Постанова 4818 № 640/3043/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Харків справа № 640/3043/18 провадження № 22-ц/818/2859/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Харківобленерго», відповідач ОСОБА_1 розглянувши, у порядку ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми нарахувань за актом за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Харківобленерго» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року у складі судді Бородіної Н.М.,- в с т а н о в и в : 27 лютого 2018 року Акціонерна компанія «Харківобленерго», правонаступником якої є Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі за текстом АТ «Харківобленерго») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути суму нарахувань за актом в розмірі 27 800,74 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Харківобленерго» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10572 грн. В апеляційній скарзі АТ «Харківобленерго» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі надані докази з боку позивача, а саме судом не враховані показання свідка ОСОБА_3 що стосувалися саме знаходження ОСОБА_1 під час перевірки у своєму домоволодіння, а також щодо встановлення місця самовільного підключення. Також судом не досліджено схему підключення, яка є додатком до акту, при дослідженні відеофіксації виявленого порушення, не враховано факт того, що при вимкненні автоматів лічильника напруги є та продовжується споживання електричної енергії поза приладом обліку. Крім того, зазначає, що про факт користування відповідачем електричною енергією поза приладом обліку, свідчить той факт, що після перевірки підвищився об`єм спожитої відповідачем електроенергії, а також те, що аналогічне порушення вже було допущено відповідачем у 2014 році. Вказує, що розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний з ціною позову та складністю справи. З наданого розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій, які надавалися відповідачем, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують професійних навичок, не міститься детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим,судом вірно встановлено всі обставини справи, представниками позивача акт про порушення складено у відсутності споживача, обставини викладені в акті не підтверджено ані схемою, ані відеозаписом, які додано до акту. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущені порушення при складанні акту та здійснення розрахунку збитків, акт від 30.06.2017р. та протокол №70 від 03.08.2017р. є недопустимими доказами. Судові витрати, які відповідач поніс на правничу допомогу в сумі 10572 грн ,суд вважав такими, що підлягають відшкодуванню. Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору про користування електричною енергією від 04.02.2015 є споживачем електричної енергії, що постачає АК «Харківобленерго» за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 16). Пунктом

9. Договору про користування електричною енергією встановлена межа розподілу «на входящих клемах комутационного устройства,фасад, ввод. Инд.» мовою оригіналу договору. 30.06.2017 року працівниками АК «Харківобленерго» складено акт про порушення №209968 , в якому зафіксовано про виявлення безоблікового користування електричною енергією, підключення фазного дроту поза приладу обліку №686120 , підключення виконано відкритим способом, виявити яке представники АК «Харківобленерго» під час проведення контрольного огляду мали можливість, що є порушенням п. 48 Правила користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357, до акту додано відеозапис , а також зазначено, що комісія постачальника електроенергії з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 21 червня 2017 року за адресою АДРЕСА_2 117. ( т.1.а.с. 7). Вказаний акт було направлено на розгляд комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕн. Рішення комісії відображено у протоколі №70 від 03.08.2017р., відповідно до якого відповідачу здійснений розрахунок спричинених збитків в сумі 27800,74 грн.. В протоколі зазначено, що зафіксований пункт порушення в акті відповідає підпункту 5 пункту 3.1 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією». Розрахунок добового об`єму споживання електричної енергії , встановлено за п.3.5. формули 2.7. методики. Період розрахунку з 30.12.2016р. по 30.12.2017р. Збитки розраховані за період з 30.12.2016р. по 30.06.2017р. З боку споживача протокол комісії не підписано, зазначено, що ОСОБА_1 не згоден з протоколом. ( т. 1 а.с.9). Також в протоколі комісії зазначено, що попередні контрольні обходи цього ж прибору обліку було здійснено 31.05.2017, 23.05.2017, 25.04.2017, 23.03.2017, 28.02.2017, 23.02.2017, 31.01.2017, 24.01.2017, 31.12.2017. 04.08.2017 АК «Харківобленерго» направлено на адресу ОСОБА_1 копію протоколу засідання комісії та рахунок для сплати нарахованої суми згідно з актом № 209968 від 30.06.2017, який запропоновано оплатити в п`ятиденний термін. ( т. 1а.с. 12). Листом від 25.04.2018 року НКРЕКП надала відповідь на звернення адвоката, в якому, посилаючись на Правила користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (надалі Правила) , зазначила, що у разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представника енергопостачальника ( п. 53 Правил), зазначено, що в акті та у наведеній в акті схемі електропостачання споживача не зазначене місце самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, а лише припущення про існування місця підключення на проводі, якій підключений до фазного проводу, в акті відсутні інформація щодо вчинення споживачем дій, що зашкодили представникам енергопостачальника виявити місце підключення, ( т.1. а.с. 84). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Таким чином, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України). Відносини щодо постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, положеннями Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 575/97-ВР), Правилами та Методикою. Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з частинами першою, четвертою статті 26 Закону № 575/97-ВРспоживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частин другої, третьої статті 27 Закону № 575/97-ВРправопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Згідно з пунктами 9, 10 Правил споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами. Прилади обліку встановлюються відповідно до вимог правил улаштування електроустановок. Прилад обліку повинен мати пломбу з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту та пломбу з відбитком клейма або логотипу енергопостачальника. У пункті 42 Правил визначено, що побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний: невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі засобу обліку; оплачувати спожиту-електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності. Згідно з пунктом 48 Правил та пунктом 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2006 року № 122, розмір збитків, завданих енергопостачальнику, розраховується відповідно до оформленого акта про виявлене порушення та згідно з Методикою. Пунктом 53 Правил (в редакції, чинній на час складання акту про порушення від 30.06.2017 року №209968) передбачено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог Правил, та в разі виявлення порушень Правил, зокрема, самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача (власника мереж) з порушенням схеми обліку (підпункт 5); самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю енергопостачальника (підпункт 6). У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5-7 цього пункту, ця Методика застосовується за умови виявлення місця підключення до відповідних мереж, що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі. Згідно з відповіддю національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25 квітня 2018 року, наданою на запит представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 в Акті та у наведеній в Акті схемі електропостачання споживача не зазначено місце самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, є лише припущення про існування місця підключення на проводі, який підключений до фазного провода, в Акті відсутня інформація щодо вчинення споживачем дій, що зашкодили представникам енергопостачальника виявити місце підключення, таким чином енергопостачальник не мав підстав для застосування положень Методики для здійснення розрахунку обсягу та вартості необлікованої енергії на підставі Акта. За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Таким чином, з урахуванням обставин справи та норм матеріального права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Харківобленерго», оскільки позивачем не доведено факт користування відповідачем електричною енергією поза приладом обліку. Доводи апеляційної скарги щодо встановленого позивачем факту користування відповідачем електричною енергією поза приладом обліку, про що свідчить той факт, що після перевірки різко виріс об`єм спожитої відповідачем електроенергії, а також те, що аналогічне порушення вже було допущено відповідачем у 2014 році є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущенні. Доводи апеляційної скарги щодо незгоди позивача з розміром стягнутих судових витрат , понесених відповідачем на професійну допомогу, спростовуються наступним. Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Зі змісту ст.ст. 58,60, ч. 4 ст. 62 ЦПК України убачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час. За умовами ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Судовим розглядом установлено, що 02 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Донець і партнери», в особі керуючого партнера Донець А.А., який є адвокатом (свідоцтво №1719), укладений договір про надання юридичних послуг у цивільній справі № 640/3043/18 ( т. 1 а.с. 89). За п.3.2 договору вартість однієї години встановлюються 881 грн., відповідно до рішенням №17 розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018р. На підставі договору виписаний ордер адвоката №00109. Згідно акту приймання-передачі від 02.04.2018р. про надані послуги, із детальним описом робіт та часу витраченого адвокатом, який у період часу з 02 квітня 2018 року по 26 квітня 2018 року склав загалом 12 годин, вартість наданих юридичних послуг склала 10 572,00 грн. ( т.1. а.с. 90). Розрахунок між відповідачем та адвокатським об`єднанням підтверджується рахунком фактурою №1 від 26.04.2018р. та квитанцією про перерахування коштів в сумі 10 572 грн. ( т.1. а.с. 91,92). Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України, вирішив питання про розподіл судових витрат. Так. відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати, застосовує критерії на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК). Заперечення позивача проти стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу зводяться лише до незгоди з їх відшкодуванням та посиланням на їх необґрунтованість. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, Харківський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» залишити без задоволення. Рішення на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук