Постанова 4807 № 336/4354/19

Дата документу 17.06.2020 Справа № 336/4354/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/4354/19Головуючий у 1-й інстанції Марченко Н.В. Повний текст рішення складено 20.03.2020 року. Пр. № 22-ц/807/1713/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., за участі секретаря Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із вищезазначеним позовом до Шевченівського районного суду м. Запоріжжя, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури (а.с. 15), в якому просила стягнути на її користь 144000,00 грн. відшкодування нематеріальної шкоди, та 144000,00 грн. відшкодування нематеріальної шкоди, завданої відсутністю в державі належного урядування, також просила стягнути такі ж суми відшкодування на користь третьої особи ОСОБА_2 . В обґрунтування свого позову зазначала, що 07.04.2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя про стягнення грошової компенсації у розмірі 288000,00 грн. 24.04.2017 року до суду надійшло повідомлення Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідно до якого 27.04.2016 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Запорізького міського управління юстиції. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» не визначено правонаступництво територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2017 року у справі № 336/5823/16-ц закрито провадження у цивільній справі за позовом до Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя про стягнення грошової компенсації у розмірі 288000,00 грн. Підставою припинення провадження зазначено припинення юридичної особи - Запорізького міськрайонного управління юстиції. Позивач зазначає, що відбулося позбавлення доступу до суду з огляду на закриття судом провадження (без вирішення по суті позову до державного органу у зв`язку з його ліквідацією), що, відповідно, дозволило державі уникнути відповідальності за незаконні дії його органу. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи в автоматизованому порядку визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_3 (а.с.9). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2019 року (суддя Дмитрюк О.В. а.с. 10) матеріали справи передано до Запорізького апеляційного суду для визначення підсудності. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2019 року (суддя Маловічко С.В. а.с. 13-14) визначено підсудність цієї справи за Заводським районним судом м. Запоріжжя. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с. 16). Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2019 року (а.с. 17) відкрито провадження у цій справі в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2019 року (а.с. 60-61) замінено у цій справі неналежного відповідача з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя на Державу України в особі Державної казначейської служби України. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 року (а.с. 81-83) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. За заявою відповідача вищезазначене заочне рішення судом першої інстанції не переглядалось, в апеляційному порядку не оскаржувалось. Третя особа із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційні скарзі (а.с. 86-88) просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 89). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 93), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 95). Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У судове засідання 17 червня 2020 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 99-102) всі учасники цієї справи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх учасників цієї справи, що не з`явились, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи. В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Також, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину. В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 22 червня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією. Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у повному обсязі у цій справі, керувався ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого. Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 травня 2017 року у справі №336/5823/16-ц закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя про стягнення грошової компенсації у розмірі 288000,00 грн. Підставою припинення провадження зазначено припинення юридичної особи - Запорізького міськрайонного управління юстиції. (а.с. 34) Дана ухвала була оскаржена і залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.11.2017 року (а.с. 35-37). В касаційному порядку справа не розглядалась (касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 була визнана неподаною та повернута заявникам ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року, витяг із Єдиного державного реєстру судових рішень а.с. 103 може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача). Ст. 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. За змістом ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. При вищевикладених обставинах, у зв`язку із тим, що ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2017 року набрала чинності, вона обов`язкова до виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов позивача у цій справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 є такими, що дублюють доводи позовної заяви позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, викладену в її позові, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема позивачем апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 в силу вимог закону була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови апеляційним судом складений 19.06.2020 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.