Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/33924/19

Справа № 127/33924/19 Провадження № 22-ц/801/1127/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 рокуСправа № 127/33924/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Брацлавського психоневрологічного будинку-інтернат, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_1 , на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Алєксєєнко В. М. в приміщенні суду в м. Немирів, - в с т а н о в и в : У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору від 02 серпня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши заяву, відповідачка підтвердила, що погоджується на те, що заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між нею та банком кредитний договір. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач станом на 31 жовтня 2019 року допустила заборгованість в сумі 127395,29 гривень, яка складається з наступного : 396.45 грн заборгованість за кредитом, 114360,89 заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6095,32 грн заборгованість за пенею, 500 грн штраф (фіксована частина), 6042,63 грн штраф (процентна складова). Виходячи з наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2015 року в сумі 127395,29 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 1921 грн понесених судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому наявні правові підстави для їх задоволення у повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням суду, Брацлавський психоневрологічний будинок - інтернат, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року у справі № 232/2844/12 за заявою виконавчого комітету Вінницької міської ради Завальнюк Н. І. визнана недієздатною. З визнання ОСОБА_1 недієздатною і зарахуванням її на постійне місце проживання до Брацлавського психоневрологічного будинку-інтернату, згідно путівки Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 07 серпня 2014 року № 45 та наказу директора Брацлавського психоневрологічного будинку інтернат від 20 серпня 2014 року № 232, опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі, і над якою не встановлено опіку чи піклування, або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад, відповідно до положень статті 66 ЦК України. Отже, з моменту визнання ОСОБА_1 недієздатною, обов`язок по вчиненню дій направлених на виконання кредитного договору перейшов до опікуна. Кредитний договір було укладено між банком і відповідачем в той час, коли вона вже три роки отримувала психіатричну допомогу, була неврівноважена та хронічно хворою на психіатричні розлади особою. Суд першої інстанції не залучив до участі у справі орган опіки та піклування Брацлавський психоневрологічний будинок інтернат та не звернув увагу на сплив строку позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 16 червня 2020 року на адресу Вінницького апелційного суду надійшли пояснення АТ КБ "ПриватБанк", подані представником Рой В. Л., в яких представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. Відповідно до укладеного договору від 02 серпня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши заяву, відповідачка підтвердила, що погоджується на те, що заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між нею та банком кредитний договір. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач станом на 31 жовтня 2019 року допустила заборгованість в сумі 127395,29 гривень, яка складається з наступного : 396.45 грн заборгованість за кредитом, 114360,89 заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6095,32 грн заборгованість за пенею, 500 грн штраф (фіксована частина), 6042,63 грн штраф (процентна складова). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому наявні правові підстави для їх задоволення у повному обсязі. Проте, зазначений висновок суду першої інстанції зроблений за неповного з`ясування усіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з огляду на наступне. За змістом статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією із основних засад цивільного судочинства є диспозитивність, що означає розгляд судом справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 13 ЦПК України). Для особистої участі у розгляді справи необхідно володіти цивільною процесуальною дієздатністю. Статтею 49 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Оскільки особа, визнана судом недієздатною, не має цивільної процесуальної дієздатності, її права, свободи та інтереси, відповідно до частини першої статті 59 ЦПК України, захищає опікун. Виходячи із змісту статті 65 ЦК України, до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. У справі, що розглядалася, позов про стягнення заборгованості за кредитним договором пред`явлено банком до боржника ОСОБА_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року у справі № 232/2844/12 за заявою виконавчого комітету Вінницької міської ради Завальнюк Н. І. визнана недієздатною. У разі відсутності у сторони, визнаної недієздатною, законного представника, суд ухвалою призначає опікуна і залучає його до участі у справі як законного представника за поданням органу опіки та піклування. Судом апеляційної інстанції встановлено, що звизнання ОСОБА_1 недієздатною і зарахуванням її на постійне місце проживання до Брацлавського психоневрологічного будинку-інтернату, згідно путівки Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 07 серпня 2014 року № 45 та наказу директора Брацлавського психоневрологічного будинку інтернат від 20 серпня 2014 року № 232, опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі, і над якою не встановлено опіку чи піклування, або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад, відповідно до положень статті 66 ЦК України. Розглядаючи справу, суд першої інстанції залишив наведене без уваги, безпідставно не залучив до участі у справі як законного представника ОСОБА_1 Брацлавський психоневрологічний будинок-інтернат. Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого суду є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи те, що внаслідок недієздатності ОСОБА_1 не в змозі здійснювати свої права та обов`язки, не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому не може відповідати за борговими зобов`язаннями і самостійно виступати стороною у цивільному процесі. Така позиція узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 квітня 2019 року, справа № 705/1539/16-ц. Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, а тому апеляційний суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Такий же висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 752/2803/15-ц, від 08 квітня 2019 року у справі № 185/5743/16. Разом із цим, колегія суддів зазначає, що рішення суду у цій справі не перешкоджає позивачу пред`явити на законних підставах позов, який би відповідав вимогам цивільного процесуального законодавства України. Щодо розподілу судових витрат. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що слід стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 2881,50 гривень за подання апеляційної скарги Брацлавським психоневрологічним будинком-інтернат, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Брацлавського психоневрологічного будинку-інтернат, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2020 року у даній справі скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський