Постанова 4872 № 916/2093/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2093/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Бендерук Є.О., за участю представників: від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Болдін В.В., від Акціонерного товариства "Одесагаз" - Ельчібекян І.М., від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019, прийняте суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 09.12.2019, у справі №916/2093/19 за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача: Акціонерного товариства "Одесагаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 23 739 355,87 грн ВСТАНОВИВ: У липні 2019 р. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Одесагаз", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 23739355,87 грн, з яких: 20787068,24 грн основної заборгованості, 2378268,41 грн пені, 198189,03 грн 3% річних та 375830,19 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором транспортування природного газу №1512000741 від 01.03.2016 у зв`язку з тим, що останній у період з 01.04.2017 по 27.04.2017 допустив перевищення договірної потужності, проте не сплатив на користь позивача вартість відповідних послуг. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/2093/19 та в подальшому ухвалою суду від 09.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі №916/2093/19 (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволені позову відмовлено у повному обсязі. Судове рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог, оскільки, з огляду на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, договір транспортування природного газу №1512000741 від 01.03.2016 є неукладеним, а відтак складений позивачем односторонній акт щодо визначення вартості додаткової плати за перевищення розміру договірних потужностей не є належним доказом перевищення Акціонерним товариством "Одесагаз" вказаних потужностей. Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі №916/2093/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що сторонами з урахуванням положень законодавства України належним чином визначено предмет договору транспортування природного газу №1512000741 від 01.03.2016, а саме: послуги транспортування природного газу, з одночасним встановленням вичерпного переліку відповідних послуг, при цьому непідписання Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Акціонерним товариством "Одесагаз" додатків до вищезазначеного договору не позбавляє відповідача можливості фактичного користування природним газом та, як наслідок, зумовлює у останнього обов`язок сплатити вартість наданих позивачем послуг. Водночас апелянт зауважує на тому, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права та без урахування доводів позивача, а також наданих ним доказів. У відзиві на апеляційну скаргу №21/17 від 17.02.2020 (вх.№208/20/Д2 від 20.02.2020) Акціонерне товариство "Одесагаз", посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі №916/2093/19 - без змін. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 10.02.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 16.03.2020 розгляд справи призначено на 30.03.2020 о 10:00. Однак, 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020. Рішенням Ради суддів України від 17.03.2019 №19 затверджено Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу "COVID-19", який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до яких Рада суддів України рекомендує на період карантину встановити особливий режим роботи судів України. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 було вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі №916/2093/19 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням ситуації, яка склалася в державі у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, для здійснення повного та всебічного апеляційного розгляду справи відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, а також повідомлено учасників справи про те, що розгляд даної справи, призначений ухвалою суду від 16.03.2020 на 10:00 год 30.03.2020, не відбудеться, а про дату та час розгляду справи №916/2093/19 учасники справи будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою. 04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо. З огляду на викладене, враховуючи прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19", ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 справу №916/2093/19 призначено до розгляду на 03.06.2020 о 10:00. 02.06.2020 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшло клопотання б/н та б/д (вх.№208/20/Д4 від 02.06.2020) про відкладення розгляду справи №916/2093/19, мотивоване продовженням в Україні карантинних заходів щодо протидії розповсюдженню коронавірусу "COVID-19", введених постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" б/н та б/д (вх.№208/20/Д4 від 02.06.2020) про відкладення розгляду справи №916/2093/19 задоволено та відкладено розгляд даної справи на 19.06.2020 о 12:00. У судовому засіданні 19.06.2020, проведеному в режимі відеоконференції, представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" апеляційну скаргу підтримав, представник Акціонерного товариства "Одесагаз" висловив заперечення проти її задоволення, представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.95). Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" ("Оператор") та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" ("Замовник"), які в подальшому змінили свою організаційно-правову форму на акціонерне товариство, підписано договір транспортування природного газу №1512000741 (далі - договір №1512000741 від 01.03.2016), відповідно до пункту 2.1 якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Згідно з пунктом 2.2 договору №1512000741 від 01.03.2016 послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. В силу пункту 2.3 договору №1512000741 від 01.03.2016 послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування). Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору №1512000741 від 01.03.2016). У пункті 2.8 договору №1512000741 від 01.03.2016 сторони узгодили, що додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу. Пунктом 3.1 договору №1512000741 від 01.03.2016 передбачено, що Оператор зобов`язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від Замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом газотранспортної системи; оприлюднювати інформацію, що стосується прав Замовника на розподіл потужності; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом газотранспортної системи та чинним законодавством України. Відповідно до пункту 3.2 договору №1512000741 від 01.03.2016 Оператор має право, зокрема, стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором, а також користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи. За умовами пункту 4.1 договору №1512000741 від 01.03.2016 Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом газотранспортної системи; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі та здійснити додаткову оплату Оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором. Згідно з пунктом 5.1 договору №1512000741 від 01.03.2016 порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи та з урахуванням цього договору. Окремим додатком 3 до цього договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника (пункт 5.4 договору №1512000741 від 01.03.2016). В силу пункту 5.5 договору №1512000741 від 01.03.2016 на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ). У пунктах 6.1, 6.2 договору №1512000741 від 01.03.2016 сторони узгодили, що Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу газотранспортної системи. Пунктом 7.1 договору №1512000741 від 01.03.2016 визначено, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом газотранспортної системи. Відповідно до пункту 7.3 договору №1512000741 від 01.03.2016 тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору. За умовами пункту 8.1 договору №1512000741 від 01.03.2016 величина договірної потужності Замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу газотранспортної системи, та оформлюється додатком 1 до цього договору. Згідно з пунктом 8.2 договору №1512000741 від 01.03.2016 у разі якщо Замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об`єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Pmaxабс), та величиною максимальної витрати (qmax)за робочих умов комерційних ВОГ, що визначені у додатку 3 до цього договору. При цьому для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології. Потужність (Wmax) вказаних у цьому пункті точок при використанні лічильників газу визначається за формулою: (Wmax) = qmaxх(Pmaxабс)/0,101325, м3/год, де Pmaxабс - Pmax + 0,101325 - максимальний абсолютний тиск газу, МПа; Pmax - максимальний надлишковий тиск газу, МПа; qmax - максимальна витрата за робочих умов лічильника газу, м3/год; Pmax та qmax визначаються на підставі метрологічної документації на вузол обліку газу, а у разі її відсутності - за паспортом на лічильник газу. При цьому для точок, зазначених у цьому пункті, величина замовленої потужності за додатком 1 до цього договору визначається на підставі потужності точок, визначеної у додатку 3 до цього договору, з урахуванням такого: якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильника газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють почергово, наприклад, за необхідності окремого обліку у міжсезонні періоди тощо), величина потужності визначається за вимірювальним трубопроводом, що має найбільшу максимальну вимірювану об`ємну витрату природного газу; якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють одночасно) або які обліковують природний газ за різними напрямками передачі газу (та які працюють одночасно) або які обліковують природний газ за різними напрямками передачі газу, величина потужності визначається за сумою максимальних вимірюваних об`ємів витрат природного газу вищезгаданими вимірювальними трубопроводами. В силу пункту 8.3 договору №1512000741 від 01.03.2016 вартість договірної потужності на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника. Оплата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок Оператора на умовах 100 відсотків попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, в якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. У випадку, коли споживачі Замовника розраховуються з ним через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, оплата Замовником послуг транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Замовника на поточний рахунок Оператора кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги транспортування (розподілу потужності) в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. Вартість послуг транспортування природного газу в точці виходу складається з двох частин: перша - виражена в грошовій формі (визначається з урахуванням тарифів у точках виходу та замовленої потужності в цих точках); друга - у натуральному вираженні обсягів природного газу для забезпечення витрат Оператора для точок виходу (визначається у відсотках до обсягу протранспортованого газу в точках виходу), що передаються Замовником Оператору за кожний газовий місяць та оформлюються актом приймання-передачі природного газу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. У випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за відповідною формулою до якої входять показники: кількість днів в газовому місяці; вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за кожен день газового місяця, яка розраховується для кожного дня перевищення; кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначених в додатку 1 до цього договору; вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день; фактично використана потужність для і-тої точки входу; фактично використана потужність для і-тої точки виходу; договірна потужність річна для і-тої точки входу, тариф потужності річної для і-тої точки входу; договірна потужність річна для і-тої точки виходу; тариф потужності річної для і-тої точки виходу. Підставою для проведення розрахунків додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату строк до 15-го числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними Оператора (пункт 8.4 договору №1512000741 від 01.03.2016). Пунктами 11.1-11.3 договору №1512000741 від 01.03.2016 передбачено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг. Оператор до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора. Замовник протягом 2-х днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора. Відповідно до пункту 11.5 договору №1512000741 від 01.03.2016 Оператор і Замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до 25-го числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки. У пунктах 12.1, 12.2 договору №1512000741 від 01.03.2016 сторони узгодили, що протягом всього строку отримання послуг Замовник надає Оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надасться у формах, визначених Кодексом газотранспортної системи, в сумі місячних зобов`язань на користь Оператора. За умовами пункту 13.1 договору №1512000741 від 01.03.2016 у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. В силу пункту 17.1 договору №1512000741 від 01.03.2016 цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01.01.2016. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін (пункт 17.2 договору №1512000741 від 01.03.2016). 25.10.2018 позивачем складено та підписано акт (розрахунок) наданих послуг з перевищення розміру договірних потужностей №04-17-1512000741 за договором №1512000741 від 01.03.2016, відповідно до якого у період з 01.04.2017 по 27.04.2017 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" надало, а Акціонерне товариство "Одесагаз" отримало послуги з перевищення розміру договірних потужностей в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи загальною вартістю 20787068,24 грн. На підставі даного акту позивачем також виставлено відповідачу рахунок №04-17-1512000741 від 25.10.2018 на суму 20787068,24 грн. Акт (розрахунок) наданих послуг з перевищення розміру договірних потужностей №04-17-1512000741 від 25.10.2018 та сформований на його підставі рахунок №04-17-1512000741 від 25.10.2018 разом з супровідним листом №TSOВИХ-18-2907 від 15.11.2018 були направлені відповідачу засобами поштового зв`язку 16.11.2018 та отримані останнім 19.11.2018, на підтвердження чого позивачем подано копії опису вкладення у цінний лист №0102110567283, поштової накладної №0102110567283 від 16.11.2018 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0102110567283. В адресованому позивачу листі №21/17-290 від 26.11.2018 Акціонерне товариство "Одесагаз" зазначило про те, що в межах договору №1512000741 від 01.03.2016 останнє не замовляло послугу замовленої потужності, а відтак отримані ним примірники акту (розрахунку) наданих послуг з перевищення розміру договірних потужностей №04-17-1512000741 від 25.10.2018 та рахунок №04-17-1512000741 від 25.10.2018 повертаються Акціонерному товариству "Укртрансгаз" як безпідставно направлені. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі 23739355,87 грн, з яких: 20787068,24 грн основної заборгованості, 2378268,41 грн пені, 198189,03 грн 3% річних та 375830,19 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Акціонерним товариством "Одесагаз" прийнятих на себе зобов`язань за договором №1512000741 від 01.03.2016. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки, з огляду на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, договір №1512000741 від 01.03.2016 є неукладеним, а відтак складений позивачем односторонній акт щодо визначення вартості додаткової плати за перевищення розміру договірних потужностей не є належним доказом перевищення Акціонерним товариством "Одесагаз" вказаних потужностей. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України. Згідно з частиною першою статті 306 Господарського кодексу України транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності, що регулюється зокрема нормами даного Кодексу. Частина перша статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" містить перелік визначень понять, які вживаються у цьому Законі, зокрема: -газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; -транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу. За умовами статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Кодекс газотранспортної системи), який також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. В силу пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу. Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу (пункт 10 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи). Згідно з абзацом 25 пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги). Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи. Положеннями частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України). В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Приписами частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В силу частин першої-третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Частиною четвертою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору. Таким чином, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду. Зі змісту пунктів 2.1.-2.3 договору №1512000741 від 01.03.2016 вбачається, що предметом останнього є надання послуг, а саме: послуг замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи, послуг фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій та послуг балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї. Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору №1512000741 від 01.03.2016). У пункті 2.8 договору №1512000741 від 01.03.2016 сторони узгодили, що додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. Додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та що не заперечується сторонами, відповідний додаток 1 щодо обсягу послуг з розподілу потужності за договором №1512000741 від 01.03.2016 Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Акціонерним товариством "Одесагаз" не складався. Відсутність вищезазначеного додатку вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, тому в силу вимог частини восьмої статті 181 Господарського процесуального кодексу України договір №1512000741 від 01.03.2016 є неукладеним в частині узгодження обсягу замовленої потужності (величини договірної потужності). Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з приписами частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів вбачає, що у матеріалах справи відсутні та сторонами до суду першої інстанції не подано жодного належного та допустимого у розумінні приписів процесуального закону доказу на підтвердження факту виконання умов спірного договору транспортування природного газу в частині надання послуг замовленої потужності, які могли б бути свідченням фактичного укладання цього договору, зокрема, в частині узгодження величини запланованої потужності. Натомість з матеріалів справи вбачається, що послуги, зокрема, з транспортування природного газу у квітні місяці 2017 року надавались позивачем та, відповідно, оплачувались відповідачем не на підставі договору №1512000741 від 01.03.2016, а в межах виконання іншого правочину, а саме: договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011159/ПЗ1 від 28.09.2011, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №33178 від 31.03.2017, №33239 від 03.04.2017, №33245 від 04.04.2017, №33268 від 05.04.2017 та №33960 від 28.04.2017, у реквізитах "призначення платежу" яких зазначено "за транспортування природного газу магістральними трубопроводами згідно з договором №1109011159/ПЗ1 від 28.09.2011" та що не спростовано позивачем. З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд зауважує, що складений позивачем на підставі пункту 8.3 договору №1512000741 від 01.03.2016 односторонній акт (розрахунок) наданих послуг з перевищення розміру договірних потужностей №04-17-1512000741 від 25.10.2018 не є належним доказом факту перевищення відповідачем договірних потужностей у квітні місяці 2017 року. Колегія суддів також враховує, що акт (розрахунок) наданих послуг з перевищення розміру договірних потужностей №04-17-1512000741 від 25.10.2018 позивачем складено через півтора року після спливу періоду в якому, за твердженням останнього, відповідачем було допущено перевищення договірних потужностей, у той час як умови договору №1512000741 від 01.03.2016, на який як на правову підставу посилається скаржник, передбачають обов`язок оператора щодо оформлення відповідного акта до 10-го числа місяця наступного за газовим, тобто до 10.05.2017. Крім того, за умовами пункту 8.4 договору №1512000741 від 01.03.2016 підставою для проведення розрахунків додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату, між тим звіт про використання відповідачем договірної потужності у квітні місяці 2017 року у матеріалах справи відсутній та сторонами до суду першої інстанції не поданий. Доводи скаржника щодо здійснення відповідачем розподілу газу без замовлення договірної потужності колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, договір №1512000741 від 01.03.2016 в частині надання послуг замовленої потужності є неукладеним, а по-друге, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, процедура погодження потужності в силу приписів закону мала бути здійснена на момент укладення вказаного договору та вимагала узгодженості її розміру обома сторонами договору з оформленням відповідного додатку. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних про стягнення з Акціонерного товариства "Одесагаз" на користь позивача 20787068,24 грн основної заборгованості, оскільки для того, щоб стягнути додаткову плату за перевищення розміру договірних потужностей позивачем мав би бути доведений факт узгодження сторонами величини такої потужності. Водночас, враховуючи відсутність правових підстав для стягнення 20787068,24 грн основної заборгованості за договором №1512000741 від 01.03.2016, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2378268,41 грн пені, нарахованої за період з 16.11.2018 по 11.03.2019, 375830,19 грн інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по січень 2019 року та 198189,03 грн 3% річних, нарахованих за період з 16.11.2018 по 11.03.2019, мають похідний характер від основної вимоги - стягнення основного боргу, а тому, беручи до уваги те, що можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог, такі вимоги також не підлягають задоволенню. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі №916/2093/19 - без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук