Постанова 4814 № 534/952/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/952/19 Номер провадження 22-ц/814/1268/20Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі: головуючого судді Хіль Л.М. суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 лютого 2020 року ухвалене під головуванням судді Куц Т.О. (дата складання повного тексту рішення 03 березня 2020 року) по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У червні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» (надалі Банк) звернувся до місцевого суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість у розмірі 122 587,91 грн. за кредитним договором №б/н від 19 серпня 2010 року, яка складається з: 3 524,41 грн. заборгованість за кредитом; 119 063,50 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 19 серпня 2010 року по 30 травня 2018 року, а також стягнути судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. В обґрунтування позову вказував, що між Банком та відповідачем укладено договір №б/н від 19 серпня 2010 року, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказував, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Однак, всупереч договірним зобов`язанням ОСОБА_1 не погасив заборгованість за Договором про надання банківських послуг, внаслідок чого, утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 122587,91 грн. Рішенням Комсомольського міського суду від 26 лютого 2020 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 серпня 2010 в сумі 3524,41 грн та понесені судові витрати судовий збір в сумі 55,22 грн. В позовних вимогах АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 119063,50 грн. - відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками, неустойкою, його в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що воно в цій частині є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги представник Банк вказував, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення матеріального права. Вказував, що на обґрунтування вимог позову Банк надав до суду першої інстанції копію заяви, Витяг Умов та Правил, Тарифи, Розрахунок за кредитним договором, однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наданим доказам. Також вказував на те, що відповідачем разом з Анкетою заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписана і Довідка про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду». Вказана Довідка про умови кредитування від 19 серпня 2010 року містить умови про те, що базова процентна ставка становить 2,5 % на місяць. Ця Довідка особисто підписана відповідачем в один день з заявою-анкетою, а тому є належним доказом в розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України. Таким чином Банк вказує на те, що відповідач був ознайомлений із розміром процентної ставки та погодився із ним. А тому умови, кредитування із використанням кредитної карти «Універсальна», розцінюється як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 16 лютого 2020 року, шляхом підписання заяви-анкети та Довідки про умови кредитування, а тому є підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом, який повинен застосовуватись при розрахунку заборгованості за кредитним договором. Банк вважає, що за таких обставин питання щодо повернення кредиту відповідачем повинно вирішуватись не на підставі Умов та правил надання банківських послуг, а на підставі підписаної позичальником Довідки про умови кредитування, в якій передбачено розмір процентної ставки за користування кредитом. Зазначав, що основними вимогами Банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Сторонами погоджено умови кредитування, зокрема, щодо сплати відсотків за користування кредитом. Також зазначав, що місцевий суд встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, тим більше що сторони погодили розмір процентів за користування кредитом. Вказував на те, що суд оскаржуваним рішенням призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а також наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, Банку та в цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Також суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Також відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність Банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Разом з тим, враховуючи наявність довідки, підписаної позичальником, Банк вважає, що відповідач обізнаний з умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки за процентами, тому правові висновки на які послався місцевий суд, що містяться в постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані. Крім того, відповідач прийняв умови договору відповідно до ст. 640 ЦК України, оскільки користується кредитними коштами, що знаходить своє відображення в розрахунку заборгованості, доданому до позовної зави та виписці про рух коштів по картковому рахунку, сплачував заборгованість за тілом кредиту, процентами, пені. З урахуванням вищевикладеного просив скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 лютого 2020 року в частині відмови у стягнення заборгованості за відсотками, неустойкою, ухваливши в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник апелянта, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідач, ОСОБА_1 , повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, оскільки уникає отримання повісток. Згідно до вимог ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Згідно до вимог ч. 2 ст.128 ЦПК України вбачається, що суд лише повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, а не викликає до судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. На підставі викладеного, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за загальним правилом, встановленим чинним процесуальним законом України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, але без виклику до судового засідання, оскільки їх явка є не обов`язковою. Підстави відкладення апеляційного розгляду відсутні. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звернувся з анкетою-заявою (б/н) до АТ КБ «ПриватБанк» про надання кредиту. У заяві відповідач висловив згоду з тим, що заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору Банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2019 року складає 296925,69 грн., яка складається з 3524,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 287338,88 грн. грн. відсотки за користування кредитом; 6062,40 грн. пеня. При цьому банк просить стягнути 3524,41 грн. - заборгованість за кредитом; 119063,50 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 19 серпня 2010 року по 30 травня 2018 року. Також місцевим судом встановлено, що у заяві позичальника від 19 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов на які посилався Банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що документи на які посилався банк як на докази, на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також місцевий суд встановив, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, оскільки Банком не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а також відсутні у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Також суд вказував на те, що надані Банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання ним додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того суд зазначав, що вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Тому, місцевий суд вважав, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Банку, які містяться в матеріалах справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 серпня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. А отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. При цьому, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. При цьому суд першої інстанції звертає увагу на те, що враховуючи основні засади цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Також місцевий суд звертає увагу на те, що укладений між сторонами кредитний договір від 19 серпня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий суд врахував те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, місцевим судом встановлено, що у банку наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3524,41 грн., а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно встановив про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем Банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд ухвалюючи рішення, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», а саме: про наявність підстав для стягнення з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3524,41 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 119063,50 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом, оскільки воно ухвалене на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що при подачі апеляційної скарги Банком були додані копії довідок про умови кредитування з використанням кредитної картки «Унівесальна», 55 днів. Однак, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані докази з наступних підстав. Згідно приписів ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, при подачі позову Банком не було додано довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Унівесальна», 55 днів, а також при подачі апеляційної скарги, апелянтом не обгрунтовано неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, а отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя : Л.М. Хіль Судді: С.А. Гальонкін О.Ю. Кузнєцова