Постанова 4815 № 569/1987/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2020 року м. Рівне Справа № 569/1987/16-ц Провадження № 22-ц/4815/685/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Тхоревський С.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач державне підприємство «Бурштин України», розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу представника державного підприємства «Бурштин України» - адвоката Стецюк М.Ю. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2020 року, ухвалене в складі судді Гордійчук І.О, повний текст судового рішення складено 14 лютого 2020 року у справі № 569/1987/16-ц, в с т а н о в и в : У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Бурштин України» (далі ДП «Бурштин України») про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення премії та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначав, що з 18 червня 2015 року він працював начальником служби безпеки та охорони в ДП «Бурштин України» на підставі наказу про прийняття на роботу від 17 червня 2015 року №43-к. 16 листопада 2015 року наказом в. о. генерального директора № 543 йому оголошено догану за невиконання вимог пунктів 1, 4, 7, 9 розділу ІІ Посадової інструкції начальника служби безпеки та охорони ДП «Бурштин України» та підпунктів 2.1., 2.6., 2.7. Положення про службу безпеки та охорони ДП «Бурштин України». Наказ № 543 видано на підставі висновку за результатами службового розслідування від 27 жовтня 2015 року, проведеного на виконання наказу в. о. генерального директора підприємства № 504 від 26 жовтня 2015 року «Про створення комісії для проведення службового розслідування за фактом незаконного видобутку бурштину в межах гірничого відводу підприємства», із яким його ознайомлено не було. З висновком та матеріалами службового розслідування його також не ознайомили. Письмові пояснення від нього витребувано лише 16 листопада 2015 року. У наказі № 543 про оголошення догани не вказано коли, де і в чому конкретно проявилося порушення ним трудової дисципліни. Не зазначено також збитків чи будь-яких інших негативних наслідків для підприємства. Наказом в. о. генерального директора від 03 грудня 2015 року № 587 йому було оголошено догану за невиконання вимог пунктів 2, 3, 5, 6, розділу ІІ Посадової інструкції начальника служби безпеки та охорони ДП «Бурштин України» та підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. Положення про службу безпеки та охорони державного підприємства «Бурштин України». Підставою дисциплінарного стягнення є результати службового розслідування, проведеного комісією за наказом керівника підприємства № 559 «Про створення комісії для проведення службового розслідування за результатами аудиту системи безпеки ДП «Бурштин України». У повідомленні про надання письмових пояснень вказано надумані недоліки системи безпеки підприємства: робота системи відеонагляду підприємства з відкритим виходом до Інтернету; відсутність ефективної системи контролю доступу співробітника та часу відвідання ними, як приміщень з обмеженим доступом, так і підприємства в цілому; відсутність системи охорони периметру підприємства; відсутність належної системи безпеки та спостереження на Клесівській гірничій дільниці. При цьому в указаному повідомленні конкретних порушень системи безпеки на підприємстві не зазначено. З наказом № 559 від 19 листопада 2015 року про створення комісії, з висновком та матеріалами службового розслідування його ознайомлено не було. У наказі № 587 про оголошення догани також не вказано коли, де і в чому конкретно проявилося порушення ним трудової дисципліни. Не зазначено також збитків чи будь-яких інших негативних наслідків для підприємства. 11 лютого 2016 року наказом в. о. генерального директора № 9-к його звільнено з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У наказі про звільнення не вказано коли, де і в чому конкретно проявилось порушення ним трудової дисципліни. Не зазначено також збитків чи будь-яких інших негативних наслідків для підприємства. Таким чином, усі три вищевказані накази, які становлять підставу його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, не містять конкретних фактів допущених ним порушень службових обов`язків. За відсутності будь-яких конкретних звинувачень у невиконанні покладених на нього обов`язків накладені дисциплінарні стягнення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними. В результаті протиправних дій відповідача він був позбавлений щомісячних премій, що безпосередньо вказано в наказі №

543. Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ про оголошення йому догани від 16 листопада 2015 року № 543; визнати незаконним і скасувати наказ про оголошення йому догани від 03 грудня 2015 року № 587; визнати незаконним та скасувати наказ від 11 лютого 2016 року № 9-к про розірвання трудового договору; поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток (з врахуванням невиплаченої йому суми премій) за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на його користь суму щомісячних премій за період з 16 листопада 2015 року по 11 лютого 2016 року. Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Бурштин України» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення премії та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним та скасувано наказ в.о. генерального директора державного підприємства «Бурштин України» Д.Є. Тяглія від 16 листопада 2015 року №543 про оголошення догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасувано наказ в.о. генерального директора державного підприємства «Бурштин України» Д.Є. Тяглія від 03 грудня 2015 року №587 про оголошення догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасувано наказ в.о. генерального директора державного підприємства «Бурштин України» Д.Є. Тяглія від 11 лютого 2016 року № 9-к про розірвання трудового договору, звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в державному підприємстві «Бурштин України» на посаді начальника служби безпеки та охорони з 12 лютого 2016 року. Стягнуто з державного підприємства «Бурштин України» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12 лютого 2016 року по 07 лютого 2020 року в розмірі 255623 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять три) гривні 40 копійок. Стягнуто з державного підприємства «Бурштин України» на користь держави судовий збір в розмірі 1653 (одна тисяча шістсот п"ятдесят три) гривні 60 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд не надав правову оцінку та не дослідив всі надані відповідачем докази, зокрема суд не врахував, що 03 грудня 2015 року наказом № 587 Про оголошення догани за невиконання вимог п. 2, 3, 5, 7 розділу ІІ Посадової інструкції начальника служби безпеки та охорони ДП Бурштин України, а також вимог п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 Положення про службу безпеки та охорони державного підприємства Бурштин України начальнику служби безпеки та охорони ОСОБА_1 було оголошено догану. Окрім того, зазначає, що накази про оголошення доган були прийняті із чітким дотриманням вимог ст. 147-149 КЗпП України в яких зазначено посилання на відповідний документ, який порушив ОСОБА_1 , від ОСОБА_1 відірано пояснення, якими він не спростував порушення встановлені висновками службових розслідувань та останнього ознайомлено під розпис з відповідними наказами, які він до 08.04.2016 року не оскаржував. Судом не враховано, що ОСОБА_1 16.02.2016 року звернувся д суду з первинним позовом про поновлення його на роботі, а не з позовом про скасування наказів про оголошення йому доган. Покликається на те, що клопотання про збільшення позовних вимог, а саме про скасування наказів про оголошення позивачу доган він подав до суду лише 08.04.2016 року тобто із порушення трьох місячного строку без відповідного клопотання на його поновленя. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що з 18 червня 2015 року ОСОБА_1 працював начальником служби безпеки та охорони в ДП «Бурштин України» на підставі наказу про прийняття на роботу від 17 червня 2015 року №43-к. 16 листопада 2015 року наказом в. о. генерального директора № 543 йому оголошено догану за невиконання вимог пунктів 1, 4, 7, 9 розділу ІІ Посадової інструкції начальника служби безпеки та охорони ДП «Бурштин України» та підпунктів 2.1., 2.6., 2.7. Положення про службу безпеки та охорон ДП «Бурштин України». Наказом в. о. генерального директора від 03 грудня 2015 року № 587 йому було оголошено догану за невиконання вимог пунктів 2, 3, 5, 6, розділу ІІ Посадової інструкції начальника служби безпеки та охорони ДП «Бурштин України» та підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. Положення про службу безпеки та охорони державного підприємства «Бурштин України». 11 лютого 2016 року наказом в. о. генерального директора № 9-к його звільнено з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку) за невиконання начальником служби безпеки та охорони ДП «Бурштин України» ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9 розділу ІІ Посадової інструкції начальника служби безпеки та охорони ДП «Бурштин України», а також приписів підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.6., 2.7. Положення про службу безпеки та охорони державного підприємства «Бурштин України». Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог статей 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення. Щоби поставити працівнику у вину невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов`язків і притягнути його до відповідальності, роботодавець повинен довести, що воно мало місце не внаслідок його неналежного керівництва і забезпечення необхідних умов праці, а через вину працівника. Презумпція невинуватості є заходом захисту трудового правовідношення, прав працівника від суб`єктивної оцінки його дій, поведінки з боку роботодавця і безпідставного притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим убачається, що накази про оголошення догани від 16 листопада 2015 року № 543, від 03 грудня 2015 року № 587 та наказ про звільнення від 11 лютого 2016 року № 9-к не містять конкретизації, у чому саме полягають порушення позивачем посадових обов`язків, що мають наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, за кожним дисциплінарним стягненням, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив в роботі позивач, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення,. Крім того, вказані вище накази не містять відомостей про час вчинення позивачем або час виявлення вчиненого останньою проступку, що має суттєве значення, оскільки є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, згідно поданих наказів слідує, що адміністрацією підприємства не встановлено дату вчинення ОСОБА_1 проступку або дату його виявлення. В оспорюваних наказах роботодавця зазначаються лише підстави їх видачі результати службових розслідувань, проте не вказано, які саме дисциплінарні проступки вчинив ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність систематичних порушень та систематичного невиконання позивачем, як працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Щоби поставити працівнику у вину невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов`язків і притягнути його до відповідальності, роботодавець повинен довести, що воно мало місце не внаслідок його неналежного керівництва і забезпечення необхідних умов праці, а через вину працівника. Презумпція невинуватості є заходом захисту трудового правовідношення, прав працівника від суб`єктивної оцінки його дій, поведінки з боку роботодавця і безпідставного притягнення його до дисциплінарної відповідальності. З огляду на незаконність оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд зробив правильний висновок про відсутність ознаки систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Тому доводи апеляційної скарги щодо законності оскаржуваних наказів колегія суддів вважає безпідставними. За таких обставин суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін. Інші доводи апеляційної скарги позивача були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового обґрунтування не потребують. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача. Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника державного підприємства «Бурштин України» - адвоката Стецюк М.Ю. залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.