Ухвала КЦС ВС № 187/2013/19

Ухвала Іменем України 15 червня 2020 року м. Київ справа № 187/2013/19 провадження № 61-7980ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року у справі за позовом Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Груп», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна, виконавчий комітет Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, виконавчий комітет Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Груп», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В., виконавчий комітет Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, виконавчий комітет Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння. Одночасно з пред`явленням позову Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 1223780800:03:003:0182, площею 0,3 га, кадастровий номер 1223780800:02:003:0565, площею 0,5 га, кадастровий номер 1223780800:03:003:0183, заборонити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та іншим особам, які діють від їх імені та/або за їх дорученням: зводити (монтувати, будувати) тимчасові та/або капітальні будівлі, споруди, інженерні комунікації, паркани, огорожі, змінювані ландшафт поверхні, знімати верхній плодючий шар землі, вивозити землю, зрізати зелені насадження, у тому числі дерева та кущі, передавати у користування та/або володіння іншим особам, зазначені земельні ділянки; замовляти технічну документацію із землеустрою та вчиняти інші дії, спрямовані на поділ вищевказаних земельних ділянок; укладати договори купівлі-продажу (міни, дарування, тощо), договори оренди, договори іпотеки, договори застави, інші цивільно-правові та господарські договори щодо відчуження вищевказаних земельних ділянок; вносити такі земельні ділянки як внесок (пай, частка) у статутний капітал юридичних осіб; використовувати вказані земельні ділянки для здійснення господарської та/або іншої комерційної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок, а також відкривати поземельні книги на земельні ділянки, які є похідними та/або утвореними (сформованими) в наслідок поділу цих земельних ділянок. Заява обґрунтована тим, що у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову може бути ускладнено чи неможливе виконання рішення суду. Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року у задоволенні заяви Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області про забезпечення позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області задоволено частково, ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2020 року скасовано, заяву Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 вчиняти дії щодо відчуження та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер 1223780800:03:003:0183, розташованої на території Єлизаветіської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_4 , та земельної ділянки площею 0,3 га, кадастровий номер 1223780800:03:003:0565, розташованої на території Єлизаветіської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 . У іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено. 21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Також вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Судом апеляційної інстанції правильно визначено, що між сторонами виник спір з приводу витребування спірних земельних ділянок, тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо цих земельних ділянок. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з існування реальної загрози того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову, застосовані судом апеляційної інстанції, є співмірними із вимогами, заявленими позивачем. Крім того, відповідно до частини першої та сьомої статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Якщо потреба у забезпеченні позову з тих чи інших підстав відпаде або зміняться обставини, які зумовили його застосування, сторони справи не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, суд апеляційної інстанції, застосувавши правильно положення статей 149, 150, 152 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України). Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з в исновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року у справі за позовом Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Груп», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна, виконавчий комітет Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, виконавчий комітет Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець