Постанова КЦС ВС № 454/2934/15-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 454/2934/15-ц провадження № 61-89св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., учасники справи: позивач - фермерське господарство «Бурка В.В.», відповідачі: Прокуратура Залізничного району м. Львова, держава Україна в особі Державної казначейської служби України, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Бурка В. В.» на постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2015 року фермерське господарство «Бурка В.В.» (далі - ФГ «Бурка В. В.») звернулося до суду з позовом до Прокуратури Залізничного району м. Львова, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивований тим, що в Генеральну прокуратуру України ним направлено заяву про кримінальне правопорушення. Надалі ця заява була передана в Прокуратуру Львівської області, а звідти - в Прокуратуру Залізничного району м. Львова, яка надала йому відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права і завдали йому моральної шкоди. Позивач просив суд стягнути з держави України на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями прокуратури. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з наданих позивачем доказів не вбачається, в чому полягає моральна шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а тому, твердження позивача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами; позивачем не надано доказів підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, в тому числі в заявленому розмірі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року ФГ «Бурка В.В.», посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що відносини між позивачем і прокуратурою стосуються майнових та немайнових відносин, що регулюється ЦК України і в цьому випадку прокуратура як орган державної влади не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією і не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо фермерського господарства, а тому статтею 4 ГК України не регулюється, не відноситься до господарської діяльності і не може розглядатися господарськими судами. У лютому 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому прокуратура Львівської області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суд установив, що позивач ФГ «Бурка В.В.» звернулося до суду з цим позовом та просило стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Прокуратури Залізничного району м. Львова на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконних дій працівників Прокуратури Львівської області, при розгляді його заяви. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у зверненні до прокуратури просив вирішити питання про порушення кримінальної справи за статтею 375 КК України щодо судді Львівського окружного адміністративного суду, який постановив, на його думку, завідомо неправосудну ухвалу.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, яка була чинною на час звернення до суду та ухвалення судового рішення суду першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції). Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Статтями 1, 12 ГПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно зі статтею 4 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 5 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, передбачено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України. Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»). Повноваження прокурора визначаються статтею 121 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру». Спори, що виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України. Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України. Суд установив, що ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до Прокуратури Залізничного району м. Львова лише про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, і така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір та за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду. Установивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів України. Викладене узгоджується з правовими висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17 (провадження № 14-395цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 454/1690/16 (провадження № 14-152цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 454/2181/16 (провадження № 14-226цс19), від 03 липня 2019 року у справі № 454/3304/14 (провадження № 14-272цс19), від 18 вересня 2019 року у справі № 757/37226/17 (провадження № 14-452цс19). Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України. Доводи касаційної скарги про те, що відносини між позивачем і прокуратурою стосуються майнових та немайнових відносин, що регулюється ЦК України і в цьому випадку прокуратура як орган державної влади не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією і не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо фермерського господарства, а тому статтею 4 ГК України не регулюється, не відноситься до господарської діяльності і не може розглядатися господарськими судами не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу фермерського господарства «Бурка В.В.» залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко