Постанова КЦС ВС № 208/3904/16-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 208/3904/16-ц провадження № 61-40254св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області, відділ Держгеокадастру у м. Кам`янське Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 квітня 2018 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О.В., ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську, Шолохова С. М., Печериці В. Г., 3-ої особи Реєстраційна служба Дніпродзержинського управління юстиції, про скасування рішення, державного акта на землю, державної реєстрації права власності та скасування договору купівлі-продажу. Згідно уточненої позовної заяви від 20 березня 2017 року просив: - визнати недійсним рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 лютого 2006 року в частині передачі ОСОБА_4 (8/25) та ОСОБА_5 (17/25) у приватну власність земельної ділянки площею 0,0051 га, яка розташована під гаражем АДРЕСА_2 ; - визнати недійсним державний акт від 30 серпня 2007 року на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0051 га, яка розташована під гаражем АДРЕСА_2 ; - скасувати реєстрацію вказаного державного акту; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року 17/25 частини земельної ділянки площею 0,0578 га за адресою АДРЕСА_3 , в частині земельної ділянки площею 0,0051 га, яка розташована під гаражем АДРЕСА_2 ; - скасувати запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на 17/25 частину земельної ділянки площею 0,0578 га за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3 27 березня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по розбиранню, руйнуванню, пошкодженню гаражу АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0578 га, та перебуває у власності ОСОБА_3 ; накласти арешт на 17/25 частини земельної ділянки площею 0,0578 га за адресою АДРЕСА_3 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпродзержинського міського нотаріального округу Трощій Н. Г. належить ОСОБА_3 . Заяву про вжиття заходів забезпечення позову мотивовано тим, що на спірній земельній ділянці, відносно якої позивач просить визнати недійсним рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 лютого 2006 року в частині передачі даної земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсним державного акту, договору купівлі-продажу, знаходиться гараж АДРЕСА_2 , який належить позивачу на праві приватної власності. Даний гараж знаходиться на земельній ділянці, що на даний час знаходиться у власності відповідача ОСОБА_3 , який має намір розібрати належне позивачу майно. Позивач вважає, що з метою захисту його права власності на вказане нерухоме майно необхідно забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь які дії по розбиранню, руйнуванню, пошкодженню гаражу АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0578 га, та перебуває у власності ОСОБА_3 , а також накласти арешт на вказану земельну ділянку. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по розбиранню, руйнуванню, пошкодженню гаражу АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0578 га та належить на праві власності ОСОБА_3 . Накладено арешт на 17/25 частини земельної ділянки площею 0,058 га, за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову щодо спірного нерухомого майна може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення щодо забезпечення позову та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття таких заходів. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову. Ухвалені судами рішення щодо вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях. Суди не здійснили оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо заходів забезпечення позову, про які він просив, не пересвідчилися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Суд першої інстанції вжив неадекватних заходів до забезпечення позову, що не відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживається, без урахування співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із застосованими заходами забезпечення позову. Судами не враховано, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову неспівмірний із заявленими позовними вимогами, а також відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, заявленого у цій справі. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував інтереси відповідача, як сторони у справі і власника 17/25 частини земельної ділянки площею 0,0578 га за адресою: АДРЕСА_3 , та безпідставно обмежив його право власності, застосувавши такий захід забезпечення як арешт майна відповідача. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , заперечує проти доводів ОСОБА_3 та просить залишити ухвалені у справі судові рішення щодо забезпечення позову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість. Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. За своїм змістом, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час вирішення питання про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що предметом спору є належний позивачу на праві власності гараж АДРЕСА_2 та 17/25 частин земельної ділянки площею 0,0578 га, на яких розташований вказаний гараж. Даний гараж АДРЕСА_3 знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_3 . Між сторонами існує спір щодо права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться гараж, а також щодо знаходження на цій земельній ділянці вказаного нерухомого майна. Також встановлено, що спірна земельна ділянка неодноразово відчужувалась. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що з метою збереження цілісності гаражу АДРЕСА_2 до ухвалення рішення по суті, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по демонтуванню спірної нерухомості та накладення арешту на 17/25 частини земельної ділянки площею 0,058 га, що є предметом спору у даній справі, оскільки існує ймовірність демонтування вказаного нерухомого майна, а невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення по даній справі. Доводи касаційної скарги відповідача не впливають на висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існувала реальна ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому, спосіб забезпечення позову відповідав змісту прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач та був співмірним цим вимогам. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Заводського районного суду м. Дніпроджержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічних позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 відмовлено. Вказаним судовим рішенням скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1 , вжиті ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року. Колегія суддів враховує, що вжиті заходи забезпечення позову були скасовані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті спору і фактично на даний час ці заходи є нечинними, проте, оскільки на момент звернення заявника до суду з касаційною скаргою та відкриття касаційного провадження ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року, залишена без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року була чинною, суд касаційної інстанції дав оцінку законності і обґрунтованості цих судових рішень у касаційному порядку на час їх ухвалення. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: В. С. Висоцька І. В. Литвиненко І. М. Фаловська