Постанова КЦС ВС № 727/5978/14-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 727/5978/14-ц провадження № 61-38141св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., учасники справи: позивач, відповідач за зустрічним позовом - Державна іпотечна установа, відповідач - ОСОБА_1 , відповідачі, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особа: Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецької міської нотаріальної контори Хоменко Марина Олександрівна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового будинку, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 , третя особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецької міської нотаріальної контори Хоменко Марина Олександрівна, про визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису про реєстрацію у державному реєстрі іпотек договору іпотеки та запису про обтяження нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року у складі судді Літвінова О. Г. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», банк), правонаступником якого є Державна іпотечна установа, звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 621 825, 47 грн звернути стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок, земельну ділянку) шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження та виселити відповідачів з житлового будинку. В обґрунтування заявлених вимог банк указував на те, що 27 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № 306/08-К21 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 789 000 грн зі сплатою 18 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення - 26 лютого 2023 року. Умовами додаткової угоди №1 від 27 лютого 2008 року до кредитного договору внесено зміни та визначено, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснює відповідач, а саме, сплачує проценти в термін з 26-го числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Додатковою угодою від 29 квітня 2008 року № 2 внесено зміни до кредитного договору, а саме збільшено процентну ставку до 18,5 % річних. На забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 04 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 306/08-К21, за умовами якого відповідач передала в іпотеку житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,10 га, призначену для обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 17 квітня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 1 621 825,47 грн, яка складається з непогашеної суми кредиту - 530 303,43 грн, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 159 480,55 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором - 932 041,49 грн. Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити. У листопаді 2014 року ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки від 04 березня 2008 року, скасувати запис про реєстрацію у державному реєстрі іпотек договору іпотеки та запис про обтяження нерухомого майна. В обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що оспорюваний договір іпотеки порушує права малолітньої ОСОБА_3 , яка на момент укладення договору проживала у спірному будинку та відповідно до положень ЖК Української УРСР набула право користування ним, однак при укладенні оспорюваного договору у порушення вимог статті 177 СК України, статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» не було отримано згоди органу опіки та піклування. Справа розглядалася судами неодноразово Короткий зміст рішення суду першої інстанції Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою від 22 червня 2016 року залучив до участі в розгляді справи Державну іпотечну установу як правонаступника ПАТ «Банк « Фінанси та Кредит». Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постанова НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призвела до набрання чинності договору про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року № 17/4-В, укладеного між ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою. Шевченківський районний суд м. Чернівці рішенням від 22 грудня 2017 року позов банку задовольнив. Звернув стягнення на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно, а саме: будинок по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 7310136300:12:003:0002, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій. Примусово виселив мешканців: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які проживають у домоволодінні по АДРЕСА_1 . Стягнув з відповідачів солідарно на користь банку судові витрати в розмірі 3 654 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 відмовив. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців будинку, який є предметом іпотеки. Правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог відсутні. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Апеляційний суд Чернівецької області постановою від 15 травня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінив. Виклав абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 306/08-К21 від 27 лютого 2008 року в розмірі 493 743,02 грн звернути стягнення на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа, на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок загальною площею 90 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 на праві власності; на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0002, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року в частині задоволення позову про виселення з житлового будинку скасував, в задоволенні позову в цій частині відмовив. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у спосіб визначений позивачем, в межах позовної давності та з урахуванням статті 551 ЦК України, яку необхідно застосувати до розміру нарахованої пені. Під час виселення в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, не зазначення позивачем іншого постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Укладаючи договір іпотеки ОСОБА_1 гарантувала, що за місцем знаходження предмета іпотеки не зареєстрована та фактично не проживає (не має права користування) малолітня ОСОБА_3 та передача предмета іпотеки в іпотеку не порушує права та інтереси останньої; разом з тим, іпотекодавець приховала той факт, що право користування спірним житлом фактично мала малолітня ОСОБА_3 , а також, що право малолітньої внаслідок укладення цього договору не порушене. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій 13 червня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову повністю. У суді першої інстанції відповідачі заявляли клопотання про застосування позовної давності, однак суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для її застосування. Крім того, банк не направляв позичальнику відповідно до пункту 3.4. договору вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів, а позичальник її не отримував, що свідчить про те, що обов`язок достроково повернути кредитні грошові кошти у позичальника ще не настав, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього строкової заборгованості з основного боргу та строкової заборгованості за процентами. Таке стягнення буде суперечити попереднім договірним відносинам сторін, оскільки банк не вимагав дострокового повернення кредитних ресурсів, а відповідно до пункту 3.2. договору позичальник зобов`язався повністю повернути кредит до 26 лютого 2023 року. Матеріалами справи встановлено, що іпотекодавець, укладаючи договір іпотеки, гарантувала, що за місцем знаходження предмета іпотеки не зареєстрована та фактично не проживає (не має права користування) малолітня особа та передача предмета іпотеки в іпотеку не порушує права та інтереси останньої; разом з тим, іпотекодавець приховала той факт, що право користування спірним житлом фактично мала малолітня особа, а також, що право малолітньої внаслідок укладення цього договору не порушене. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним. Однак суди не взяли до уваги ту обставину, що зустрічний позов є позовом про захист порушених майнових та житлових прав саме неповнолітньої дитини, а не її батьків. Якщо ж іпотекодавець приховав обставину наявності прав неповнолітніх дітей на предмет іпотеки, то це є підставою виключно для притягнення цієї особи до юридичної відповідальності, а не для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним іпотечного договору. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Чернівці. 26 жовтня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи встановлені судами 27 лютого 2008 року між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено договір № 306/08-К21 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 789 000 грн зі сплатою 18 % річних за користування кредитом, та кінцевим терміном повернення - 26 лютого 2023 року. Умовами додаткової угоди від 27 лютого 2008 року № 1 до кредитного договору внесено зміни та визначено, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснює відповідач, а саме, сплачує проценти в термін з 26-го числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Додатковою угодою від 29 квітня 2008 року № 2, укладеною між банком та ОСОБА_1 , внесено зміни до вказаного договору, а саме збільшено процентну ставку до 18,5 % річних. З метою забезпечення належного виконання боржником зобов`язання за кредитним договором 04 березня 2008 року ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,10 га, призначену для обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належать їй на праві приватної власності, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2007 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 17 квітня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 1 621 825,47 грн, яка складається з непогашеної суми кредиту - 530 303,43 грн, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 159 480,55 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором - 932 041, 49 грн. ОСОБА_1 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2007 року, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 16 січня 2008 року, є власником житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 . При укладенні оспорюваного договору іпотеки ОСОБА_1 надала приватному нотаріусу заяву про відсутність права дітей на вказаний житловий будинок та довідку КЖРЕП № 5 м. Чернівці від 24 грудня 2007 року, яка містить відомості лише про її та ОСОБА_2 реєстрацію у цьому будинку. Пунктом 5.4. договору іпотеки також зазначено, що членів сім`ї - дітей, які б мали право користування спірним будинком, немає. Відповідно до довідки КЖРЕП № 5 м. Чернівці від 22 липня 2014 року донька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зареєстрована у вказаному будинку 07 лютого 2011 року . На виконання Державна іпотечна установа подала розрахунок заборгованості за останні три роки перед зверненням з позовом до суду, а саме за період з 15 липня 2011 року по 14 липня 2014 року (позов подано до суду 15 липня 2014 року). Згідно з уточненим розрахунком розмір заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2008 року № 306/08-К21, який підлягає задоволенню, становить 493 743,02 грн, в тому числі розмір заборгованості за тілом кредиту 123 660 грн, розмір відсотків - 123 211,51 грн, розмір пені - 246 871,51 грн. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку». Статтею 3 цього закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. За змістом частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Встановивши, що у позичальника перед кредитором утворилася заборгованість внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, та врахувавши уточнений розмір заборгованості наданий позивачем на виконання протокольної ухвали апеляційного суду від 27 березня 2018 року суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визначивши розмір суми у рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки з урахуванням позовної давності про застосування якої просили відповідачі, та із застосуванням статті 551 ЦК України щодо розміру нарахованої пені, яка значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15, не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Аргументи касаційної скарги не спростовують встановлений факт наявності заборгованості позичальника перед кредитором, у розмірі встановленому апеляційним судом. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1002цс17 від 10 липня 2017 року. Встановивши, що іпотекодавець, укладаючи договір іпотеки, гарантувала, що за місцем знаходження предмета іпотеки не зареєстрована та фактично не проживає (не має права користування) малолітня ОСОБА_3 та передача предмета іпотеки в іпотеку не порушує права та інтереси останньої, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним. Аргументи касаційної скарги не спростовують судові рішення в указаній частині. Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року в незмінній постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року частині та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко