Ухвала КЦС ВС № 177/2542/15-ц

Ухвала 17 червня 2020 року м. Київ справа № 177/2542/15-ц провадження № 61-8944ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна у натурі. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вони із ОСОБА_1 є сестрами. Їх батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після смерті їх батьків, їй, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за заповітом перейшли у володіння на правах рівної спільної часткової власності земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 відмовилася від своєї частини спадкового майна на користь ОСОБА_1 . Тобто, власниками вказаного спадкового майна є ОСОБА_1 із часткою 2/3 та ОСОБА_3 із часткою 1/3. У сторін виник спір у користуванні спадковим майном, у зв`язку із чим, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд поділити зазначений житловий будинок з господарчими спорудами: А-1, загальною площею 80,9 кв. м, житловою площею 59,6 кв. м; Б - л/кухні; В - сарай; Г- гараж; Д - вбиральня; Е - підвал; № 1-3 забори; І - водоколонка; ІІ - замощення, в натурі між власниками і виділити їй 1/3 частини житлового будинку і господарчих споруд, а саме: кухню 1-2, площею 10,80 кв. м та житлову кімнату 1-3 площею 19,40 кв. м, а також гараж, який на технічному плані домоволодіння, позначений літерою «Г», забори, які позначені на технічному плані № 1-3 та замощення ІІ залишити у спільному користуванні. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки та, уточнивши позовні вимоги, просила суд провести розподіл в натурі між власниками відповідно до 2/3 та 1/3 частин земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , без жодних сумісних частин, з урахуванням розташованих на ній будинку та господарчих споруд. Виділити ОСОБА_3 і: кімнати «1-5», розміром 13,10 кв. м, та «1-4», розміром 11,50 кв. м, спільною житловою площею 24,60 кв. м; господарські приміщення: сарай «В», розміром 18,10 кв. м, вбиральню «Д», розміром 1,2 кв. м, спільною площею 19,3 кв. м, паркан № 1 довжиною 5 м. Виділити ОСОБА_1 : кімнати «1-6», розміром 15,60 кв. м та «1-3», розміром 19,40 кв. м, спільною житловою площею 35,00 кв. м; допоміжні приміщення: кухню «1-2», розміром 10,60 кв. м, коридор «1-1», розміром 6,50 кв. м, ванну «1-7», розміром 4,20 кв. м, спільною площею 21,3 кв. м; господарські приміщення: гараж «Г», розміром 23,4 кв. м, літню кухню, розміром 24,98 кв. м, підвал «Е», водоколонку «І», спільною площею 48,38 кв. м; паркан № 1, довжиною 7 м, паркан № 2, 3, замощення ІІ. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року, позов ОСОБА_3 задоволено.Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Проведено розподіл житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 2 висновку будівельно-технічної експертизи від 16 липня 2019 року № 3508/3509/18-27/2828/28/29/19-27. Виділено ОСОБА_3 у власність у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , такі приміщення: підсобне приміщення «1-2 кухня», площею 10,60 кв. м, вартістю 30 140,00 грн; житлове приміщення «1-3 кімната», площею 19,40 кв. м, вартістю 55 162,00 грн, всього 30,00 кв. м., вартістю 85 302,00 грн, що складає 17/50 частини у будинку з господарськими будівлями. Виділено ОСОБА_3 у власність господарські будівлі та споруди, у вигляді: гаражу літ. «Г», вартістю 27 210,00 грн; 1/2 частини огорожі № 1, вартістю 809,00 грн; 1/2 частини воріт № 2, вартістю 1 487,00 грн; 1/2 частини воріт літ. № 2, вартістю 1 147,50 грн; 1/2 частини водоколонки І, вартістю 817,50 грн; 1/2 частини замощення ІІ, вартістю 4 009,50 грн, всього на суму 35 480,50 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 137,17 грн. Виділено ОСОБА_1 у власність у домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , такі приміщення: підсобне приміщення «1-1 коридор», площею 6,50 кв. м, вартістю 18 482,00 грн; житлове приміщення «1-4 кімната», площею 11,5 кв. м, вартістю 32 699,00 грн; житлове приміщення «1-5 кімната», площею 13,10 кв. м, вартістю 37 248,00 грн; житлове приміщення «1-6 кімната», площею 15,6 кв. м, вартістю 44 357,00 грн; підсобне приміщення «1-7 вбиральня поєднана», площею 4,20 кв. м, вартістю 11 942,00 грн, всього 50,90 кв. м, вартістю 144 728,00 грн, що складає 33/50 частини у будинку з господарськими будівлями. Виділено ОСОБА_1 у власність господарські будівлі та споруди у вигляді: літньої кухні літ. «Б», вартістю 47 333,00 грн; підвалу літ. «Е», вартістю 10 589,00 грн; сараю літ. «В», вартістю 20 888,00 грн; вбиральні літ. «Д», вартістю 6 345,00 грн; 1/2 частини огорожі № 1, вартістю 809,00 грн; 1/2 частини воріт № 2, вартістю 1 487,00 грн; 1/2 частини воріт літ. № 2, вартістю 1 147,50 грн; 1/2 частини водоколонки І, вартістю 817,50 грн; 1/2 частини замощення ІІ, вартістю 4 009,50 грн, всього на суму 93 425,50 грн. Виділено в натурі та передано у приватну власність ОСОБА_3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 122881300:01:001:1246, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 448,90 кв. м, позначену в плані поділу земельної ділянки, відповідно до варіанту № 2 - синім кольором. Виділено в натурі та передано у приватну власність ОСОБА_1 частину земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 122881300:01:001:1246, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 948,79 кв. м, позначену в плані поділу земельної ділянки, відповідно до варіанту № 2 - зеленим кольором. Залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 частину земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 122881300:01:001:1246, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 102,0 кв. м, по 1/2 частині кожному, позначену у плані поділу земельної ділянки, відповідно до варіанту № 2 - білим кольором. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що обраний варіант розподілу домоволодіння передбачає незначне відхилення від ідеальних часток співвласників, можливість нормального ізольованого користування співвласниками будинком за умови проведення мінімальних будівельних та ремонтно-будівельних робіт, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Відповідач не надала обґрунтованих заперечень проти цього варіанту розподілу житлового будинку. 15 червня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ). Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи те, що касаційна скарга подана 10 червня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Позовна вимога майнового характеру - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Таким чином, позовна вимога про реальний поділ будинковолодіння та земельної ділянки є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з володінням майном. Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову у справах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що загальна вартість спірного майна складає 501 613,00 грн. Тобто, ціна позову у цій справі складає 501 613,00 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року не підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилань на передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик