Постанова 4873 № 910/18198/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" червня 2020 р. Справа№ 910/18198/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Хрипуна О.О. суддів: Дикунської С.Я. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Король Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РВС Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 (повний текст рішення складено 19.03.2020) у справі № 910/18198/19 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "РВС Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Електрофарфор 2000" про стягнення коштів за гарантією у розмірі 235 298,24 грн. за участю представників: від позивача: Буркова О.М., від відповідача: не з`явились, від третьої особи: не з`явились. ВСТАНОВИВ: ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "РВС Банк" про стягнення коштів за гарантією у розмірі 235 298,24 грн. за Гарантією виконання зобов`язань № 4002-17Г від 01.08.2017 у зв`язку з порушенням ПП "Електрофарфор 2000" своїх зобов`язань за договором поставки № 04-1/2189-17 від 07.08.2017. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача кошти за гарантією в розмірі 200 640,00 грн., 3% річних в розмірі 11 065,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 592,81 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 529,47 грн. Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач зобов`язаний був сплатити кошти за Гарантією виконання зобов`язань № 4002-17Г від 01.08.2017 у строк до 19.02.2018 (включно), а відтак з 20.02.2018 відповідач є таким, що порушив зобов`язання. Судом встановлено, що вимога ПрАТ "НЕК "Укренерго" (вих. № 01/3330 від 25.01.2018) була надана ним у порядку, передбаченому банківською гарантією (через банк бенефіціара - ПАТ "Укрексімбанк"), відповідає вимогам, встановленим у банківській гарантії та отримана відповідачем 29.01.2018, тобто у строки, встановлені гарантією, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту кур`єрської служби доставки. Не погодившись з рішенням, АТ "РВС Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник стверджує, що вимога про сплату за гарантією була отримана ним 30.01.2018, поза строком дії гарантії, і зобов`язання гаранта перед кредитором припинились. Також, на думку скаржника, зобов`язання ПП "Електрофарфор 2000" за договором поставки припинились виконанням згідно із ст. 599 ЦК України, товар поставлений в повному обсязі 01.12.2017 та 04.12.2017 і сплачена неустойка у сумі 6 358,94 грн. Крім того, скаржник наполягає, що стягнення інфляційних та 3% річних є безпідставним. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 за апеляційною скаргою АТ "РВС Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/18198/19 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.06.2020. 27.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність. В судове засідання представники скаржника та третьої особи не з`явились, хоч учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від скаржника та третьої особи не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представника позивача за наявними у справі доказами. Представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, наполягаючи на її безпідставності. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07.08.2017 між ДП "НЕК "Укренерго", правонаступником якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго", (покупець) та ПП "Електрофарфор 2000" (постачальник) укладено договір поставки № 04-1/2189-17, на умовах якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю продукцію, за ціною, з характеристиками (якістю), у порядку та строки, що визначаються у Додатку 1 до договору, в інших умовах договору, а також надати на свій ризик послуги шеф-монтажу (виконання постачальником організаційно-технічного керівництва під час монтажу продукції у ході її встановлення на об`єкті покупця та нагляду за таким монтажем), за переліком, в обсягах згідно з Додатком № 1 до договору, а покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленої продукції, належно наданої послуги на умовах договору. Відповідно до п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 11.01.2018, договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 11.01.2018. Згідно із п. 5.1 договору постачальник надає (не пізніше визначеного чинним законодавством України строку) покупцю забезпечення виконання договору у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії, оформленої на паперовому носії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 200 640 грн. У п. 5.2 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.09.2017, встановлено, що банківська гарантія є чинною від дня її видачі та протягом строку, на який вона видана (строк дії банківської гарантії закінчується через 7 банківських днів після закінчення строку дії договору, в забезпечення якого її видано): 29.01.2018. Забезпечення виконання договору (банківська гарантія) не повертається постачальнику у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов`язань, визначених договором (щодо поставки продукції в повному обсязі та без зауважень покупця). У такому випадку покупець направляє банку-гаранту вимогу платежу за банківською гарантією (п. 5.5 договору). Пунктом 6.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.09.2017, визначено, що постачальник здійснює поставку продукції відповідно до додатку № 1 до договору, інших умов договору, але не пізніше 30.11.2017, на умовах DDP (згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010), за адресою (місцем) поставки (передачі) продукції відповідно до вимог покупця (розділ другий додатку № 1 до договору), при цьому покупець вправі завчасно, однак не пізніше наступного дня після отримання повідомлення постачальника про готовність продукції до поставки, конкретизувати (остаточно погодити) місце поставки (передачі) продукції. Плановий період реалізації послуги шеф-монтажу - 2017 рік (послуги шеф-монтажу можуть надаватись відразу після поставки постачальником окремих партій продукції, граничний термін поставки останньої партії продукції не пов`язаний з терміном початку надання послуги шеф-монтажу). Датою поставки (передачі) продукції визнається дата підписання покупцем акту. Право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить до покупця з дати підписання обома сторонами акту. Зобов`язання з надання послуги є такими, що виконанні в повному обсязі, після оформлення документів, щодо підготовки продукції до введення в експлуатацію. Додатком № 1 до договору, з урахуванням додаткових угод № 1 від 14.09.2017 та № 3 від 11.01.2018, сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставка обладнання має бути здійснена не пізніше 30.11.2017. Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору поставки, з метою забезпечення виконання третьою особою зобов`язань за договором поставки, ПАТ "РВС Банк" (гарант) видано Гарантію виконання зобов`язань № 4002-17Г від 01.08.2017, за якою, відповідач безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично прийняв на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що не перевищує 200 640 грн. у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором. 14.08.2017 до гарантії внесені зміни та погоджено, що гарантія набирає чинності з моменту підписання і залишається дійсною до 29.01.2018 (включно) та будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана гарантом у цей період. У зв`язку із порушенням постачальником умов договору щодо поставки товару у строки, погоджені сторонами та поставлено товар, вартістю 1 957 170 грн., 01.12.2017, а товар, вартістю 1 100 442 грн., 04.12.2017, позивач звернувся до відповідача із вимогою № 01/3330 від 25.01.2018 про сплату коштів за гарантією в розмірі 200 640,00 грн. Відповідач листом від 13.02.2018 вих. № 195/18-БГ відмовив у виплаті банківської гарантії у сумі 200 640,00 грн., у зв`язку з несуттєвим порушенням третьою особою строків поставки. Скаржник також зазначив, що принципал виконав умови договору поставки та здійснив поставку товару в повному обсязі, мало місце лише незначне прострочення поставки частини продукції за договором поставки, при цьому, за порушення строків поставки товару умовами договору передбачена відповідальність у вигляді пені, яка третьою особою перерахована на користь позивача 6 358,94 грн. відповідно до претензії позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. За змістом положень ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 9 ЦК України, ч. 1 ст. 14 ГК України спеціальні норми Господарського кодексу, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу, які містять відповідне загальне регулювання. Отже, спеціальними нормами, які підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, є саме положення статті 200 ГК України, відповідно до частин 1 та 4 якої гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Частинами 1, 2, 3 ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, відповідно до підпункту 9 пункту 3 якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Згідно із підп. 8 п. 3 зазначеного Положення гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що в гарантії (письмовому підтвердженні) банк як гарант визначає вид та обсяг забезпечуваного ним зобов`язання боржника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18. За змістом виданої відповідачем Гарантії № 4002-17Г від 01.08.2017 гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що не перевищує 200 640,00 грн. у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором. При цьому, як правильно встановив місцевий господарський суд, у змісті виданої відповідачем Гарантії № 4002-17Г від 01.08.2017 гарант не конкретизував, яке саме порушення принципалом зобов`язання за договором поставки забезпечується ним як гарантом. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання. За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України). Як встановив місцевий господарський суд, права та обов`язки позивача та третьої особи у цій справі виникли на підставі договору поставки № 04-1/2189-17. Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України (ст. 663 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Враховуючи те, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов`язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару свідчить про порушенням зобов`язання з поставки товару. Таким чином, видана відповідачем Гарантія № 4002-17Г забезпечує виконання принципалом (боржником) зобов`язання з поставки товару з дотриманням встановлених в договорі поставки строки та передбачає обов`язок гаранта здійснити виплату за гарантією у випадку виконання принципалом умов договору поставки з простроченням. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, вимога ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 25.01.2018 була надана ним у порядку, передбаченому банківською гарантією (через банк бенефіціара - ПАТ "Укрексімбанк", який направляв гаранту вимогу), відповідає вимогам, встановленим у банківській гарантії та отримана відповідачем 29.01.2018, тобто у строки, встановлені гарантією. Відповідно до ч. 2 ст. 564 ЦК України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії. Згідно із ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Відповідно до п. 1 глави 4 розділу 2 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. У разі потреби банк-гарант (резидент) надсилає запит до банку бенефіціара або іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення. Банк-гарант (резидент) приймає вимогу, яка відповідає умовам гарантії, надсилає копію цієї вимоги принципалу (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії) після отримання відповідних уточнень, що підтверджують її достовірність, або до отримання таких уточнень. Якщо після подання копії вимоги принципалу банк-гарант отримує письмове підтвердження недостовірності пред`явленої вимоги, то банк-гарант надсилає письмове повідомлення про такий факт принципалу та бенефіціару. Згідно із п. 2 глави 4 розділу 2 Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії. Відповідно до п. 3 глави 4 розділу 2 Положення сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку. Банк-гарант (резидент) здійснює перерахування коштів з рахунку, на якому обліковувалися кошти принципала для грошового забезпечення (покриття) гарантії, або з інших відповідних рахунків банку-гаранта (резидента). Якщо гарантія надавалася за рахунок іншого забезпечення, прийнятного для банку, то банк-гарант вирішує питання щодо погашення заборгованості принципала шляхом звернення стягнення на предмет застави або договірного списання коштів з поточних/депозитних рахунків принципала, або шляхом проведення інших дій, передбачених законодавством України (за умови, якщо це передбачено договором). Враховуючи зміст наданої банківської гарантії, місцевий господарський суд дійшов обгрнтованого висновку, що кількість днів прострочення для виконання банком вимоги з виплати гарантії не має значення, має значення лише факт порушення принципалом зобов`язань за договором. Крім того, враховуючи імперативну норму ч. 3 ст. 565 ЦК України, суд мотивовано відхилив посилання відповідача на намагання позивача отримати подвійну вигоду - від виконаного (хоча і з порушенням умов) зобов`язання за договором та від отриманих коштів за гарантією. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17. За таких обставин, оскільки принципал порушив свої зобов`язання та умови договору з поставки товару у строки, встановлені договором, а виконання принципалом зобов`язання було забезпечено Гарантіє, наданою АР "РВС Банк", у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантії. Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 566 ЦК України обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. Проте, у разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії. Оскільки саме відповідач порушив своє грошове зобов`язання перед кредитором, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача суму боргу з урахуванням суми інфляції та 3% річних. Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних у порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РВС Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/18198/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі № 910/18198/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18198/19 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді С.Я. Дикунська О.В. Агрикова