Постанова 4876 № 904/4441/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4441/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В. секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю. розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 року (суддя Колісник І.І., повне рішення складено 28.01.2020 року у справі № 904/4441/19) за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт", м.Харків (ідентифікаційний код 41228948) до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро (ідентифікаційний код 05393056) про стягнення заборгованості у сумі 13 455 824,27 грн. за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт", м. Харків про стягнення заборгованості у сумі 3 058 707,60 грн. ВСТАНОВИВ: До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заборгованості з оплати товару за договором поставки № 948/2018 від 15.05.2018 року у сумі 12 561 080,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилаючись на норми діючого законодавства України зазначав, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання з оплати товару за договором поставки № 948/2018 від 15.05.2018 року. Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" про стягнення неустойки у сумі 3 058 707,60 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 948/2018 від 15.05.2018 року щодо строків поставки товару. Рішенням господарського суду первісні позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" основний борг у сумі 12 561 080,00 грн., 3% річних у сумі 321 850,57 грн., інфляційні втрати у сумі 461 213,89 грн., та судовий збір у сумі 200 162,17 грн. У решті первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" про стягнення заборгованості у сумі 3 058 707,60 грн. задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" неустойку у сумі 783 064,46 грн, судовий збір у сумі 32 372,30 грн. У решті зустрічного позову відмовлено. Проведене зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами. Зараховані зустрічні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" неустойки у сумі 783 064,46 грн. та судового збору у сумі 32 372,30 грн. у рахунок погашення первісних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" основного боргу у сумі 12 561 080,00 грн., 3% річних у сумі 321850,57 грн., інфляційних втрат у сумі 461213,89 грн., судового збору у сумі 200 162,17 грн. Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами: - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" основний борг у сумі 12 561 080,00 грн., судовий збір у сумі 167 789,87 грн.. В обгрунтування прийнятого рішення, посилаючись на норми діючого законодавства України, правові позиції Верховного Суду, викладені ним при розгляді аналогічних справ, суд визнав доказаними в повному обсязі позовні вимоги позивача. Позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних задоволенні частково у зв?язку з неправильним періодом нарахування. Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначив, що заявлена позивачем за зустрічним позовом до стягнення неустойка у сумі 3 058 707,60 грн. розрахована ним в межах шестимісячного строку нарахування із заборгованості за кожною позицією товару. Але неустойка у розмірі 1 664 625,60 грн. за період з 11.12.2018 року по 23.01.2019 року розрахована без урахування вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України. За період з 12.12.2018 року по 23.01.2019 року неустойка складає 1 626 793,20 грн. Неустойка в сумі 1 394 082,00 грн. розрахована правильно. З урахуванням заяви відповідача по зустрічному позову, суд застосував позовну давність і визначив до стягнення неустойку за період з 26.10.2018 року по 25.10.2019 року в сумі 2 158 153,20 грн.. Також суд дійшов висновку про наявність об`єктивних обставин для зменшення розміру неустойки до 783 064,46 грн., що становить 36,28% від 2 158 153,20 грн. та рівнозначна за своєю величиною сумі 3% річних (321 850,57 грн.) й інфляційним втратам (461 213,89 грн.), що підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом. Не погодившись з рішенням господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою., в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,просить скасувати рішення суду, провадження у справі закрити у зв"язку з відсутністю предмету спору. В обгрунтування апеляційних вимог, посилаючись на норми діючого законодавства України, скаржник зазначає, що: - враховуючи клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності, суд прийшов до необгрунтованого висновку про те, що якщо господарська санкція у вигляді неустойки нараховується за кожний день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення та з огляду на звернення позивача із зустрічним позовом до суду 25.10.2019 року, позовні вимоги щодо неустойки в межах річного строку позовної давності охоплюють період з 26.10.2018 року по 25.10.2019 року, у зв?язку з чим прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 815 490 грн. за прострочення поставки товару (позиція 1) на суму 1 918 800 грн. за період з 25.07.2018 року по 17.10.2018 року, а також неустойки в сумі 41 328 грн. (1 180 800 грн. х 7дн. х 0.5% = 41 328 грн.) за прострочення поставки товару (позиція 1) на суму 1 180 800грн. за період з 18.10.2018 року по 25.10.2018 року; - суд першої інстанції за відсутності відповідного клопотання відповідача за зустрічним позовом, з власної ініціативи, зменшив розмір неустойки на 63,72%, не зазначивши, які саме причини прийняті до уваги , при тому , що в поданих відповідачем за зустрічним позовом до суду матеріалах, останній не наводить жодних аргументів, щодо свого тяжкого майнового стану, непомірності заявленої до стягнення неустойки у зв`язку зі своїм фінансовим становищем. У відзиві на апеляцію, позивач за первісним позовом повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його повністю обгрунтованим, вмотивованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів:головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Іванова О.Г.,Березкіної О.В. від 24.02.2020 року відкрите апеляційне провадження у справі №904/4441/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні. В судове засідання 17.07.2020р. від відповідача за первісним позовом надійшли заява про відмову від апеляційної скарги, клопотання про відкладення розгляду справи та доповнення до апеляційної скарги. Заява про відмову від апеляційної скарги підписана представником ПрАТ «ДМЗ» адвокатом Юрченко В.Я.. До заяви додано копію свідоцтва адвоката та копію ордеру серія ЛВ № 106445 на надання правової допомоги. В заяві зазначено, що повноваження адвоката на відмову від апеляційної скарги, передбачено в укладеному 31.01.2020р. з ПрАТ «ДМК» договорі про надання правової допомоги, який бути представлено в судове засідання. Але оскільки адвокат перебуває у відряджені то просить оголосити перерву у справі та прийняти відмову від апеляційної скарги. Клопотання про відкладення розгляду справи підписане представником ПрАТ «ДМЗ» адвокатом Коренчук Т.О. До клопотання надано копію ордера серія КВ № 838311 від 17.06.2020р. та копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. Клопотання обґрунтоване тим, що договір з ПрАТ «ДМЗ» про надання правової допомоги був укладений в день засідання 17.06.2020р. і адвокату потрібен час для вивчення матеріалів справи. Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи (оголошення перерви) з тих підстав, що при розгляді справи у суді першої інстанції інтереси ПрАТ «ДМЗ» представляла адвокат Корсун С.О. на підставі довіреностей № 269 від 28.12.2018 та №100 від 23.12.2019р. Остання довіреність видана строком по 31.12.2020р. Будь яких підстав та доказів неможливості явки в судове засідання представника Корсун С.О ОСОБА_1 відповідачем не надано. Також не надано доказів скасування виданої їй довіреності. Представник Юрченко В.Я. з матеріалами справи не знайомився і 22.05.2020р. подав клопотання про проведення судового засідання 25.05.2020р. в режимі відео конференції за допомогою системи EASY CON. У зв?язку з неможливістю встановити з ним зв?язок судове засідання 25.05.2020р. було відкладено на 17.06.2020р. і сторони попереджено про ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України. В судове засідання 10.06.2020р. з?явилися представники позивача за первісним позовом, представники ПрАТ «ДМЗ» Корсун С.О., Юрченко В.Я. не з?явилися. Останній бажав взяти участь в режимі відеоконференції за допомогою системи EASY CON. Але встановити зв?язок виявилося неможливим. Оскільки ПрАТ «ДМЗ» був належним чином повідомлений про судові засідання 25.05.2020р. та 17.06.2020р., поважних причин неможливості явки в судові засідання представників Корсун С.О., Юрченко В.Я. не надано та враховуючи, що з адвокатом Коренчук Т.О. договір укладено в день судового засідання 17.06.2020р., то колегія вважає, що дані дії відповідача свідчать про бажання затягнути розгляд справи, тому колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Що стосується доповнень до апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1, 2 статті 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Як вбачається з матеріалів справи, повний текст судового рішення складено 28.01.2020р. Отже відповідно до вимог ст.256 ГПК України, строк на апеляційне оскарження і відповідно на доповнення апеляційної скарги по 17.02.2020р. включно. Оскільки доповнення до апеляційної скарги подані поза межами строку на апеляційне оскарження, доказів направлення копії даного доповнення іншому учаснику справи не надано, то апеляційний господарський суд не враховує дані доповнення. Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановила наступне. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металтехекспорт" (далі позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (далі відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, покупець) укладено договір №948/2018 (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару на інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов`язково зазначається код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), указується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, указується 10 символів коду УКТ ЗЕД (пункт 1.2 договору). Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця відповідно до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (пункт 2.4 договору). Відповідно до пункту 4.1 договору оплата вартості партії товару здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (а.с. 72). Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (пункт 13.5 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2018) (а.с. 76). Специфікацією до договору (Додаток № 4 від 15.05.2018) сторони погодили поставку відповідачу наступного товару:

1. Привод гідромеханічний Ф100 мм кр. № 26-1024149СБ, код української класифікації товарів УКТЗЕД 8483, кількість 78 шт., ціна за одиницю без ПДВ 20 500,00 грн. Загальна вартість без ПДВ 1 599 999,00 грн.

2. Важільна система кресл. № 24-1016801АСБ, код української класифікації товарів УКТЗЕД 8483, кількість 148 шт., ціна за одиницю без ПДВ 67 800,00 грн. Загальна вартість без ПДВ 10 034 400,00 грн. Загальна вартість з ПДВ 13 960 080,00 грн. Пунктом 3 специфікації сторони визначили, що оплата товару, що поставляється за цією специфікацією, здійснюється покупцем за фактом поставки протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару. Відповідно до пункту 6 зазначеної специфікації строки поставки: позиція 1 протягом 60 - 70 календарних днів від дати підписання цього додатку; позиція 2 протягом 120 - 210 календарних днів від дати підписання цього додатку (а.с.75). На виконання умов договору позивач за первісним позовом поставив відповідачу товар на загальну суму 13 960 080,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними № 1 від 18.10.2018 на суму 738 000,00 грн., № 2 від 26.10.2018 на суму 4 474 800,00 грн., № 3 від 24.01.2019 на суму 8 698 080,00 грн., № 2 від 08.04.2019 на суму 49 200,00 грн. (а.с. 77, 17 19). За отриманий товар відповідач у повному обсязі не розрахувався, сплатив лише 1 399 000,00 грн., що не заперечується сторонами й підтверджується банківською випискою (а.с.20). У зв?язку з заборгованістю у сумі 12 561 080,00 грн. позивач звернувся з позовом про її стягнення та стягнення нарахованих 3% річних в сумі 322 772,61 грн. та інфляційних в сумі 571 971,66 грн. ПрАТ «ДМЗ» звернувся з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Металтехекспорт» 3 058 707,60 грн. неустойки. Оскільки рішення суду за первісним позовом не оскаржується то і не переглядається апеляційним судом. При розгляді зустрічного позову господарським судом встановлено, що за укладеним між сторонами договором та відповідно до пункту 6 специфікації до договору (Додаток № 4 від 15.05.2018 до договору) поставка товару мала бути здійснена відповідачем за зустрічним позовом у наступні строки:

1. Привод гідромеханічний Ф100 мм кр. № 26-1024149СБ (позиція 1), кількість 78 шт. на загальну суму 1 599 000,00 грн. без ПДВ (1 918 800,00 грн. з ПДВ) протягом 60 70 календарних днів від дати підписання цього додатку. Тобто, не пізніше 24.07.2018.

2. Важільна система кресл. № 24-1016801АСБ (позиція 2), кількість 148 шт. на загальну суму 10 034 400,00 грн. без ПДВ (12 041 280,00 грн. з ПДВ) протягом 120 210 календарних днів від дати підписання цього додатку. Тобто, не пізніше 11.12.2018. Позивач здійснив поставку товару переважно з порушенням узгоджених строків поставки. Так, товар за позицією 1 у кількості 78 шт. на загальну суму 1 918 800,00 грн. з ПДВ відповідач за зустрічним позовом поставив: 30 шт. на суму 738 000,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № 1 від 18.10.2018; 46 шт. на суму 1 131 600,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № 3 від 24.01.2019; 2 шт. на суму 49 200,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № 2 від 08.04.2019. Товар за позицією 2 на загальну суму 12 041 280,00 грн. з ПДВ відповідач за зустрічним позовом поставив: 55 шт. на суму 4 474 800,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № 2 від 26.10.2018 (своєчасно); 93 шт. на суму 7 566 480,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № 3 від 24.01.2019. ПрАТ «ДМЗ» нарахувало неустойку наступним чином: Неустойка в сумі 1 394 082,00 грн. (за позицією 1), з яких: - 815 490,00 грн. за прострочення поставки товару на загальну суму 1 918 800,00 грн. за період з 25.07.2018 по 17.10.2018; - 578 592,00 грн. за прострочення поставки товару на суму 1 180 800,00 грн. (1 131 600,00+49 200,00 = 1180800,00) з 18.102018р. по 23.01.2019р; Неустойка в сумі 1 664 625,60 грн. (за позицією 2) за прострочення поставки товару на суму 7 566 480,00 грн. за період з 11.12.2018 по 23.01.2019 (а.с. 62). Відповідач за зустрічним позовом подав заяву про застосування строків позовної давності. Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом положень ч. 4, 6 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. В пункті 8.2 договору сторони встановили, що у разі порушення строків поставки товару з вини постачальника, крім форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, постачальник сплачує на користь покупця неустойку в розмірі 0,5% від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення. Сплата неустойки не звільняє постачальника від зобов`язань з поставки товару. Заявлена позивачем за зустрічним позовом до стягнення неустойка у сумі 3 058 707,60 грн. розрахована ним з урахуванням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України в межах шестимісячного строку. Разом з тим, цивільним законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст. 266, ч.2 ст.258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. у справі № 910/29752/15. Тому доводи апеляційної скарги про те, що річний строк позовної давності слід відліковувати від останнього дня шестимісячного строку нарахування пені не відповідає закону. Так як право на неустойку виникає кожен день зо дня порушення зобов?язання, то відповідно і річний строк встановлюється для кожного дня. Господарський суд правильно зазначив, що оскільки граничний строк поставки товару (позиція 1, 2) не пізніше 24.07.2018, 11.12.2018 відповідно, початок перебігу строку позовної давності починається з 25.07.2018 та 12.12.2018 й триває протягом року щодо кожного дня нарахування неустойки. Так як позивач із зустрічним позовом звернувся до суду 25.10.2019, то позовні вимоги щодо неустойки в межах річного строку позовної давності охоплюють період з 26.10.2018 по 25.10.2019. За наведених обставин господарський суд правильно зазначив, що позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 815 490,00 грн. за прострочення поставки товару (позиція 1) на суму 1 918 800,00 грн. за період з 25.07.2018 по 17.10.2018, а також неустойки у сумі 41 328,00 грн. (1180800,00 х 7дн. х 0,5% = 41328,00) за прострочення поставки товару (позиція 1) на суму 1 180 800,00 грн. за період з 18.10.2018 по 25.10.2018 задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Що стосується зменшення господарським судом розміру неустойки. Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Господарський суд, зменшуючи розмір неустойки прийняв до уваги, що поставка товару була здійснена в повному обсязі на 13 960 080,00 грн. Претензії щодо його кількості й якості з боку покупця відсутні. Порушення строку поставки товару супроводжувалось порушенням строків оплати з боку позивача за зустрічним позовом, заборгованість якого на сьогодні становить 12 561 080,00 грн. Порушення строків оплати значно перевищує порушення строків поставки товару. Сплачена сума за отриманий товар у порівнянні із загальною сумою поставки незначна 1 399 000,00 грн. Порушення строків оплати позбавило позивача за первісним позовом права на отримання очікуваних коштів (очікуваних результатів виконання договору), на які він розраховував при укладенні договору поставки. Присудження до стягнення з нього неустойки у повній сумі - 2 158 153,20 грн. позбавить його права отримати очікувані грошові кошти за поставлений ним товар. Жодного доказу на підтвердження понесених збитків від отримання товару з простроченням суду позивачем за зустрічним позовом не надано. Враховуючи наведене господарський суд дійшов висновку про наявність об`єктивних обставин для зменшення розміру неустойки до 783 064,46 грн., що становить 36,28% від 2 158 153,20 грн. та рівнозначна за своєю величиною сумі 3% річних (321 850,57 грн.) й інфляційним втратам (461 213,89 грн.), що підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом. Колегія суддів вважає, що таке рішення суду відповідає принципам розумності і справедливості. Тому погоджується з таким рішенням суду. З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін. Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на апелянта. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.01.2020р. року справі № 904/4441/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19.06.2020 р. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна Суддя О.Г.Іванов