Постанова 4855 № 640/2751/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2751/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ У лютому 2020 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок пенсії позивача в розмірі 95% сум грошового забезпечення, враховуючи всі складові грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивача в розмірі 95% сум грошового забезпечення, враховуючи всі складові грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, скаржник зазначає, що подана позовна заява за змістом та формою, а також додані до неї документи, відповідають вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), тому суд першої інстанції протиправно повернув позовну заяву. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою окружного суду від 11 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху. Підставою для залишення позову без руху слугували встановлені судом недоліки позовної заяви, а саме: в тексті позові відсутні посилання на реквізити документу, що містить відомості про розмір та складові грошового забезпечення, що мали бути враховані відповідачем при вирішенні питання про проведення перерахунку пенсії позивачу за його зверненням (заява від 05.01.2020); обставини наявності такого документу в органі Пенсійного фонду України на момент звернення позивача із заявою від 05.01.2020. Також заявлені позивачем позовні вимоги зобов`язального характеру в прохальній частині позову сформульовані нечітко. А саме, позивачем не конкретизовано з урахуванням яких саме складових грошового забезпечення суд, на думку позивача, має зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки, з підстав неправильного визначення позивачем позовних вимог. Статтею 5 КАС України визначені певні способи захисту порушених прав при зверненні до суду. Разом з тим, наведений перелік не є вичерпним, оскільки це прямо випливає з положень частини другої статті 5 КАС України, яка вказує на те, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Крім того, за приписами частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом Більше того, за змістом пункту 4 статті 160 КАС України право викладати обставини, якими обґрунтовуються вимоги, надано саме позивачу і позивач в даному питанні користується певною свободою. Суд лише має оцінити переконливість викладених доводів на предмет їх достатності для задоволення позову і не може перебирати на себе права позивача у цих питаннях. Оцінюючи поданий позивачем адміністративний позов, колегія суддів доходить висновку, що викладені у ньому вимоги та обставини є зрозумілими і дають можливість їх розглянути та вирішити справу по суті. За таких обставин, позовна заява була передчасно повернута позивачу, а ухвала окружного суду підлягає скасуванню. Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статей у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Так, характерною помилкою щодо застосування статей 160, 161 КАС України є формальний підхід до цих норм, внаслідок чого позовні заяви безпідставно залишаються без руху та повертаються. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому, Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Враховуючи зазначені положення законодавства колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви позивачу в даному випадку призведе до порушення права, гарантованого Конституцією України. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко