Постанова 4803 № 213/4013/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4373/20 Справа № 213/4013/19 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Чубіна А.В. сторони справи : позивач - ОСОБА_1 , відповідач- Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року, ухваленого суддею Поповим В.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 26 лютого 2020 року, - ВСТАНОВИВ : У жовтні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гузєв І.Г. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті її чоловіка на виробництві у розмірі 834600,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку під час виконання своїх трудових обов`язків. Смертю чоловіка їй завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному: Найбільших моральних страждань та переживань Позивач перенесла у день смерті чоловіка. Позивач втратила свого чоловіка, якого вона сильно любила та поважала. Звістка про смерть чоловіка завдала Позивачу глибоких моральних та душевних страждань, чоловік завжди допомагав їй у будь-яких справах. Дізнавшись про смерть чоловіка, Позивач зазнала сильне емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі чоловіка, нормальні життєві зв`язки Позивача були знищенні, вона постійно відчуває почуття туги та самітності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого її лиха, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про чоловіка постійно переслідують її. Крім цього, від шлюбу з потерпілим, на вихованні у Позивача залишився син ОСОБА_3 , якому на день смерті чоловіка позивача виповнилося лише 11 років, та який, через недбалість та грубе порушення законодавства з охорони праці з боку Відповідача позбавлений батьківського спілкування, турботи та любові рідного батька, а Позивач, дивлячись на те, що рідний батько дитини загинув, зазнає сильних моральних страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві задоволені частково. Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 200 000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка на виробництві без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 2000,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Представник позивача, адвокат Гузєв І.Г., не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про зміну судового рішення в частині повного задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 . Скаржник вважає, що стягнутий судом на користь позивача розмір грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача, які остання відчуває через втрату близької людини, її чоловіка, якому на день смерті було 50 років. Представник позивача вважає, що неврахованим судом залишився той факт, що на вихованні та утриманні у позивача після смерті її чоловіка залишився син ОСОБА_3 , якому на день смерті батька виповнилося лише 11 років, який з цього часу позбавлений батьківської турботи, любові та піклування рідного батька, розуміння чого завдає позивачу додаткових моральних страждань. В апеляційній скарзі, відповідач АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення норм матеріального і процесуального права ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог. Скаржник вважає, що нещасний випадок, який стався із чоловіком позивача відбувся не з вини відповідача, а внаслідок непереборної сили, оскільки в день смерті ОСОБА_2 був сильний дощ та сильний вітер, що призвело до того, що фазний провід ЛЕП був кинутий на кузов автомобіля Бєлаз № НОМЕР_1 , в результаті чого автомобіль опинився під напругою і в момент передачі ключів водієм ОСОБА_5 ОСОБА_2 , через їх тіла виникло замикання фази 6кВ на землю, що призвело до смертельного травмування. На думку відповідача, стягнутий судом розмір моральної шкоди є завищеним та належним чином необґрунтованим, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 , відповідч АТ «ПІВДГЗК» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з викладених в апеляційній скарзі відповідача підстав. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача і заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника позивача з викладених у відзиві на апеляційну скаргу підстав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг сторін, відзиву на скаргу представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволена, з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.22,23). Відповідно до Акту №19 про нещасний випадок від 30 листопада 1998 року, 16 листопада 1998 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, де потерпілим є чоловік позивача ОСОБА_2 , який працював водієм автомобіля БЕЛАЗ, внаслідок якого останній помер. Причиною нещасного випадку зазначено мовою оригіналу:

1. Устройство ЛЭП-6кВ на территории горнотранспортного цеха с параметрами нарушающими требования технической эксплуатации без принятии мер по соблюдению охранной зоны. Нарушение п.4.6 "Правил безопасности при эксплуатации электрооборудования и электросетей на открытых горных работах" и п.31 ОСОБА_7 "правил охраны электрических сетей напряжением свыше 1000 В".

2. Низкая производственная дисциплина среди должностных лиц рудоуправления, горнотранспортного цеха и энергослужбы комбината. Нарушение п.7.2 "Положения о СУОТ на ЮГОКе". Лица, которые допустили нарушения законодательных актов по охране труда: энергетик карьера по сетям и подстанциям горного участка по ремонту электрооборудования в карьере ОСОБА_8 , главный энергетик рудоуправления ОСОБА_9 , начальник горнотранспортного цеха ОСОБА_10 , главный энергетик комбината ОСОБА_11 (а.с.10-17). Відповідно до довідки відповідача родині загиблого ОСОБА_2 була виплачена матеріальна допомога (а.с.37). Суд першої інстанції частково, задовольняючи позовні вимоги позивача керувався нормами статей 440-1, 450 ЦК УРСР, статтею 153 КЗпП, й виходив з того Відповідач як підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, має відповідати за шкоду, задану смертю працівника. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди та не погоджується із доводами скаржників щодо заниженого та явно завищеного розміру відшкодування моральної шкоди та доводами відповідача щодо відсутності вини підприємства у настанні нещасного випадку з чоловіком позивача. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди позивачу мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до ст.440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Статтею 450 ЦК УРСР передбачалось, що організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч.2 статті 153 КЗпП України). Враховуючи зазначені вище норми законів відповідач мав створити чоловіку позивача та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим. Бездіяльність відповідача, що полягла в тому, що ним не забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці, призвели до смерті чоловіка позивача, внаслідок чого відбулась втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду, колегія суддів вважає правильним. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи представника позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди та відповідно відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди, стягнутої судом з АТ «ПІВДГЗК» на користь позивача ОСОБА_1 . Суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, врахував обставини нещасного випадку, що стався з чоловіком позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, те, що ці страждання у неї довічні, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили. Також, суд врахуіві, що причинами нещасного випадку визначено зокрема, порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача, що встановлено актом №19 форми Н-1 «Про нещасний випадок», який складено 30 листопада 1998 року, який не оспорило підприємство відповідача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив до стягнення 200000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, і колегія суддів повністю погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, тому відхиляє доводи апеляційних скарг сторін щодо заниженого та завищеного розміру моральної шкоди. Слід зазначити, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 червня 2020 року. Головуючий: Судді: