Постанова 4813 № 509/471/20

Номер провадження: 33/813/643/20 Номер справи місцевого суду: 509/471/20 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., Секретаря Дубрянської Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. У постанові встановлено, що 30 січня 2020 року до Овідіопольського районного суду Одеської області з Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області надійшли адміністративні матеріали, з яких вбачається, що 14.12.2019 о 21:00 ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , виражався грубою нецензурною лайкою по відношенню до свого брата ОСОБА_2 , кидався в бійку, чим заподіяв шкоду його психічному здоров`ю (вчинив домашнє насильство), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Не погодившись з постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. У скарзі зазначено, що постанову прийнято у його відсутність, хоча ним надавалося клопотання про відкладення, у зв`язку з хворобою, копію постанови ним не було отримано та про її існування скаржник дізнався з ЄДРСР. Представником поліції не визначено вид насильства та шкоду, яка була завдана, чи могла бути завдана. З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він поліцію не викликав та до медичних установ не звертався. Представником поліції був складений протокол і на ОСОБА_2 . В протоколі відсутній опис обставин, які містять характеристики складу адміністративного правопорушення. Суд помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 щодо необхідної оборони від протиправних дій особи, яка вчинила правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, як ще одне правопорушення, при цьому не надав оцінки тому, що особа, що постраждала від сімейного насилля, не може бути одночасно і кривдником щодо особи, яка завдала їй шкоду, і особою, яка постраждала, за цими самими обставинами. За аналогічним протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, складеним щодо ОСОБА_2 , він визнав себе винним у тому, що вчинив домашнє насилля щодо ОСОБА_1 . Під час представництва ОСОБА_1 та оскарження дій міліції у 2012 році, представника поліції було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується листом від 14.05.2012 та свідчить про упереджене ставлення працівника поліції. За наявності суперечливих показів свідків суд не викликав їх і не допитав у судовому засіданні, у зв`язку з чим письмові пояснення не можна вважати доказами. 03.06.2020 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення та письмові докази, які судом апеляційної інстанції були залучені до матеріалів справи з огляду на те, що апелянт під час розгляду судом першої інстанції не мав можливості надати вказані докази так як не був присутнім у судовому засіданні, у зв`язку з хворобою, що підтверджується доданим до матеріалів справи листом непрацездатності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення апелянта, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Вирішуючи питання про обґрунтованість оскаржуваної постанови в частині наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова прийнята з недотриманням вимог КУпАП, зокрема в зв`язку з неповнотою дослідження обставин справи, доказів та невірною оцінкою цих доказів. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №235671 від 23.12.2019, ОСОБА_1 14.12.2019, близько 21:00 год., знаходячись в АДРЕСА_2 виражався грубою нецензурною лайкою по відношенню до свого брата ОСОБА_2 , кидався в бійку, чим вчинив домашнє насильство, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 23.12.2019, які апелянт підтвердив у суді апеляційної інстанції, його брат ОСОБА_2 та співмешканка ОСОБА_3 проживають спільно з матір`ю ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 . Між ними наявний тривалий конфлікт. 14.12.2019 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виникла сварка. ОСОБА_1 зателефонувала мати ОСОБА_4 та розповіла, що її син з співмешканкою та її дочкою ображають матір ОСОБА_6 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 прибув до помешкання своєї матері де сталася сварка та сутичка між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Наявність між ОСОБА_4 її сином ОСОБА_2 та його співмешканкою ОСОБА_5 конфлікту підтверджується копією заяви ОСОБА_4 до начальника Овідіопольського відділу ВП ГУНП в Одеській області про видачу термінового заборонного припису щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які чинять по відношенню до ОСОБА_4 домашнє насильство. Апелянтом також надано копію листа ОСОБА_4 до Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України, а саме здійснення ними щодо ОСОБА_4 погроз та вимагання коштів. Вказане свідчить, що між ОСОБА_4 її сином ОСОБА_2 та його співмешканкою ОСОБА_3 тривалий час існує сімейний конфлікт з приводу проживання у квартирі. Як вбачається з матеріалів справи за подіями, які відбулися 14.12.2019 працівниками поліції складено чотири протоколи про адміністративне правопорушення, а саме щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до копії постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.01.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за подією, яка сталася 14.12.2019. З вказаної постанови вбачається, що 14.12.2019 приблизно о 21:00 ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання, висловлювався нецензурною лайкою в адресу свого брата, тим самим спричинив насильство в сім`ї, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав. Постанову в апеляційному порядку не оскаржував. Згідно з п.п. 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Наявність постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, яка не оскаржувалася, свідчить про те, що останній за подіями, які відбулися 14.12.2019 визнаний кривдником, який вчинив домашнє насильство по відношенню до свого брата ОСОБА_1 , який, в свою чергу, визнаний постраждалою особою. У цій справі ОСОБА_1 визнаний кривдником, що презюмує наявність постраждалої особи, якою визнано ОСОБА_2 . Заявник не може вважатися жертвою, якщо він сам особисто частково винен в стверджувальному порушенні ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проти Туреччини, №51358/99,від 12 грудня 2006). З постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.01.2020 видно, що ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні домашнього насильства щодо брата ОСОБА_1 . З урахуванням встановлених під час судового засідання обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова судді районного суду про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, є необґрунтованою та безпідставною. Викладені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , допустив неповне з`ясування обставин справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких умов, апеляційний суд вважає за необхідне оскаржувану постанову судді районного суду скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. ст. 7, 8,247, 293, 294 КУпАП, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року - скасувати. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є. С. Сєвєрова