Постанова 4814 № 541/2036/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/2036/19 Номер провадження 22-ц/814/1388/20Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. секретар Мисечко А.І. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Миргородська міська рада розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, ухвалене 10 березня 2020 року у складі судді Куцин В.М. по справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати незаконним та скасувати рішення 21 сесії 6 скликання Миргородської міської ради № 95 від 22 червня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 423 кв.м., для садівництва за адресою АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ №282701, виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення Миргородської міської ради. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що рішенням Миргородської міської ради 18 сесії 5 скликання від 06 грудня 2007 року йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 для ведення садівництва. 19 листопада 2010 року Миргородська міська рада на 3 сесії 6 скликання прийняла рішення, яким погодила іншій особі ОСОБА_2 матеріали вибору земельної ділянки площею 400 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та надала йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки. Рішенням Миргородська міська рада своїм рішенням № 95 від 22 червня 2012 року затвердила Дубині І.В ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а також безоплатно передала вказану земельну ділянку площею 423 кв.м. йому у власність. Рішенням від 18 липня 2012 року міська рада змінила поштову адресу земельної ділянки з АДРЕСА_2 . Вважає, що відповідач порушив його право на отримання земельної ділянки у власність, оскільки ЗК України не встановлює строк, протягом якого заявник має виготовити технічну документацію на землю, а у рішенні Миргородської міської ради від 06 грудня 2007 року не було встановлено строку, протягом якого він повинен виготовити технічну документацію, відмови від наміру приватизувати земельну ділянку до міської ради він також не направляв. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено невідповідність дій міської ради вимогам чинного законодавства. Не погоджуючись з рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням 36 сесії Миргородської міської ради 5 скликання від 25.09.2009 р. № 59 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою орієнтованою площею 423 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 , для ведення городництва та зобов`язано ОСОБА_1 подати технічну документацію із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, міській раді для розгляду та затвердження у встановленому порядку (а.с. 109, 110). Рішенням 3 сесії Миргородської міської ради 6 скликання № 51 від 19.11.2010 року, яке є чинним відповідно до постанови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2012 року, ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення садівництва. Рішенням 21 сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 22 червня 2012 року № 95 затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,0423 га по АДРЕСА_3 , передано її у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва, та видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 282701, який зареєстровано в установленому порядку 19 жовтня 2012 року(а.с 17, 19). Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 18 липня 2012 року № 562 змінено поштову адресу спірної земельної ділянки з АДРЕСА_2 (а.с. 18). Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини. Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Таким чином, право власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності виникає у громадян з моменту державної реєстрації цих прав на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність. Надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення садівництва згідно рішення 3 сесії Миргородської міської ради 6 скликання № 51 від 19.11.2010 року є правомірним, оскільки спірна земельна ділянка не була передана у власність чи користування ОСОБА_1 або іншій особі. При цьому, закон визначив вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та не передбачав наявності дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі, як підставу для відмови у наданні такого дозволу особі, що звернулась з відповідним клопотанням до органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, процедура передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 була дотримана Миргородською міською радою Полтавської області. Документацію щодо проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не розробив та у встановленому законом порядку до Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою не подавав. ОСОБА_2 скористався наданим йому законом правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення садівництва. В період з 25 вересня 2009 року по 22 червня 2012 року ОСОБА_1 також мав можливість безперешкодно реалізувати відповідне право, проте не реалізував його. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до вимоги здійснити переоцінку вже наявних та досліджених судом першої інстанції доказів та фактів. Незгода апелянта з оцінкою судом першої інстанції доказів, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Докази, надані позивачем, є вочевидь недостатніми для висновку про незаконність рішення Миргородської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 , що стало підставою для суду першої інстанції відмовити у задоволенні його позовних вимог. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль