Постанова 4824 № 355/1272/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Київ Справа 355/1272/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8399/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В. суддів Олійника В.І., Кулікової С.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 березня 2020 року (ухвалене в складі судді Коваленко К.В. інформація щодо дати складання повного тексту відсутня ) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини шляхом зміни способу їх присудження, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2018 року з відповідача стягнуто на користь Позивача аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., починаючи з 15 листопада 2017 року щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Посилаючись на нестачу коштів для повноцінного утримання дитини, оскільки витрати, в тому числі на продукти харчування, одяг, тощо зросли, просить суд постановити рішення про зміну розміру аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2018 року у розмірі 1500 грн на 1/4 частину всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення донькою повноліття. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 25 березня 2020 року позов залишено без задоволення. Не погодившись з таким рішенням суду 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу , в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, висновки суду, що мають значення для справи не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що з моменту постановления судового рішення про стягнення аліментів відбулися зміни в її майновому стані, через здорожчання життя, на даний час визначений судом розмір аліментів не є достатнім для нормального фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини, а відповідач, як працездатна особа, має можливість сплачувати аліменти у розмірі достатньому для забезпечення дитини усім необхідним для гідного життя. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про неспроможність відповідача сплачувати аліменти у розмірі ј частини доходу. Крім того, відповідач працевлаштований, а його заробітна плата складає 16 983,00 грн., ј якої становить 4 245,75 грн. Посилається на норми ст. 182 СК України, ст. 161, 168 ЦК України, якими законодавець передбачив гарантоване(без дослідження обґрунтованості заявлених вимог по суті) право дитини на отримання аліментів у розмірі ј частини доходу платника аліментів. Ухвалою від 13 травня 2020 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Станом на 16 червня 2020 року відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, вказаним вимогам рішення районного суду не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів покращення матеріального стану платника аліментів ОСОБА_3 , які б з огляду на приписи чинного законодавства України давали суду підстави для прийняття рішення щодо зміни розміру аліментів. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 28 грудня 2015 року у Виконавчому комітеті Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. Від спільного подружнього проживання мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим на підставі актового запису № 54, зробленого Виконавчим комітетом Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, 29 листопада 2016 року, ( а.с.12) На підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2018 року з Відповідача стягнуто на користь Позивача аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 15 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття. ( а.с.13-16 ). Відповідно до актів обстеження від 06.11.2017 та 30.05.2019 року, неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. ( а.с.17,18 ). Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 працює асистентом кафедри хірургії № 1 Харківського Національного Медичного Університету, та має постійний заробіток (дохід) в розмірі 16 983 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина перша статті 192 СК України встановлює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Між тим право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на визначену законодавчу можливість змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). Згідно із частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Згідно із роз`ясненнями, викладеними в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у частині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, системний аналіз норм статей 181 - 184 СК України з врахуванням роз`яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», дає підстави дійти висновку про те, що право на стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, і право вибору способу виконання обов`язку щодо утримування дитини належить виключно останньому. З матеріалів справи вбачається, що позивач просила змінити розмір стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини шляхом зміни способу їх присудження, які стягуються за рішенням суду з 1500 грн на 1/4 частину всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення донькою повноліття, проте суд першої інстанції, зазначив про те, що позивачем позовні вимоги є недоведеними, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у зміні способу стягнення аліментів. Одночасно колегія суддів підкреслює, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII було внесено ряд змін до Сімейного кодексу України, зокрема надано право позивачу у справах про стягнення аліментів самостійно обирати спосіб їх стягнення у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі, а також змінювати спосіб стягнення аліментів, визначений попереднім рішенням суду, за окремим позовом, незалежного від наявності у платника аліментів офіційного працевлаштування та отримання регулярного чи мінливого заробітку (доходу). Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною, матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Виходячи з наведеного, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. При розгляді даної категорії справ необхідно врахувати, що стягувані аліменти є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України), а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина третя статті 3 Конвенції). Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (статті 142, 181 СК України), у тому числі й на рівне утримання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. 11 липня 2017 року Європейським судом з прав людини також було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, позивач окрім посилання на норми законодавства з приводу питання нарахування та виплати аліментів на дитину, також посилалася на значне покращення матеріального стану ОСОБА_3 з урахуванням його працевлаштування асистентом на кафедрі хірургії № 1 Харківського Національного медичного університуту заробіток якого становить 16 983, 00 грн. За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з 01 грудня 2017 року працює на посаді асисетента у Харківському національному медичному університеті і його середній заробіток з січня 2019 року по вересень 2019 року відповідно до Довідки про заробітню плату складає 16983 грн. 13 к. (а.с. 58). що свідчить про покращення його майнового стану. Відповідач ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не подав заперечень, щодо зміни способу стягнення з нього аліментів. Відмовляючи в задоволенні позову, суд не врахував, що аліменти в сумі 1500 грн. , що є меншою сумою ніж необхідний мінімум для дитини відповідного віку, (в розмірі якого за Сімейним законодавством рекомендовано стягувати аліменти, в разі, якщо дохід платника це дозволяє) не забезпечують гармонійного розвитку дитини, та фактично увесь тягар її утримання покладається на позивача. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 СК України, дійшов безпідставного висновку про відмову у зміні розміру стягнення алементів з мотивів того, що позивачем недоведено позовні вимоги. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, з вказаним позовом до суду ОСОБА_2 звернулася 27.08.2019року, а тому розмір аліментів має бути змінено саме з цієї дати. Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Судові витрати належить розподілити відповідно до ст.141 ЦПК України враховуючи обставини справи та зміст позовних вимог. Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», таким чином з ОСОБА_3 в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України стягується судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 1921,00 грн. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини шляхом зміни способу їх присудження задовольнити. Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2018 рокузі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 1500, 00 грн., зазначивши, що до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення донькою повноліття, починаючи з 27.08.2019 року і до досягнення донькою повноліття. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього у розмірі 1921,00 грн. Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 червня 2020року. Головуючий Судді: