Постанова КЦС ВС № 757/35873/18-ц

Постанова Іменем України 11 червня 2020 року м. Київ справа № 757/35873/18-ц провадження № 61-15429 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів. Позовна заява мотивована тим, що він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». 29 травня 2018 року він звернувся до відділення банку із заявою про повернення банківських вкладів, а саме: 196,97 дол. США з рахунку № НОМЕР_1 , 6 255,67 дол. США з рахунку № НОМЕР_2 ; 58,14 дол. США з рахунку № НОМЕР_3 ; 5 655,51 дол. США з рахунку № НОМЕР_4 ; 72 566,47 дол. США з рахунку № НОМЕР_5 ; 1,64 дол. США з рахунку № НОМЕР_6 ; 49,88 грн з рахунку № НОМЕР_7 ; 25,88 грн з рахунку № НОМЕР_8 , а всього - 84 734,40 дол. США та 75,76 грн. Зазначав, що листами від 13 червня 2018 року № 20.1.0.0.0./7-20180529/2197 та від 13 липня 2018 року № 20.1.0.0.0/7-180706/624 банк відмовив йому у видачі банківських вкладів у зв`язку із припиненням діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим). Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 84 734,40 дол. США та 75,76 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 84 734,40 дол. США та 75,76 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що грошові кошти вносились ОСОБА_1 , як громадянином України, у відділення банку на території АР Крим, яка станом на час розгляду справи окупована, договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, а тому припинення діяльності відділення банку на окупованій території АР Крим не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми вкладу, оскільки між сторонами був укладений договір банківського вкладу, позивач зверталася до відповідача з вимогою повернути вклад, проте, ця вимога виконана не була. Короткий зміст вимог касаційної скарги У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/35873/18 із Печерського районного суду м. Києва. У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів укладання між сторонами договорів банківських рахунків, щодо яких ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги. Існування між сторонами договірних відносин не може підтверджуватись довідкою (випискою), оскільки такий документ не може вважатися належним та достатнім доказом підтвердження факту укладання договорів банківського рахунку та зарахування коштів на рахунки. Позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність грошових коштів на банківських рахунках на час розгляду справи у тих самих розмірах, які заявляє позивач до стягнення. АТ КБ «ПриватБанк» втратило свої активи на території АР Крим та м. Севастополя у зв`язку із окупацією з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією частини території України та не має доступу до свого майна, призначеного для діяльності банківської установи на цій території, а також не має доступу до створених у відповідних відділеннях банку на цій території документів - договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси тощо, а відтак не може ані перевірити, ані спростувати факт існування правовідносин між сторонами, дійсного знаходження грошових коштів на банківських рахунках на час розгляду справи саме у заявлених позивачем розмірах. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу, згідно якого на рахунках позивача є: 196,97 дол. США на рахунку № НОМЕР_1 ; 6255,67 дол. США на рахунку № НОМЕР_2 ; 58,14 дол. США на рахунку № НОМЕР_3 ; 5 655, 51 дол. США на рахунку № НОМЕР_4 ; 72 566,47 дол. США на рахунку № НОМЕР_5 ; 1,64 дол. США на рахунку № НОМЕР_6 ; 49,88 грн на рахунку № НОМЕР_7 ; 25,88 грн на рахунку № НОМЕР_8 , а всього - 84 734,40 дол. США та 75,76 грн. Факт наявності правовідносин між сторонами підтверджується договором про поточний рахунок фізичної особи № SAMDN02000703678119 від 09 червня 2008 року, на підставі якого ОСОБА_1 видано ощадну книжку № 1201000030237338 , виписками ПАТ КБ «ПриватБанк» про рух (наявність) коштів на картрахунках позивача за операціями: від 06 квітня 2018 року № TPV72F6K749L8N6N, від 06 квітня 2018 року № UH6LM6JFPQIAODMF, від 06 квітня 2018 року № F0HNENS0KCITH799, від 13 квітня 2018 року № V9EIA03EP4G4NMMA (а. с. 14-25, 26, 27). 29 травня 2018 року, 06 липня 2018 року, ОСОБА_1 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами про повернення йому суми вкладів у розмірі 84 734,40 дол. США та 75,76 грн (а. с. 9, 11). Листом від 13 липня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» відмовив позивачу у виплаті суми вкладу, посилаючись на окупацію території Автономної Республіки Крим, де укладався договір банківського вкладу, прийняття правлінням Національного Банку України постанови від 06 травня 2014 року № 260, згідно з якою припинено подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів на зазначеній території (а. с. 12). 19 липня 2018 року позивач звернувся до банку з заявою про розірвання договору і видачу депозиту (а. с. 13). Встановлено, що зобов`язання щодо повернення банківських вкладів відповідачем не виконано. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Статтями 629, 525, 526 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду. Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було припинено постановою правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року №

260. Згідно з пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено і ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України. Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10). Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп « вечірні » чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку. Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документу, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку. Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку. Отже, операції за рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Інструкцією № 492, а також Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 (із змінами) (далі - Положення), та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до пункту 4.14. Положення емітенти платіжних карток зобов`язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їх довіреними особами. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) за картковими рахунками клієнтів обумовлюються у договорі банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунку під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 201/8674/14-ц. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір банківського вкладу, згідно якого на рахунках ОСОБА_1 наявні грошові кошти: 196,97 дол. США на рахунку № НОМЕР_1 ; 6 255,67 дол. США на рахунку № НОМЕР_2 ; 58,14 дол. США на рахунку № НОМЕР_3 ; 5 655,51 дол. США на рахунку № НОМЕР_4 ; 72 566,47 дол. США на рахунку № НОМЕР_5 ; 1,64 дол. США на рахунку № НОМЕР_6 ; 49,88 грн на рахунку № НОМЕР_7 ; 25,88 грн на рахунку № НОМЕР_8 , а всього - 84 734,40 доларів США та 75,76 грн. Факт наявності правовідносин між сторонами підтверджується договором про поточний рахунок фізичної особи № SAMDN02000703678119 від 09 червня 2008 року, на підставі якого позивачу видано ощадну книжку № НОМЕР_9 , виписками ПАТ КБ «ПриватБанк» про рух (наявність) коштів на картрахунках позивача за операціями: від 06 квітня 2018 року № TPV72F6K749L8N6N, від 06 квітня 2018 року № UH6LM6JFPQIAODMF, від 06 квітня 2018 року № F0HNENS0KCITH799, від 13 квітня 2018 року № V9EIA03EP4G4NMMA, які засвідчені печаткою банка та підписом працівника банка, та які суди попередніх інстанції визнали належними доказами на підтвердження факту внесення коштів на них, а також розміру заборгованості відповідача. Вказані докази та розрахунки позивача відповідачем не спростовано. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів, а також наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом стягнення суми вкладу у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань щодо повернення вкладу на вимогу вкладника. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі на те, що у зв`язку з окупацією території Автономної Республіки Крим банк не може перевірити інформацію щодо спірних банківських договорів, є безпідставними, оскільки договір банківського вкладу укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, а не з його кримською філією. Відтак у відповідача повинна бути у наявності вся необхідна інформація за вказаними договорами. Оскільки стороною укладеного договору банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно зі статтями 526, 631, 651, 653, 1058,1075 ЦК України зобов`язання за договором має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Відповідачем не надало доказів, які б свідчили про те, що між сторонами не укладався договір депозитного вкладу, не відкривався рахунок за цим договором, не надходили грошові кошти до банку, як і доказів на підтвердження припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням. За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у вказаній справі майном позивача є грошові кошти. З огляду на зазначене, власник рахунку мав легітимні очікування на видачу вкладу на його вимогу, тобто, законні очікування щодо здійснення права власності. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють ці спірні правовідносини, об`єктивно встановивши обставини справи, дійшли цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович