Постанова КЦС ВС № 504/2755/16-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 504/2755/16-ц провадження № 61-47991св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М. учасники справи: позивач - Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Комінтернівська районна рада Одеської області, Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 , подану адвокатом Шибком Андрієм Іллічем, на постанову апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О. ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області (далі - Фонтанська сільська рада, сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , треті особи: Комінтернівська районна рада Одеської області, Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якому просила: - визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 29 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С. Б.; - визнати недійсним іпотечний договір від 30 листопада 2011 року (зі змінами, внесеними 28 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю.; - визнати за територіальною громадою с. Фонтанка в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області право комунальної власності на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , житловою площею - 77,1 кв. м, загальною площею - 365,8 кв. м; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади с. Фонтанка в особі Фонтанської сільської ради Одеської області нерухоме майно - житловий будинок, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що у червні 2016 року на адресу позивача надійшло рішення апеляційного суду Одеської області, яким вирішено питання про житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який придбаний за бюджетні кошти сільської ради. Також до сільської ради у липні 2016 року надійшло звернення ОСОБА_5 про незаконне відчудження майна комунальної власності територіальної громади с. Фонтанка. На підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 2002 року сільська рада за 193 000 грн. купила у ОСОБА_9 житловий будинок, площею - 83,7 кв. м, який розташований на земельній ділянці, площею - 868 кв. м. Зазначений будинок був придбаний для прокурора Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_5 та членів його сім`ї: дружини - ОСОБА_7 , сина ОСОБА_6 , а також ОСОБА_1 та ОСОБА_10 Будинок придбано за бюджетні кошти, зокрема: - 30 000 грн виділено з обласного бюджету на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 15 березня 2001 року та перераховано на рахунок виконавчого комітету Фонтанської сільської ради згідно з розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 26 грудня 2001 року, 40 000 грн виділено рішенням Комінтернівської районної ради Одеської області від 14 березня 2002 року, 30 000 грн виділено рішенням Комінтернівської районної ради Одеської області від 14 вересня 2002 року. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за територіальною громадою с. Фонтанка. Разом з тим, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року у справі № 2-2103/04 договір купівлі-продажу від 22 лютого 2002 року, посвідчений державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, визнано таким, що втратив чинність. Вказаним рішенням право власності на вказаний будинок було визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . У подальшому ОСОБА_1 29 жовтня 2011 року одноособово здійснила продаж вказаного будинку ОСОБА_2 , який наступного дня - 30 листопада 2011 року уклав договір позики грошей з ОСОБА_3 . У забезпечення виконання зобов`язання позичальника ОСОБА_2 уклала договір іпотеки на спірний житловий будинок. До договору позики та іпотечного договору вносилися зміни 28 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року. У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_11 перед ОСОБА_3 рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу цього предмета іпотеки, з укладенням ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. 23 квітня 2015 року придбаний Фонтанською сільською радою за бюджетні кошти будинок було відчужено ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено. Рішення Комінтернівського районного Одеської області від 15 грудня 2004 року скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання права власності. На даний час договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 29 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушує права сільської ради, як власника будинку, та має бути визнаний недійсним, оскільки Фонтанська сільська ради не уповноважувала будь-яких осіб розпоряджатись своєю власністю. Договір купівлі-продажу від 29 жовтня 2011 року не був направлений на реальне настання правових наслідків, оскільки у спірному будинку продовжує проживати та користуватись ОСОБА_5 разом із родиною. У зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу договору від 29 жовтня 2011 року підлягає визнанню недійсним похідний іпотечний договір, а спірний будинок підлягає витребуванню з незаконного володіння від останнього власника ОСОБА_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року у складі судді Вінської Н. В. позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 29 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С. Б., відповідно до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 77,1 кв. м, загальною площею - 365,8 кв. м. Визнано недійсним іпотечний договір від 30 листопада 2011 року (із змінами, внесеними 28 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., укладений між ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та ОСОБА_3 , як іпотекодержателем. Визнано за територіальною громадою с. Фонтанка в особі Фонтанської сільської ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області право комунальної власності на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 77,1 кв. м, загальною площею - 365, 8 кв. м. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади с. Фонтанка в особі Фонтанської сільської ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 77,1 кв. м, загальною площею - 365, 8 кв. м. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення суду, відповідно до якого за ОСОБА_1 було набуте право власності, є скасованим, а відтак, усі здійснені нею дії як власника та усі подальші дії інших осіб не мають правової підстави. Суд врахував, що спірний будинок весь час перебував на балансі сільської ради. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок відмовлено. Проте, постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_12 , представника ОСОБА_3 , задоволено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2016 року про поновлення строку на апеляційне оскарження скасовано. Справу направлено на новий до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року. Таким чином, станом на час розгляду справи рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року є чинним. Оскільки рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року є чинним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 29 жовтня 2011 року, визнання недійсним іпотечного договору від 30 листопада 2011 року (зі змінами, внесеними 28 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року). У задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовлено. Позовні вимоги про визнання за територіальною громадою с. Фонтанка права комунальної власності на спірний житловий будинок, його витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади с. Фонтанка є похідними від вищевказаних вимог про визнання недійсними договорів, а тому задоволенню також не підлягають. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд встановив чинність рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року у цивільній справі № 2-2013/2004 та підтвердив факт правомірності належності спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності виключно двом співвласникам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , однак зробив неправильний висновок, що відсутні підстави для визнання недійсними договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 29 жовтня 2011 року та іпотечного договору від 30 листопада 2011 року (зі змінами, внесеними 28 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року). Апеляційний суд не навів обґрунтувань таких висновків правовими нормами та не врахував, що житловий будинок, який належав на праві спільної сумісної власності одночасно двом власникам, був відчужений одноособово лише одним власником - ОСОБА_1 без згоди іншого - ОСОБА_7 . Таке відчуження відбулось саме за оспорюваним договором купівлі-продажу спірного житлового будинку від 29 жовтня 2011 року. Таким чином, договір купівлі-продажу спірного житлового будинку від 29 жовтня 2011 року був укладений особою, яка не мала права одноособово здійснювати продаж цього майна, а отже не мала права укладати вказаний договір. Такий правочин суперечить вимогам закону, зокрема нормам статей 203, 209, 657 ЦК України та порушує права другого власника будинку. Апеляційним судом проігноровано той факт, що підстави недійсності та визнання недійсними договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 29 жовтня 2011 року, визнання недійсним іпотечного договору від 30 листопада 2011 року були повністю визнані безпосередніми учасниками (сторонами) цих оспорюваних правочинів - відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у власноручних письмових заявах. Оскаржувана постанова апеляційного суду обґрунтована фактом належності спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності двом співвласникам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , який на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції вже був раніше встановлений після набрання законної сили рішенням Комінтернівського районного судуОдеської області від 15 грудня 2004 року у цивільній справі № 2-2013/2004. Разом з тим, факту набрання законної сили рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року у цивільній справі № 2-2013/2004 на час проголошення скасованого судом апеляційної інстанції рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року у цивільній справі № 504/2755/16-ц не існувало. Цей факт виник лише на момент розгляду цивільної справи № 504/2755/16-ц у суді апеляційної інстанції з тих причин, що 18 квітня 2018 року постановою Верховного Суду було скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року, яким, у свою чергу, скасовано рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року. Заявник вважає, що наведений факт є нововиявленою обставиною, яка на час розгляду справи у суді першої інстанції не була відома сторонам у справі, а тому перегляд рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року на підставі нововиявленої обставини апеляційним судом є порушенням частин першої, другої статті 423, частини першої статті 425 ЦПК України. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_4 заперечує проти доводів ОСОБА_6 та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість. Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Касаційна скарга задоволенню не підлягає. Фактичні обставини, встановлені судами 15 грудня 2004 року Комінтернівським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 2-2103/2004, яким договір купівлі-продажу від 22 лютого 2002 року, укладений між ОСОБА_9 та Фонтанською сільською радою, визнано таким, що втратив чинність. Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 29 жовтня 2011 року за нотаріально посвідченим договором син ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , діючий від імені ОСОБА_1 , продав вказаний будинок ОСОБА_2 30 листопада 2011 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 та нотаріально посвідчила іпотечний договір, до якого вносилися зміни 28 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року, за умовами якого у забезпечення повернення позики на суму - 163 500 доларів США ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2014 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 за договором позики від 30 листопада 2011 року у загальному розмірі - 1 729 000 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 листопада 2011 року, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом продажу цього предмета іпотеки, з укладанням ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. 23 квітня 2015 року ОСОБА_3 продав вказаний житловий будинок ОСОБА_4 . Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок відмовлено. Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_12 , представника ОСОБА_3 задоволено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2016 року про поновлення строку на апеляційне оскарження скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року. Звертаючись до суду з даним позовом, Фонтанська сільська рада, вважаючи себе власником спірного житлового будинку, у якості правової підстави для визнання договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2011 року недійсним, посилалась на те, що правова підстава набуття ОСОБА_1 , ОСОБА_7 права власності на це майно відпала зі скасуванням рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року, яким це право визнано за останніми. Посилаючись на недійсність вказаного договору та належність спірного будинку до власності територіальної громади с. Фонтанка, Фонтанська сільська рада, на підставі статті 388 ЦК України, просила витребувати спірне нерухоме майно з незаконного володіння ОСОБА_4 , як останнього набувача цього майна в ланцюгу правочинів, вчинених після укладення недійсного договору купівлі-продажу. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Обов`язковою (істотною) умовою договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна відповідно до статті 657 ЦК Україниє укладання його в письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Виникнення у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 права власності на спірне нерухоме майно пов`язане з визнанням цього права судовим рішенням, яке набрало законної сили. Установивши, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року, на підставі якого ОСОБА_1 та ОСОБА_7 набули право власності на спірне майно, є чинним та не скасовано, а отже є таким, що породжує правові наслідки щодо цього майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 29 жовтня 2011 року, за тих обставин, з якими позивач пов`язує недійсність вказаного правочину, зокрема з тих підстав, що позивач, як власник майна згоди на його відчуження не надавав. Апеляційний суд правильно виходив з того, що позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 30 листопада 2011 року (зі змінами, внесеними 28 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року, про визнання за територіальною громадою с. Фонтанка права комунальної власності на спірний житловий будинок, його витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади с. Фонтанка є похідними від вищевказаних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а отже, задоволенню не підлягають. Під час розгляду справи позивачем не доведено, що станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу спірного майна він був і є на даний час власником останнього, презумпцію правомірності цього правочину не спростував, тому відсутні підстави для витребування вказаного майна з володіння ОСОБА_4 . Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про неврахування судом факту відчуження спірного майна одним із співвласників без згоди іншого не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такими підставами позов Фонтанської сільської ради про визнання договору купівлі-продажу не обґрунтовувався, на такі обставини позивач не посилався і такі судами не перевірявся і не встановлювались. При цьому, співвласник майна, якщо вважає, що його права порушені вказаним правочином, зокрема з підстав ненадання ним згоди на відчуження спільного майна, не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом. Посилання касаційної скарги на те, що факт набрання законної сили рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року у цивільній справі № 2-2013/2004 на час проголошення скасованого у цій справі судом апеляційної інстанції рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року не існував і такий факт є нововиявленою обставиною, яка виникла після скасування постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року рішення апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року, є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані обставини не є нововиявленими для справи, що є предметом перегляду, а встановлені апеляційним судом під час її розгляду до ухвалення ним рішення по суті спору. Апеляційний суд здійснив перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції за правилами апеляційного провадження, а не переглядав рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року на підставі нововиявленої обставини, тому посилання у касаційній скарзі на порушення судом частини першої, частини другої статті 423, частини першої статті 425 ЦПК України, є безпідставними та спростовуються змістом прийнятої цим судом постанови. Інші доводи, зокрема щодо неврахування апеляційним судом факту визнання позову відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , не спростовують правильність висновків суду, а визнання цими особами, які не є єдиними відповідачами, позовних вимог не є безумовною підставою для задоволення позову. Апеляційним судом проігноровано той факт, що підстави недійсності та визнання недійсними договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 29 жовтня 2011 року, визнання недійсним іпотечного договору від 30 листопада 2011 року були повністю визнані безпосередньо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власноручних письмових заявах. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення. Постанову апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: В. С. Висоцька І. В. Литвиненко І. М. Фаловська