Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/3338/14-ц

Дата документу 17.06.2020 Справа № 332/3338/14-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/3338/14 Головуючий у 1 інстанції Марченко Н.В. Провадження № 22-ц/807/1755/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного агентства резерву України на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2020 року за заявою Державного агентства резерву України про роз`яснення рішення суду ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про поновлення на роботі,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про поновлення на роботі. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2009 року позов задоволено. Визнано незаконними накази Державного комітету України з державного матеріального резерву від 06.04.2009 року №116-к та від 16.06.2009 року № 176-к та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора державної організації «Комбінат «Зірка» Державного комітету України з державного матеріального резерву. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2009 року по 26.08.2009 року в сумі 12805 грн. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2009 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2009 року у цій справі змінено в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 1034,33 грн., здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У грудні 2019 року Державне агентство резерву України звернулося до суду з заявою про роз`яснення рішення суду по цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про поновлення на роботі. В обґрунтування заяви зазначено про те, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про поновлення на роботі задоволено в повному обсязі. Рішення не виконано у зв`язку з тим, що п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 передбачено, що саме контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду, а відповідно п. 2 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору, в даному випадку контракту, є закінчення строку його дії. Отже, з директором ДО «Комбінат Зірка» було укладено контракт, та на сьогодні строк дії контракту є таким, що закінчився. Разом з цим, контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з відповідною місцевою державною адміністрацією в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №

818. Таким чином, поновлення позивача на посаді фактично змушує погоджувати з місцевою держадміністрацією контракт, строк дії якого закінчився та трудові відносини припинились, що повністю суперечить нормам постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 та від 09.10.2013 №

818. За таких підстав представник Державного агентства резерву України просив роз`яснити рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, враховуючи закінчення терміну контракту. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2020 року у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду Державне агентство резерву України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про роз`яснення рішення суду задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що поновлення позивача на посаді фактично змушує погоджувати з місцевою держадміністрацією контракт, строк дії якого закінчився та трудові відносини припинились, що повністю суперечить нормам постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 та від 09.10.2013 №

818. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено до примусового виконання. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про поновлення на роботі задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним наказ Державного комітету України з державного матеріального резерву № 116-к від 06 квітня 2009 року за яким ОСОБА_1 був звільнений з посади директора державної організації Комбінат Зірка у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці п.1 ст.40 КЗпП України та поновлено його на роботі. Резолютивна частина ухваленого у даній справі рішення суду є зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення. В мотивувальній частині рішення чітко встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини та вказано, чому суд прийшов до відповідного висновку. Зі змісту рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2009 року не вбачається того, що воно є незрозумілим або його важко чи неможливо виконати внаслідок неясності резолютивної частини. Судом першої інстанції вірно встановлено, що в заяві про роз`яснення рішення фактично викладено нові обставини, які виникли вже після постановлення рішення, що фактично свідчить про порушення питання зміни рішення та внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення. Крім того ЦПК України не передбачає покладення на суд виконання рішення, оскільки такі функції покладені на ДВС який діє відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження". Враховуючи наведене, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення рішення. Доводи наведені в обґрунтуванні апеляційної скарги суттєвими не являються та не можуть бути підставами для скасування ухвали, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України"). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 червня 2020 року. Головуючий Судді: