Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/4210/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5226/20 Справа № 191/4210/19 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що ОСОБА_3 звернувся до « ОСОБА_4 » з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 15 вересня 2015 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком становила 5896,08 грн.. Вказану суму кредитної заборгованості Банк просив стягнути з відповідачів на свою користь. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з пропуску банком строку позовної давності. В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що строк дії картки встановлено до 02/2019 року, а з позовом банк звернувся 11 листопада 2019 року, а тому строк позовної давності ним не пропущено. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з пропуску останнім строку позовної давності. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ КБ ПриватБанк на обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на факт підписання 15 вересня 2015 року ОСОБА_3 Заяви, за якою останній отримав кредит в розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_3 станом на 14 серпня 2019 року мав перед АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 5896,08 грн.. Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 17 січня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» на адресу Другої Синельниківської державної нотаріальної контори була направлена претензія кредитора в порядку ст.1281 ЦК України, згідно якої Банк просив повідомити чи заводилась спадкова справа після померлого боржника; включити кредиторські вимоги АТ КБ в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 5896,08 грн.. 19 лютого 2019 року Другою Синельниквіською державною нотаріальною конторою на адресу АТ КБ «ПриватБанк» надана відповідь № 397/02-16, згідно якої встановлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). За правилами ч. 3 ст. 268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, чинне законодавство пов`язує можливість прийняття спадщини не тільки із фактом подання заяви про прийняття спадщини, а і з самим фактом проживання за однією адресою із померлим. З матеріалів справи, а саме з копії паспортів вбачається, що ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 були зареєстровані за однією адресою. 18 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк направило на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи-претензії, згідно яких останніх було повідомлено про наявну заборгованість ОСОБА_3 перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 5896,08 грн. та рекомендовано звернутися до будь-якого відділення Банку міста та сплатити заборгованість. Частинами 1,2 ст. 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Таким чином, судом встановлено, що відповідачі, як спадкоємці після померлого ОСОБА_3 повинні відповідати перед Банком по кредитним зобов`язанням померлого. В суді першої інстанції відповідачі позовних вимог не визнали та заявили про застосування строків позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення заборгованості кожного місяця, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. З розрахунку заборгованості, наданого Банком вбачається, що 11 червня 2016 року було здійснено погашення заборгованості за кредитом в розмірі 391,68 грн., тобто вже після смерті позичальника ОСОБА_3 , а з даним позовом позивач звернувся до суду 13 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Керуючись вказаними нормами права, а також встановивши, що останній раз погашення заборгованості за наданим кредитом було здійснено 11 червня 2016 року, а з позовом Банк звернувся лише 13 листопада 2019 року, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин загального трирічного строку позовної давності за наявності відповідних заяв відповідачів, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Банку. Доводи апелянта в скарзі про те, що судом першої інстанції не було враховано, що строк дії картки встановлено до 02/2019 року, а з позовом банк звернувся 11 листопада 2019 року, а тому строк позовної давності ним не пропущено, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наведеним вище. Інші твердження колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко