Постанова КЦС ВС № 303/913/15-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 303/913/15-ц провадження № 61-14580св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В., Кожух О. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про стягнення коштів за депозитним договором та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 03 грудня 2013 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) у розмірі 7 000 дол. США на строк до 08 грудня 2014 року включно. Відповідно до квитанції від 03 грудня 2013 року № 29200150 вона передала банку 7 000 дол. США. Після 08 грудня 2014 року вона зверталася до відповідача з письмовою заявою про повернення грошових коштів, які були передані нею відповідно до умов депозитного договору. Проте заяву від неї не приймали, розрахункову картку було заблоковано і жодне відділення банку грошових коштів їй не повернуло. Зазначала, що, крім матеріальної шкоди, їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 18 000 грн, посилаючись на те, що мала намір придбати квартиру для дочки, але домовленість зірвалася, оскільки банк не повернув їй грошові кошти. Вона є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку у лікаря невролога, внаслідок зазначених дій відповідача вона постійно нервувала, боялась, що захворювання почне прогресувати, тому постійно приймала заспокійливі ліки. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на її користь банківський депозит у розмірі 7 000 дол. США, 18 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 кошти за депозитним договором від 03 грудня 2013 року № 003-06511-031213 у розмірі 7 000 дол. США. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 1 820 грн на відшкодування сплаченогосудового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк дії договору депозиту закінчився, однак сума вкладу ОСОБА_1 не повернута. Обмеження прав позивача щодо отримання грошових коштів, які є його власністю, є безпідставними й такими, що суперечать чинному законодавству України, Конституції України. ОСОБА_1 не була позбавлена права на вищезазначені грошові кошти у встановленому законом порядку, тому має право на їх повернення відповідачем без будь-яких обмежень. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то спірні правовідносини є зобов`язальними, тому моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом, однак у договорі банківського депозиту від 03 грудня 2013 року відшкодування моральної шкоди сторонами не передбачено. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 рокузалишено без змін. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що вклад банком залучався до 08 грудня 2014 року і на вимогу позивача сума вкладу не повернута. При цьому тимчасова адміністрація введена 02 березня 2015 року і відповідно до частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виплату коштів за вкладами за договорами, строк яких закінчився, не поширюється обмеження, встановлені на період тимчасової адміністрації. Короткий зміст вимог касаційної скарги У березні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення в чстині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому у силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 303/913/15-ц з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу. У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачеві. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення коштів за депозитним договором та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 прозапровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Проте суди попередніх інстанцій не врахували, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Також необгрунтованою та безпідставною є позовна вимога про стягнення коштів з АТ «Дельта Банк», у той час як кошти перебувають у власності та розпорядженні ОСОБА_1 на її банківському рахунку, тому відсутні правові підстави задоволення позовної вимоги щодо стягнення депозитних коштів з АТ «Дельта Банк». Позовних вимог щодо повернення коштів з поточного рахунку позивач не заявляла та не надала суду документів, оформлених відповідно до вимог Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (заяви на видачу готівки з поточного рахунку), з яких вбачалося би, що банк позбавляє її права розпорядитися коштами, які перебувають на її поточному рахунку. Крім того, у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Таким чином, незаконним та необгрунтованим є рішення про стягнення з АТ «Дельта Банк» грошових коштів у доларах США. Також апеляційний суд не врахував, що 11 червня 2015 року ОСОБА_1 вже отримала депозитні кошти у розмірі 188 717,19 грн. Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову, а виконання заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 року може призвести до подвійного стягнення грошових коштів з банку. Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали. Фактичні обставини справи, встановлені судами 03 грудня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського депозиту, відповідно до умов якого сума вкладу складає 7 000 дол. США і вклад залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок, який банк відкриває вкладнику - депозитний рахунок № НОМЕР_1 , до 18 грудня 2014 року включно. Відповідно до квитанції від 03 грудня 2013 року № 29200150 ОСОБА_1 передала установі банку 7 000 дол. США і ця обставина сторонами не заперечується. На вимогу позивача сума вкладу не була повернута, що підтверджується відповіддю, наданою представником ПАТ «Дельта Банк» від 21 грудня 2014 року (а. с. 10). На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Дельта Банк». Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути кошти за договором банківського вкладу з ПАТ «Дельта Банк», вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачем не пред`явлено. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Відповідно до частин першої, третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майно банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17, від 07 червня 2017 року у справі № 6-1809цс16, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 668/4042/15-ц, провадження № 61-28131св18. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, суди попередніх інстанцій не врахували, що на момент розгляду справи у банку було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшли помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення коштів за депозитним договором. Крім того, у разі пред`явлення вкладником позову до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо повернення грошових коштів за договором банківського вкладу, такий спір за своєю сутністю стосується формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» граничного розміру відшкодування за вкладами і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 466/7405/16-ц, провадження № 14-287цс19, у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 465/6577/15-ц, провадження № 61-19592св18. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з вищевикладеним та вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів за депозитним договором скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів за депозитним договором відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк