактом встановлення відсутності зазначених деталей, вагони були направлені на технічне обслуговування до експлуатаційного вагонного депо Зпоріжжі-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця", також до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональна філія «Придніпровська залізниця», також до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця», що свідчать оформлені дефекті відомості форми ВУ-22. Для усунення пошкоджень позивач змушений був використати необхідні деталі та запасні частини для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, що підтверджується актами виконаних робіт та додатками до таких актів з розшифровкою наданих послуг з ремонту вагону, складеними за участю виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (на підставі Договору послуг №25у/14 від 19.02.2014). Понесення витрат з оплати виконаних робіт та використаних запасних частин і деталей підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків станом на 31.05.2019. В матеріалах справи наявні наступні акти виконаних робіт (ремонту): №505 від 15.03.2019, №501 від 15.03.2019, №503 від 15.03.2019. Окрім того, в матеріалах справи наявні акти встановлення деталей: №1 від 14.01.2019, №4 від 31.01.2019, №1 від 31.01.2019, №3 від 31.01.2019. За змістом пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були понесені витрати на придбання необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів, а також їх ремонт на загальну суму 171 807 грн 48 коп. з ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, актами звіряння взаєморозрахунків та платіжними дорученнями. Згідно з пунктом 6.4 Правил № 856 порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Таким чином, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і ними залізниця не має права розпоряджатися на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше. Разом з тим системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Згідно з підпунктом "в" пункту 114 Статуту залізниць залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 126 Статуту залізниць у разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує їм плату за користування, встановлену статтею 119 цього Статуту. За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Слід зазначити, що у абзаці 2 п. 126 Статуту залізниць йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж чи порожні вагони) не мають істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення. Відтак, колегія суддів вважає, що ПАТ "Металургтранс" має право на пред`явлення позову до суду як особа майну якої завдано шкоду через бездіяльність АТ "Українська залізниця" у забезпеченні схоронності вагонів. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про відсутність у позивача підстав для пред`явлення позову з приводу пошкодження вантажу з тих причин, що позивач не є стороною (вантажовідправником чи вантажоодержувачем) за договором перевезення вантажу (згідно із залізничною накладною), оскільки відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди (статті 1166, 1192 Цивільного кодексу України), які виникли між сторонами, з правовідносинами відшкодування збитків, завданих невиконанням договірного зобов`язання, які є предметом окремого правового регулювання (статті 22, 623 Цивільного кодексу України). Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що витрати на придбання деталей та на ремонт вагонів понесено позивачем внаслідок розукомплектування вагонів і крадіжки деталей сторонніми особами, а не з вини відповідача, з огляду на таке. Відповідно до підпункту "е" пункту 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало. Визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків. У свою чергу вичерпний перелік форс-мажорних обставин міститься у частині 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" і до цього переліку не включено такі кримінальні правопорушення (злочини) як крадіжка майна. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі встановлення винних осіб у пошкодженні спірних вагонів у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили, Перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України. При здійсненні апеляційного розгляду у даній справі, суд апеляційної інстанції врахував згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19. Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму. Оскільки, матеріалами справи підтверджено та судами встановлено наявність усіх елементів складу правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача збитків у розмірі 171 807 грн 48 коп. Згідно ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В поданій апеляційній скарзі відповідачем не наведено доводів щодо неправомірності стягнення витрат на правничу допомогу на суму 17 000 грн. Тому суд апеляційної інстанції не надає правову оцінку правомірності стягнення з відповідача витрат на правову допомогу на суму 17 000 грн. Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 слід залишити без змін. Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Керуючись ст. ст. 129, 270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі № 910/10162/19.

4. Матеріали справи № 910/10162/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді І.П. Ходаківська А.М. Демидова