Постанова 4803 № 210/245/20
від 16.06.2020 ·ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5786/20 Справа № 210/245/20 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 210/245/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2020 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 квітня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу В обґрунтування позову зазначено, що 31.03.1998 року він був прийнятий бункерувальником на Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь", правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 09.01.2020 року, згідно з наказом по підприємству № 25/л позивач звільнений з посади бункерувальника піддільниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 печі» (Основні виробничі дільниці) «Дільниця виробництва вапна» дільниці «Технологія» вогнетривно-вапняного цеху за скороченням штату, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення позивача слугував наказ по підприємству № 808 від 26.07.2019 року «Про внесення змін до штатного розкладу вогнетривно-вапняного цеху » (надалі - наказ № 808), яким визначено, що при внесені змін в штатному розкладі вогнетривно-вапняного цеху виключити штатні одиниці згідно додатку 1, у тому числі виключити і посаду, на якій працював позивач. Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, здійсненим з грубим порушенням чинного трудового законодавства з огляду на те, що згідно Статуту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», право наймати та звільняти працівників Товариства належить виключно генеральному директору. Наказ по підприємству № 25/л від 09.01.2020 року про звільнення позивача підписано в.о. директора департаменту з персоналу ОСОБА_2 , яка не має на це відповідних повноважень. Зауважує на тому, що Наказом по підприємству № 25/л від 09.01.2020 року було звільнено з підприємства позивача, який не має ні якого відношення до позивача. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 24.10.2019 року звернувся до Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з поданням № 05-967 про надання згоди на звільнення позивача за скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. У відповідь на подання первинна організація профспілки направила витяг із протоколу засідання президії первинної організації профспілки від 08.11.2019 року за № ПК-563 про відмову в наданні згоди на звільнення позивача з наступних підстав: в порушення ст. 42 КЗпП України адміністрація підприємства не врахувала переважне право залишення на роботі ОСОБА_1 , як працівника з більш високою кваліфікацією. В порушення ст. 42 КЗпП України адміністрація підприємства не врахувала переважне право залишення на роботі ОСОБА_1 як працівника з більшим стажем праці. Дане подання підписане посадовою особою, яка не має на це відповідних повноважень. Президія профспілки вважає дане скорочення безпідставним та не пов`язаним із змінами в організації виробництва та праці. Крім того, позивач вважає що власником не було враховане переважне право позивача на залишення на роботі, яке полягає в тому, що скоротивши посаду позивача, на підприємстві залишили велику кількість працівників з меншою кваліфікацією (розрядом) та продуктивністю; на підприємстві залишились працівники з менш тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві ніж у позивача, який працював на підприємстві з березня 1998 року. Також, позивач вважає, що йому були запропоновані не всі вакантні посади, які існували на підприємстві на момент його звільнення на яких він не може працювати за станом здоров`я. На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» № 25/л від 09.01.2020 року, поновити його на посаді бункерувльника піддільниці «Обертові печі» (Основні виробничі дільниці) «Дільниця виробництва вапна» дільниці «Технологія» вогнетривно-вапняного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3 910,90 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що наказ про звільнення позивача підписаний не уповноваженою та не особою, не врахував, що згідно наказу про звільнення з підприємства було звільнено ОСОБА_1 , який не має ніякого відношення до позивача ОСОБА_1 та не врахував відсутності згоди Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його звільнення. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Стаднік Я.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» № 808 від 26.07.2019 року «Про внесення змін до штатного розпису вогнетривно-вапняного цеху» з 01.11.2019 року з штатного розпису вогнетривно-вапняного цеху виключено професію «бункерувальник» піддільниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 печі» (Основні виробничі дільниці) «Дільниці ІНФОРМАЦІЯ_2 » дільниці «Технологія» в кількості 3 штатні одиниці, на одній з яких працював ОСОБА_1 (а.с.42-44). Із вказаним Наказом №808 від 26.07.2019 року ОСОБА_1 був ознайомлений 29 липня 2019 року, про що свідчить власноруч вчинений позивачем напис (а.с.43). ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 29.07.2019 року, шляхом видачі розпорядження № 495, було створено відповідну комісію для виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України, тобто для проведення процедури можливого перепрацевлаштування осіб, посади яких підлягали виключенню зі штатного розпису підприємства (а.с.45). На виконання п. 2.3 наказу № 808 від 26.07.2019 року ОСОБА_1 14.08.2019 року комісією було вручено Попередження №1 про майбутнє звільнення із запропонуванням іншої роботи. Згідно вказаного документу ОСОБА_1 був попереджений про можливе майбутнє звільнення згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не раніше ніж 01.11.2019 року (а.с.46-47). Разом з вказаним попередженням про звільнення ОСОБА_1 було надано перелік вакантних посад по підприємству станом на дату попередження про звільнення, в тому числі і посад, що може виконувати позивач з урахуванням перенавчання за рахунок коштів підприємства (а.с.48-49). З наданого роботодавцем переліку вакантних посад ОСОБА_1 обрав роботу за професією «слюсар-ремонтник» в структурних підрозділах підприємства конвертерному цеху та парогазовому цеху, що підтверджується актом №1 від 14.08.2019 року про надання роботи, в якому міститься підпис позивача (а.с.50-51). Згідно вказаного Акту №1 від 14.08.2019 року, комісією було роз`яснено ОСОБА_1 про необхідність відвідування в строк до 21.08.2019 року структурних підрозділів, в яких він обрав роботу, для ознайомлення з умовами праці за обраною професією. Комісією також було роз`яснено ОСОБА_1 процедура та умови переведення у випадку обрання іншої роботи на підприємстві та встановлений строк для подання особистої заяви про переведення до 23.08.2019 року При цьому, ОСОБА_1 підтвердив власним підписом, що у випадку якщо він без поважної причини до вказаної дати не звернеться у кадрове адміністрування з особистою заявою про переведення, то така бездіяльність розцінюється як відмова від запропонованої іншої роботи на підприємстві (а.с.51). Згідно службових записок начальника конвертерного цеху від 19.11.2019 року та парогазового цеху від 18.11.2019 року, ОСОБА_1 відвідував вказані структурні підрозділи, ознайомився з умовами праці, графіком та особливостями роботи, однак не подавав заяв про переведення станом на дати складання вказаних доповідних записок (а.с.52-53). 17 жовтня 2019 року комісією вдруге було надано ОСОБА_1 інформацію про наявність вакантних на підприємстві посад - список № 511-136 від 17.10.2019 року, однак позивач, ознайомившись з переліком вакантних посад, відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом №2 від 17.10.2019 року про відмову від переведення, та власноручно зробленим Позивачем на вказаному акті написом про ознайомлення з його змістом (а.с.54-56). 22 листопада 2019 року комісією було втретє запропоновано позивачу переведення на іншу роботу в межах підприємства та надано ОСОБА_1 інформацію про наявність вакантних на підприємстві посад № 511-154 від 22.11.2019 року, однак позивач, ознайомившись з переліками вакантних посад, відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом №3 від 22.11.2019 року про відмову від переведення (а.с.57-59). В Акті №3 від 22.11.2019 року зазначено, що комісія з перепрацевлаштування поставила ОСОБА_1 питання щодо причин не подання заяв про переведення на посади, які він обрав для ознайомлення з умовами праці 14.08.2019 року, на що позивач повідомив, що його не влаштовує графік роботи та відсутність кар`єрного росту (а.с.60). 09 січня 2020 року комісією було вчетверте запропоновано позивачу переведення на іншу роботу в межах підприємства та надано ОСОБА_1 інформацію про наявність вакантних на підприємстві посад №511-1 від 09.01.2020 року, однак позивач, ознайомившись з переліками вакантних посад, відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом №4 від 09.01.2020 року про відмову від переведення (а.с.61-64). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, відповідачем при його звільненні було допущено порушення ст.ст.40, 49-2 КЗпП України, томуйого звільнення є протиправним. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які позивач посилається, як на підстави задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до вимог ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, стану здоров`я тощо. Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у Постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 488/4844/15-ц, Постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Суд, при розгляді спору про поновлення працівника на роботі, зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, та сторонами не заперечується факт змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників на підприємстві відповідача. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Як вбачається із матеріалів справи, позивачу неодноразово були запропоновані позивачу для переведення, зокрема, разом з попередженням про звільнення позивачу було надано перелік вакантних посад по підприємству станом на дату попередження про звільнення, з яких позивач обрав роботу за професією «слюсар-ремонтник» в структурних підрозділах підприємства конвертерному цеху та парогазовому цеху та був попереджений про необхідність відвідування в строк до 21.08.2019 року структурних підрозділів, в яких він обрав роботу, для ознайомлення з умовами праці за обраною професією. Також позивачу була роз`яснена процедура та умови переведення у випадку обрання іншої роботи на підприємстві та встановлений строк для подання особистої заяви про переведення до 23.08.2019 року. Однак, згідно службових записок начальника конвертерного цеху від 19.11.2019 року та парогазового цеху від 18.11.2019 року, ОСОБА_1 відвідував вказані структурні підрозділи, ознайомився з умовами праці, графіком та особливостями роботи, однак не подавав заяв про переведення станом на дати складання вказаних доповідних записок (а.с.48-53). Позивачу 17 жовтня 2019 року відповідачем вдруге було надано інформацію про наявність вакантних на підприємстві посад - список № 511-136 від 17.10.2019 року, з яким позивач ознайомився і відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом № 2 від 17.10.2019 року про відмову від переведення, та власноручно зробленим Позивачем на вказаному акті написом про ознайомлення з його змістом (а.с.54-56). 22 листопада 2019 року позивачу втретє було запропоновано переведення на іншу роботу в межах підприємства та надано інформацію про наявність вакантних на підприємстві посад № 511-154 від 22.11.2019 року, однак позивач відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом №3 від 22.11.2019 року про відмову від переведення (а.с.57-59). В акті № 3 від 22.11.2019 року зазначено про те, що комісія з перепрацевлаштування поставила ОСОБА_1 питання щодо причин не подання заяв про переведення на посади, які він обрав для ознайомлення з умовами праці 14.08.2019 року, на що Позивач повідомив, що його не влаштовує графік роботи та відсутність кар`єрного росту (а.с.60). 09 січня 2020 року позивачу було вчетверте запропоновано переведення на іншу роботу в межах підприємства та надано інформацію про наявність вакантних на підприємстві посад № 511-1 від 09.01.2020 року, однак позивач відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено Актом №4 від 09.01.2020 року про відмову від переведення (а.с.61-64). Як свідчать матеріали справи, позивач був своєчасно попереджений про зміни в організації праці та про можливе майбутнє вивільнення, при цьому проведенні процедури перепрацевлаштування ОСОБА_1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» чотири рази пропонував наявні вакантні посади, однак позивач не підтримав жодної вакантної посади та не виявив бажання щодо перекваліфікації за рахунок підприємства. Отже, відповідачем по справі в повному обсязі було виконано вимоги частин 1 та 3 ст. 492КЗпП України, а саме: позивачем завчасно отримано попередження про майбутнє звільнення, позивачу чотири рази пропонувались наявні протягом дії попередження вакантні посади на підприємстві, в тому числі і ті, що потребували перенавчання, однак позивач спочатку обирав прийнятну для себе посаду для переведення, однак не подав заяви про переведення, а згодом став відмовлятись від обрання вакансії для переведення, тобто фактично неодноразово відмовився від можливого переведення на іншу роботу. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача з підприємства, відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства, а саме вимоги частин 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки відповідачу були чотири рази запропоновані вакантні посади, відповідачем при наданні ОСОБА_1 інформації щодо вакантних посад було надано переліки вакансій на підприємстві відповідача, в тому числі тих, на які позивач міг би бути переведений з перенавчанням за рахунок роботодавця, однак, позивач від всіх пропозицій переведення відмовився, зокрема з посиланням на те, що його не влаштовує графік роботи та відсутність кар`єрного росту. Тобто, в даному випадку позивач самостійно, на власний розсуд визначив прийнятність для себе запропонованих посад та за результатами їх розгляду не обрав жодної із запропонованих. Отже, відповідач не допустив порушення таких засад цивільного права, як добросовісність, розумність та справедливість, дотримався балансу інтересів роботодавця та працівника, який об`єктивно мав можливість усвідомити та обміркувати запропоновані йому вакантні посади з точки зору можливості виконувати ним ті чи інші обов`язки, у тому числі пройти перепідготовку за рахунок коштів підприємства. Не можуть бути підставою, для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги позивача про те, що наказ про звільнення позивача підписаний не уповноваженою та не особою, оскільки, відповідно до п. 11) п. 8.4.5. Статуту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Генеральний директор Товариства має право наймати та звільняти працівників Товариства. При цьому, п. 3) п. 8.4.5. Товариства визначено, що Генеральний директор товариства має право розподіляти обов`язки між працівниками Товариства (а.с.69-71). З метою реалізації вказаного права Генерального директора Товариства на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 02.11.2017 року був прийнятий наказ «Про перерозподіл обов`язків по підписанню розпорядчих документів» №1329 від 02.11.2017 року. Згідно вказаного наказу, з метою впорядкування видачі розпорядчих документів, у зв`язку з кадровими змінами та з урахуванням повноважень, Генеральним директором Товариства були перерозподілені обов`язки по підписанню розпорядчих документів шляхом надання права підпису наказів та розпоряджень, що видаються на підприємстві, заступникам генерального директора та директорам окремих департаментів. Так, п. 1.10) вказаного наказу директору департамента з персоналу надано право підпису наказів та розпоряджень, зокрема, пов`язаних з трудовими правовідносинами, крім наказів про прийняття на роботу керівників та спеціалістів рівня управління N-1, N-2, а також наказів про переведення працівників на посади керівників, спеціалістів та службовців (а.с.72-78,76). Крім того, відповідні повноваження включені до посадової інструкції ДИ 211.213616.006 директора департаменту з персоналу 27.04.2017 року із змінами № 6, а саме - були внесені доповнення до розділу «4» «Права», зокрема, згідно п.4.2.1. директор департаменту з персоналу має право підписувати накази, пов`язані з трудовими правовідносинами, крім наказів про прийняття на роботу та про переведення на посади вище третього рівня управління (N-1, N-2) (а.с.79-85,86). Згідно наказу №1428/л від 24.12.2019 року, виконання обов`язків директора департаменту з персоналу з 26.12.2019 року по 03.01.2020 року та з 01.08.2020 року по 10.01.2020 року було покладено на ОСОБА_2 , начальника управління з організації та оплати праці департаменту з персоналу, з наданням їй на період виконання обов`язків директора департаменту з персоналу повноважень щодо підписання розпорядчих документів, передбачених п. 1.10 наказа по підприємству №1329 від 02.11.2017 року «Про перерозподіл обов`язків щодо підписання розпорядчих документів» (а.с.87). Таким чином, наказ № 25/л від 09.01.2020 року по звільнення позивача був підписаний в.о. директора департаменту з персоналу ОСОБА_2 в межах наданих їй посадових обов`язків та на виконання повноважень на підписання наказів про звільнення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що спростовує твердження позивача про підписання наказу про його звільнення неправомочною особою. Не приймаються до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не врахував, що згідно наказу про звільнення з підприємства було звільнено ОСОБА_1 , який не має ніякого відношення до позивача ОСОБА_1 , оскільки за правилами українського правопису чоловічі прізвища відмінюються, отже прізвище позивача відмінюється за відмінками. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не врахував відсутності згоди Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його звільнення, з огляду на наступне. Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Згідно із частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. Отже, розглядаючи трудовий спір, суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Виходячи з наведених норм та враховуючи те, що необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 158/2336/18 та Постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 447/1236/18. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до витягу з протоколу засідання президії ПО ПМГУ ПАО «АрселорМіттіл Кривий Ріг» за № 14 від 08.11.2019 року, профспілковою організацією було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 через те, що на думку профспілкових органів, адміністрацією підприємства при вивільненні позивача було порушено вимоги ст.43 Конституції України, ст.40, ст.42 Кодексу законів про працю України. (а.с.12) Відповідно до Протоколу № 14 від 08.11.2019 року Первинна профспілкова організація ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вказує на те, що в порушення ст. 42 КЗпП Укаїни адміністрація підприємства не врахувала переважне право залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією, не врахувала переважне право залишення на роботі працівника з більшим стажем праці, з 1998 року, дане подання підписано особою, яка не має на це відповідних повноважень. Крім того, президія профспілки вважає дане скорочення безпідставним та не пов`язаним із змінами в організації виробництва та праці. (а.с.12) При цьому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», отримавши від профспілкової організації виписку з протоколу № 14 від 08.11.2019 року засідання президіуму профкому ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в якому вказано про прийняте рішення у вигляді відмови роботодавцю в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , мав право оцінити вказану відповідь на предмет обґрунтованості. За результатами такої оцінки роботодавець прийшов висновку про необґрунтованість вказаної відмови та у відповідності до приписів ч. 7 ст. 43 КЗпП України прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що видав наказ №25/л від 09.01.2020 року. При цьому аналізуючи наданий суду першої інстанції висновок про відмову ППО ВП НВФ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у наданні згоди на звільнення позивача, колегія суддів вважає, що він не достатньо добре аргументований та не містити належного посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 . Крім того, висновок про відмову ППО ВП НВФ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у наданні згоди на звільнення позивача не зазначені прізвища працівників, в порівнянні з якими ОСОБА_1 має, на думку профспілкового органу, переважне право на залишення на роботі, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість наведеної у висновку інформації. При цьому слід зауважити, що Наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» № 808 від 26.07.2019 року «Про внесення змін до штатного розпису вогнетривно-вапняного цеху» з 01.11.2019 року з штатного розпису вогнетривно-вапняного цеху виключено професію «бункерувальник» піддільниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 печі» (Основні виробничі дільниці) «Дільниці ІНФОРМАЦІЯ_2 » дільниці «Технологія» в кількості 3 штатні одиниці, тобто скорочено було всіх працівників за вказаною професією, отже відсутні робітники, в порівнянні з якими позивач міг би мати переважне право залишення на роботі (а.с.42-44). Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року. Головуючий: Судді: