Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9007/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9007/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 р. (суддя Кадникова Г.В.) в адміністративній справі № 160/9007/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування при обчисленні їй пенсії періодів роботи з 01.01.2004 по 31.03.2006 на посаді медичної сестри в сіліко-туберкульозному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини та з 01.04.2006 по 19.09.2014 на посаді сестри медичного стаціонару обслуговування туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу №1 в комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради, до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати відповідача зарахувати при обчисленні пенсії період роботи з 01.01.2004 по 31.03.2006 на посаді медичної сестри в сіліко-туберкульозному відділенні Українського науково-дослідного інституту промислової медицини та з 01.04.2006 по 19.09.2014 на посаді сестри медичного стаціонару обслуговування туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу №1 в комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради, до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснити перерахунок і виплату з 01.01.2004 з урахуванням цього стажу; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрат частини пенсії (доходу) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2004 по 01.09.2019, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням їх виплати».В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відповідачем протиправно не зараховано періоду її роботи з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки у двократному розмірі при обчисленні розміру пенсії. Зазначена трудова діяльність підтверджується записами трудової книжки та довідками, що оскаржуваний період роботи відноситься до роботи в інфекційних відділеннях охорони здоров`я і зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове, відмовивши у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що позивачка безперешкодно реалізувала у 2000 році право на отримання пенсії за віком на загальних підставах. З 01 січня 2004 року Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми фукціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного сртахування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. З цього часу всі пенсійні справи приведені у відповідність до норм чинного законодавства та, відповідно, розміри пенсій обчислені за приписами цього Закону. За приписами ч. 1, 2, 3 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Обчислення стажу при розрахунку розміру пенсії здійснюється наступним чином: за період до 01.01.2004 на підставі записів трудової книжки ( ст.ст. 56, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); починаючи з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Стаж роботи позивачки з 05.12.1994 по 31.12.2003 (9 років 0 місяців 26 днів) зараховано у подвійному розмірі як 18 років 1 місяць 22 дні. Стаж роботи позивачки після 01.01.2004 до 30.09.2014 зараховано в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону № 1058. Скаржник наполягає на правомірності своїх дій, просить врахувати правові висновки Верховного Суду у справах №329/553/17, № 265/4648/14-а, а також відмовити у задоволенні позову про нарахування компенсації втрат частини пенсії, які виплачуються у випадку порушення термінів виплати нарахованої пенсії. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи, до суду не прибули. Від позивача 09 червня 2020 р. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Скаржник у заяві від 10 червня 2020 р. просив перенести розгляд справи у зв`язку із запровадженням карантину. Колегія суддів відмовила у задоволенні заяви скаржника з наступних підстав: Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» (зі змінами та доповненнями) встановлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 р. до 22 червня 2020 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено адаптивний карантин до 22 червня 2020 р. Водночас на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів. Послаблення протиепідемічних заходів застосовується та припиняється на території регіону на підставі рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке приймається з урахуванням оцінки епідемічної ситуації та наявності у регіоні ознак для послаблення протиепідемічних заходів. Так, протоколом регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій №30 позачергового засідання від 22.05.2020, у зв`язку зі сприятливою епідемічною ситуацією, що склалася на території Дніпропетровської області, яка відповідає ознакам, встановленим у абзацах 3, 4 та 5 пункту 4 Постанови, запроваджується послаблення протиепідемічних заходів та дозволяється, зокрема регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах з 22 травня 2020 р. Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, тому прибуття його представника до суду не пов`язано з виїздом до іншого міста. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. Після зменшення розміру пенсії позивач звернулась до відповідача з відповідним зверненням. Листом від 22.07.2019 №5189/Х-09 ГУ ПФУ у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до 01.01.2004 року стаж роботи обчислено у двократному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 року за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, тому право на обчислення стажу роботи з 01.01.2004 по 31.03.2006 роки та з 01.04.2006 по 19.09.2014 роки у подвійному розмірі у останньої відсутнє. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №2, не врахував всі обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та, як наслідок, прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення». Колегія суддів, дослідивши наявні у справі письмові докази, встановила наступні обставини: 1) 11 липня 2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Тернівський відділ обслуговування громадян (сервисний центр) із листом про надання їй роз`яснення, на підставі чого за період з 05.12.1994 по 30.06.2014 станом на сьогодняшній день змінився коефіцієнт кратності з 2 до 1, а також, на підставі чого збільшений в її розрахунку обов`язковий стаж до 30 років (а.с.16); 2) 22 липня 2019 р. Тернівський відділ обслуговування громадян в м. Кривий Ріг (сервисний центр) направило на адресу ОСОБА_1 лист № 5189/х-09 «Про розгляд звернення» (а.с.17); 3) 26 липня 2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Тернівський відділ обслуговування громадян (сервисний центр) із листом, в якому просила зарахувати їй стаж роботи з 01.01.2004 по 19.09.2014 у двократному розмірі та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього пільгового стажу з 01.10.2014, надати їй копії довідок, які уточнюють характер роботи з 1994 року та частину персональної облікової картки (а.с.18); 4) 06 серпня 2019 р. Тернівський відділ обслуговування громадян в м. Кривий Ріг (сервисний центр) направило на адресу ОСОБА_1 лист № 5609/х-09 «Про розгляд звернення» (а.с.19). Доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії «за віком за Списком № 2», як про це зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять. Також, суд першої інстанції встановив, що позивач звернулась до відповідача «після зменшення розміру пенсії». Проте, на підставі яких належних та допустимих доказів ця обставина встановлена судом, у рішенні суду не зазначено; до матеріалів справи такі докази сторонами не додавались. Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на доказах, що є підставою для скасування судового рішення, як це передбачено пунктом 3 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо змісту позовних вимог. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в редакції, яка викладена ОСОБА_1 в прохальній частині адміністративного позову. При цьому, суд не встановив, коли саме були вчинені відповідачем «дії щодо не зарахування при обчисленні пенсії»: при призначенні, при подальших перерахунках або при її зверненні із заявою від 26.07.2019. Встановлення цієї обставини має суттєве значення для перевірки дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо характеру спірних правовідносин. Як свідчить зміст адміністративного позову, ОСОБА_1 не погоджується із тим, що з 01.01.2004 до її стажу роботи період роботи на посаді медичної сестри інфекційного закладу охорони здоров`я зараховано без застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вона вважає, що з 01 січня 2004 р. її пенсія має бути перерахована із врахуванням у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 19.09.2014. Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені пільги при обчисленні стажу за роботу в деяких медичних закладах. Так, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно протоколу № 168958 від 16.02.2000 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ. Статтею 2 цього Закону ( в редакції станом на 16.02.2000) передбачалась призначення таких пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. ОСОБА_1 була призначена трудова пенсія за віком, оскільки вона досягла пенсійного віку, встановленого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ (55 років) та мала стаж роботи не менше 20 років (загальний стаж станом на 15.02.2000 складав 36 років 8 місяців 10 днів) (а.с.37). Проте, ОСОБА_1 станом на 15.02.2000 не набула права на призначення пенсії за вислугу років через недостатній спеціальний стаж. Статтею 55 Закону № 1788-ХІІ визначені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, як мають право на пенсію за вислугу років. Згідно пункту «е» частини 1 цієї статті до таких категорій віднесені працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. За даними трудової книжки ОСОБА_1 та інформацією, що наявна в її пенсійній справі, її спеціальний стаж складає 09 років 00 місяців 26 днів (з 05.12.1994 по 31.12.2003), який був зарахований у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-ХІІ і обчислений у 18 років 01 місяць 22 дні. Таким чином, до 01.01.2004 (набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ (Закон № 1058-ІУ), спеціальний стаж ОСОБА_1 врахований на підставі статті 60 Закону № 1788-ХІІ у подвійному розмірі. З 01.01.2004 трудова пенсія за віком ОСОБА_1 була перерахована на підставі Закону № 1058-ІУ. З цього часу вона отримує пенсію за віком у відповідності до Закону № 1058-ІУ. Статтею 24 цього Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ, а не пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, підстави для зарахування періоду роботи з 01.01.2004 до спеціального стажу в пільговому (подвійному) розмірі відсутні. Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а та від 11.10.2019 у справі № 329/553/17 дійшов висновку, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії із наведених вище підстав. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 р. в адміністративній справі № 160/9007/19 скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 червня 2020 р. таоскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 та пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук