Постанова 4803 № 183/5482/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4804/20 Справа № 183/5482/19 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року АТ КБ Приватбанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 2-3), та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 05.02.2014 року у розмірі 14 019,66 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 05.02.2014 року між сторонами укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 4 970,22 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості. Проте, взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами відповідачем не виконано, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 16.07.2019 року становить 14 019,66 грн. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 3 303,69 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2 844,69 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 6 269,75 грн., штрафу (відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди) в сумі 1 601,53 грн. Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року у задоволені заявлених позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с. 54-58). Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ КБ Приватбанк, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким заявлені позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 61-65/. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ Приватбанк не скористався. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ Приватбанк підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено, що 19 січня 2007 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та надання послуг, укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредитну картку тип: 414960536, валюта: гривня, тип кредитного ліміту: фінансовий, сума кредитного ліміту: 2 500 гривень, базова процентна ставка: 36 % з розрахунку 360 днів на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, порядок погашення: щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості. Погашення заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватись, як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і шляхом списання коштів з дебетової картки (а. с. 6). Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с. 8-31), якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані. Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. Разом з цим, позивачем надано копію генеральної угоди, укладеної 05 лютого 2014 року між ПАТ КБ ПриватБанк (перейменовано на АТ КБ ПриватБанк) та ОСОБА_1 , про реструктуризацію заборгованості з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № SAMDN34000009151773 від 18.09.2006 року. Пунктом 1.1.1 генеральної угоди від 05 лютого 2014 року, сторони погодили зменшити розмір заборгованості, яка утворилась в період з дати надання кредиту, а саме: відсотки на 1 291,87 грн., комісію на 0,0 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 309,66 грн. Згідно п. 1.1.3 зазначеної вище генеральної угоди від 05 лютого 2014 року, дата остаточного погашення заборгованості за договором 29.02.2016 року. Відповідно до п. 2.1 генеральної угоди від 05 лютого 2014 року банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 4 970,23 грн. на строк 24 місяці з 05.02.2014 року по 29.02.2016 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 4 970,23 грн., в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в зазначені в Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості проводиться в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 248,71 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотках, а також інших витрат у відповідності до Умов та Правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 29.02.2016 року. За пунктом 2.2. генеральної угоди від 05 лютого 2014 року при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1 601,53 гривень. Пунктом 2.3 генеральної угоди від 05 лютого 2014 року встановлено, що для надання послуг, банк видає позичальнику платіжну карту згідно п. 2.1 генеральної угоди. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором від 05 лютого 2014 року, станом на 16.07.2019 року заборгованість становить 14 019,66 грн. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 3 303,69 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2 844,69 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 6 269,75 грн., штрафу (відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди) в сумі 1 601,53 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 4-5). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору (генеральної угоди) від 05.02.2014 року, укладеної між ПАТ КБ ПриватБанк (перейменовано на АТ КБ ПриватБанк) та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору; приймаючи до уваги погодження Розділом 2 усіх істотних умов договору, в тому числі, суму кредиту 4 970,23 грн., строк 24 місяців з 05.02.2014 року по 29.02.2016 року; сплату відсотків в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та розміру штрафу, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 303,69 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 807,97 грн., які нараховані в межах строку дії кредитного договору в період з 05.02.2014 року по 29.02.2016 року, а також штрафу у розмірі 1 601,53 грн. В частині стягнення заборгованості за відсотками за період з 01.03.2016 року по 02.04.2019 року позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяців - до 29 лютого 2016 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 29 лютого 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у період з 1 по 25 число кожного місяця. Починаючи з 01 березня 2016 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. В частині стягнення пені та комісії позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Генеральна угода не містить відомостей про встановлення відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення зобов`язання, а також відомостей про сплату комісії. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не надав належної оцінки представленим у справі доказам, а тому заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року необхідно скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 1 957,02 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково. Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 05.02.2014 року у розмірі 5 713,19 грн, з яких: 3 303,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 807,97 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, за період з 05 лютого 2014 року по 29 лютого 2016 року; 1 601,53 грн штраф. В іншій частині позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко О.М. Макаров