Постанова Київський апеляційний суд № 357/3347/20

Справа № 357/3347/20 Головуючий в суді І інстанції - Бобкова Н.В. Провадження № 33/824/1951/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 29.03.2020 о 23 год. 23 хв. в м. Біла Церква по проспекту К. Володимира, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mazda 626» н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів та без надання їм належної оцінки. Також під час ухвалення постанови було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, місце та час судового розгляду, чим позбавив останнього прав, передбачених ч.2 ст.268 КУпАП. Окрім того з метою штучного створення доказів вини ОСОБА_1 , суд не викликав у судове засідання для надання пояснень поліцейського взводу №2 роти №2 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Задорожню К.В., яка відповідальна за складення рапорту та протоколу про адміністративне правопорушення. Також не було викликано свідків зазначених у протоколі для надання пояснень у судовому засіданні. Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з`ясував: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 в його вчиненні, чи підлягає останній адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також судом не враховано ряд грубих порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015. Сержантом поліції, за результатами огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не складено акт, як того вимагає п.5 Порядку і, відповідно, його не долучено до протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того з матеріалів справи вбачається, що протокол складений 30.03.2020 о 00 год. 01 хв. Так, пояснення свідків не узгоджуються з протоколом, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів. У своїх письмових поясненнях свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують, що по суті заданих їм питань, пояснюють, що 30.03.2020 о 23 год. 50 хв. ОСОБА_1 відмовився у встановленому Законом порядку пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», що засвідчують своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто підписи свідків відбулися вже після складення протоколу. Цей факт ставить під сумнів пояснення цих свідків, у зв`язку з чим їх не можна вважати достатнім і достовірним доказом. Також апелянт стверджує, що пояснення свідків складені не власноручно, а на бланках з написанням одним почерком, сержанта поліції Задорожньої К.В. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що судом зазначено про те, що він непрацюючий, однак останній працює на протязі десяти років на одному підприємстві «Приватне підприємство Діліжанс» займає посаду водія з перевезення пасажирів на міжміському транспорті. За десять років роботи на підприємстві, жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності. Не порушував дисципліну щодо перевезення пасажирів. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані. Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення порушника, дослідив письмові докази у справі та постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів. На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться: - в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 209988 від 30 березня 2020 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, проте зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції він не вказав, а лише власноручно зазначив: "в лікарню відмовляюся, вину визнаю" (а.с. 1); - в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 30 березня 2020 о 23 год. 50 хв. від проходження огляду на стан сп`яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 3,4); - у рапорті інспектора патрульної поліції щодо обставин пригоди, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення ПДР України, під час спілкування з ним були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі, від якого ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків (а.с. 2); - відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейських, з якого вбачається обставини даної події (а.с.7). Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання ОСОБА_1 на те, що в направленні до БМП № 4 містяться неточності в зазначенні часу, що є підставою для скасування постанови суду, є необґрунтованими, оскільки доказами по справі доведено, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду, надано не було, також їх не було надано і суду апеляційної інстанції. Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено. Вид та розмір стягнення накладено судом у відповідності до вимог ст.ст.23,33 КУпАП. За таких обставин постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування та закриття провадження у справі. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко