Постанова 4818 № 641/10762/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «16» червня 2020 року м. Харків справа № 641/10762/19-ц провадження 22ц/818/2043/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», відповідачі Саакян Г.А., ОСОБА_1 , Іноземне підприємство «Омбілік Інвестментс», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року в складі судді Чайка І.В. в с т а н о в и в: У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олександра Ігорівна про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року, серія та номер 1715, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір іпотеки від 04 грудня 2015 року, серія та номер 1718, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., укладений між ОСОБА_2 та Іноземним підприємством «Омбілік Інвестментс»; припинити обтяження нежитлових приміщень підвалу № І, 1-12, 17-24; першого поверху № 18-34, 36, загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування АДРЕСА_1 25, 35, загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 ; вилучити записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна нежитлових приміщень підвалу № І, 1-12, 17-24; першого поверху № 18-34, 36, загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування АДРЕСА_1 25, 35, загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . У січні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що 26 серпня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 825/1-40/1/8-012, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 290 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 25 серпня 2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань між сторонами укладено іпотечний договір № 825/4-40/9/8-093 від 26 серпня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення підвальної частини № І, 1-12, першого поверну № 18-35, ІІ, загальною площею 533,4 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року у справі № 38/325-08 визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення (нежитлові приміщення підвалу №№ І, 1-12, 17-24, першого поверху № 18-34, 36) в літ. «А-14» загальною площею 956,2 кв м та на Ѕ частину приміщень спільного користування АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та зазначив, що на підставі частини 5 статті 5 Закону України «Про іпотеку» вказані приміщення вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Зазначив, що на момент звернення до суду з позовом зобов`язання за кредитним договором не виконано та розмір заборгованості становить 990 351,28 доларів США, що еквівалентно 24 225 870,01 грн. Вказав, що 04 грудня 2015 року вказане нерухоме майно зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1715, та зареєстровано інформацію про державну реєстрацію іпотеки вказаного нерухомого майна. Посилався на те, що обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою було вилучено на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року у справі № 641/4871/15-ц, яке в подальшому скасовано рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року. Поновлення записів про обтяження нерухомого майна іпотеки технічно не можливе. Вважав, що ОСОБА_2 може безперешкодно, без згоди банку у будь-який момент здійснити відчуження вказаних нежитлових приміщень та за таких умов банк буде позбавлений можливості захистити свої права, адже у випадку задоволення позову судом право власності на вказані нежитлові приміщення перейде до ОСОБА_1 , яка має невиконані зобов`язання перед банком. Іншого нерухомого майна, за рахунок якого можливо погасити заборгованість, у неї немає. Стверджував, що договір купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та договір іпотеки від 04 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Іноземним підприємством «Омбілік Інвестментс» є фіктивними; укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а саме з метою збереження майна, а тому такі правочини мають бути визнані недійсними. Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він вже звернувся до суду. Просив встановити заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі, нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна нежитлових приміщень підвалу № І, 1-12, 17-24, першого поверху № 18-34, 36, загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування № 25, 35, загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , з 14:35:39 годин 04 грудня 2015 року, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1715, виданий 04 грудня 2015 року, видавник Самощенко О.І., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу. Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою судді Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу судді скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву банку про забезпечення позову в повному обсязі. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги та доводи заяви. При цьому зазначив, що обраний захід забезпечення позову передбачений законом та є співмірним відносно позовним вимогам та позбавить ОСОБА_2 , за яким фактично зареєстровано спірне майно, здійснити його відчуження до моменту розгляду спору та набрання рішенням законної сили, а органи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, за наявності заборони, будуть позбавлені можливості здійснити реєстрацію факту припинення/набуття права власності на нього. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. 15 червня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи з формальних підстав, яку залишено без задоволення. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» необхідно залишити без задоволення, ухвалу судді залишити без змін. Ухвала судді суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справи за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року, серія та номер 1715, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір іпотеки від 04 грудня 2015 року, серія та номер 1718, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., укладений між ОСОБА_2 та Іноземним підприємством «Омбілік Інвестментс»; припинити обтяження нежитлових приміщень підвалу № І, 1-12, 17-24; першого поверху № 18-34, 36, загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування АДРЕСА_1 25, 35, загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 ; вилучити записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна нежитлових приміщень підвалу № І, 1-12, 17-24; першого поверху № 18-34, 36, загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування АДРЕСА_1 25, 35, загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року відкрито провадження у справі. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 грудня 2019 року, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (а. с.18-34,35-36,37-45,46-52). 26 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 825/1-40/1/8-012, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 290 000,00 доларів США зі сплатою 15% річних та комісій з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 серпня 2018 року (а. с.62-69). 26 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 825/4-40/9/8-093, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту 825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року на нежитлові приміщення підвальної частини № І, 1-2; першого поверху № 18-35, ІІ загальною площею 533,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с.70-75). Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 192820821 від 12 грудня 2019 року вбачається, що власником нежитлових приміщень підвалу № І, 1-12, 17-24; першого поверху № 18-34, 36, загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування № 25, 35 загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1715. З актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки вбачається, що 04 грудня 2015 року внесено запис про іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 04 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Іноземним підприємством «Омбілік Інвестментс», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1718. Відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання 29 грудня 2035 року, розмір основного зобов`язання 3 500 000,00 грн, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання договір позики від 04 грудня 2015 року. З актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень вбачається, що ухвалами Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року, 01 листопада 2016 року та 15 листопада 2016 року у справі № 645/3723/16-ц накладено заборону відчуження нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення підвалу № І, 1-12; першого поверху № 18-34, 35 за адресою: АДРЕСА_2 (а. с.81-89). Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 192694917 від 12 грудня 2019 року на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року у справі № 38/325-08 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень: підвалу № І, 1-12, 17-24; першого поверху № 18-34, 36 загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування № 25,35 загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с.110-11). Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктами 2 та 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Як вбачається з роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець. Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним договору іпотеки від 04 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Іноземним підприємством «Омбілік Інвестментс»; припинення обтяжень нежитлових приміщень та вилучення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна нежитлових приміщень. Із заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просив забезпечити позов шляхом встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі, нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, внесення будь-яких записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна нежитлових приміщень підвалу № І, 1-12, 17-24, першого поверху № 18-34, 36, загальною площею 956,2 кв м; Ѕ частини приміщень місць спільного користування № 25, 35 загальною площею 17,5 кв м в літ «А-14», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , з 14:35:39 годин 04 грудня 2015 року, які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що фактично є тотожними за своїм змістом з позовними вимогами позивача, що призведе до розгляду справи по суті без ухвалення судового рішення. Також, матеріали справи свідчать про те, що відсутні причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто об`єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. На сьогодні зазначені приміщення знаходяться під обтяженням. У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, позивачем не наведено. Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, не вбачається. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції у відповідності до принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та правильно застосувавши норми матеріального права, обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала залишенню без змін. При цьому, судова колегія зазначає, що заявник не позбавлений можливості за наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду подати заяву про забезпечення позову на будь якій стадії розгляду справи, вказавши відповідний вид його забезпечення. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Ухвалу судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року.