Постанова Дніпровський апеляційний суд № 171/2038/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5594/20 Справа № 171/2038/19 Суддя у 1-й інстанції - Семенова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року, ухваленого суддею Семеновою Н.М. в м.Апостолове Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення складено відсутні),- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що банк на підставі договору б/н від 08.06.2011 року надав відповідачу кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 30.09.2019 року становить-15193,19 грн., яка складається з наступного:- 1542,79 грн. - заборгованість за кредитом, 11075,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1375,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500.00 грн. - фіксована частина, 699,68 грн. - процентна складова. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 15193,19 грн. та судові витрати зі сплати судового збору. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором № б/н від 08.06.2011 року на загальну суму 1737,89 грн., де заборгованість за кредитом 1542,79 грн., та судовий збір в сумі 195,10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач АТ КБ «Приватбанк, не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його часткове скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем вимоги. При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом -3% на місяць, про, що зазначено у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем особисто. Також, позивач зазначає, що надана довідка містить інформацію, відповідно до якої сторонами погоджено умови кредитування, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка на місяць 3%, розмір щомісячного платежу -7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені і штрафів за порушення строку платежів, тобто підтверджує погоджені сторонами істотні умови кредитування. Зазначає, що з урахуванням наявної в матеріалах справи анкети-заяви та довідки про умови кредитування, підписаній позичальником, з визначеним у ній розміром відсоткової ставки, пені та штрафів, правові висновки, що містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані у даній цивільній справі. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. Судом встановлено, щощо 08.06.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого, останній отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.09.2019 року становить 15193,19 грн., яка складається з наступного: 1542,79 грн. - заборгованість за кредитом, 11075,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1375,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500.00 грн. - фіксована частина, 699,68 грн. - процентна складова. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, тому у цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені. Проте колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції і частково погоджується із доводами позивача, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України). За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів не може погодитись із висновком суду про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Так, в матеріалах справи наявна, надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, а не 30 днів, як вказано у скарзі, яка особисто підписана відповідачем при укладені кредитного договору між сторонами, та в якій, зокрема зазначені: базова відсоткова ставка за користування кредитними коштами 2,5% на місяць, а не 3%, як вказує скаржник та інші складові, такі, як пеня та штрафи (а.с.9). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги. Надана до позову довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка підписана позичальником, відповідачем по справі, підтверджує його приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши цю довідку, відповідач особисто ознайомився з запропонованими йому умовами кредитування, тобто був обізнаний з умовами на яких отримав наданий позивачем кредит, а отже, банк має право вимагати від позичальника, який своєчасно не повернув кредитні кошти, виконання умов договору в частині сплати відсотків, пені, штрафів. У позові банк просив стягнути окрім тіла кредиту, також і інши складові договору, зокрема: заборгованість за відсоткам за користуванням кредитом в сумі-11075,72 грн.; заборгованість за пенею та комісією в суммі-1375,00 грн., а також штрафи: 500.00 грн. - фіксована частина, 699,68 грн. - процентна складова. Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, що умовами укладеного договору не передбачено відсоткової ставки за користування кредитними коштами, оскільки вони суперечать наявній в матеріалах справи довідці про умови кредитування, яка підписана позичальником та містить узгоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитним коштами з базовою ставкою за кредитом 2,5% на місяць (а.с.9). Також, в довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна" 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем міститься відомості про погодження сторонами розміру неустойки за порушення кредитного зобов`язання (а.с.9). Колегією суддів досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості, зокрема по відсоткам, і колегія суддів з ним повністю погоджується, оскільки його проведено за узгодженою сторонами відсотковою ставкою -30 % на рік (2,5% на місяць), яка станом на 30.09.2019 року становить -11075,72 грн., і саме ця сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.5-7). Що стосується доводів апеляційної скарги позивача щодо стягнення неустойки, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення штрафів підлягають задоволенню, а у стягненні пені слід відмовити, враховуючи наступне. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання. Як передбачено умовами кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань більш ніж на 30 днів позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф: 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.9). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні судом таких норм матеріального права. Зі змісту довідки про умови кредитування видно, що підставою нарахування пені та штрафу є порушення строків виконання грошового зобов`язання, тому підстави для одночасного стягнення пені та штрафів, відсутні, у зв`язку з чим, у цій частині апеляційна скарга позивача не може бути задоволена. З урахуванням загального обсягу заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 12618,51 грн. (тіло кредиту 1542,79 + % 11075,72), відповідно розмір відсоткової ставки штрафу буде становить 630,92 грн. (12618,51 грн. х5/100) та 500 грн. фіксована складова, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі наведеного вище, колегія суддів прийшла до переконання, що заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року ухвалено без повного урахування наявних у справі доказів, тому згідно положень п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в оскаржуваній частині та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, станом на 30.09.2019 року в сумі 11075,72 грн., та штрафів 630,92 грн. - відсоткова складова та 500 грн. фіксована складова. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у сумі 1921 грн., за подання апеляційної скарги 2881,50 грн., а всього за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4802,50 грн. У зв`язку із тим, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, в загальному розмірі 13749,43 грн. (1542,79 грн.+11075,72 грн.+630,92 грн.+500 грн.), тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4346,13грн., відповідно розрахунку (13749,43 грн.х4802,50грн./15193,19 грн.). Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 1542,79 грн. не оскаржується. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.06.2011 року станом на 30.09.2019 по відсоткам в сумі - 11075,71 грн, штрафи- 630,92 грн. - відсоткова складова та 500 грн. - фіксована складова. Змінити заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) витрати зі сплати судового збору в сумі 4346,13 грн. за розгяд справи в судах першої і апеляційної інстанцій. В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року. Головуючий: Судді: