Постанова 4824 № 753/21578/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/3539/2020 справа №753/21578/18 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Коренюк А.М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення з житлового приміщення без надання іншого,- встановив: В листопаді 2018 року ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" звернулось до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Вимоги обґрунтовує тим, що зазначена квартира придбана АКБ "МТ-Банк", правонаступником якого є ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2000 року. 09 листопада 2000 року між АКБ "МТ-Банк" та ОСОБА_1 укладено безстроковий договір найму цієї квартири. З посиланням на статтю 821 ЦК України позивач зазначає, що відбулось переукладення договору на 5 років, які закінчились 09 листопада 2015 року. 07 серпня 2015 року банком листом №789 повідомлено ОСОБА_1 про відмову від укладення договору на новий строк та запропоновано мешканцям звільнити квартиру до 23 листопада 2015 року. В подальшому листуванні між сторонами банк наполягав на виконанні своїх вимог, проте ОСОБА_1 заперечував їх, у зв`язку із чим банк звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано тлумачення Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя пунктів 1.5, 2.1.5 договору найму у рішенні від 14 лютого 2013 року у справі №335/646/13-ц, згідно із яким договір не містить обов`язку передати у власність квартиру, а лише обов`язок укласти в майбутньому правочин про безоплатне відчуження. Також зазначає, що суд не правильно витлумачив пункт 1.1 договору, вказавши на його безстроковість та не врахувавши при цьому статті 821 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що під час розгляду справи суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи, зокрема щодо рішення суду, на виконання якого банк має вчинити дії з передачі йому у власність квартири, що виключає підстави цього позову. В судовому засіданні відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції установлено, що АКБ "МТ-Банк", правонаступником якого є ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2499, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 101,1 кв.м. 09 листопада 2000 року між АКБ "МТ-Банк" в особі керуючого Київською філією АКБ "МТ-Банк" та ОСОБА_1 укладеного договір найму, згідно умов якого ОСОБА_1 та його сім`ї передано у безстрокове платне користування зазначену квартиру. Згідно із пунктами 1.5 та 2.1.5 цього договору через 5 років після відпрацювання ОСОБА_1 у АКБ "МТ-Банк" квартира безкоштовно передається у власність ОСОБА_1 , а всі податки та витрати з цього несе банк. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір є безстроковим, то банк не вправі вимагати від ОСОБА_1 припинення користування квартирою. Суд також вказав, що згідно із рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" про спонукання до виконання умов договору щодо безкоштовної передачі квартири у власність, зобов`язано АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" виконати зобов`язання, передбачені пунктами 1.5, 2.15 договору найму від 09 листопада 2000 року щодо безкоштовної передачі у власність квартири, з покладенням на АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" сплати податків та інших витрат, пов`язаних з переоформленням квартири. Згідно із окремими положеннями Прикінцевих положень ЦК України установлено, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року (пункт 1). Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4). До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення (пункт 9) . Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Згідно статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Статтею 821 ЦК України унормовано, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років. До договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу. Колегія суддів вказує, що висновки суду першої інстанції про безстроковість договору є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону, який регулює правовідносини з оренди. Суттєвою умовою договору оренди є строк, на який встановлюється оренда. Строком є проміжок у часі, який має початок та кінець. Вживане у договорі поняття "безстроковість" не означає нескінченість правовідносин. Стаття 821 ЦК України визначає умови правозастосування у тих випадках, коли у договорі не вказано строку його дії. Проте помилкові висновки суду в цій частині не потягнули неправильного вирішення справи по суті, отже не є підставою для скасування рішення суду. Звертаючись до суду із цим позовом , позивач вказує на використання ним права на відмову від укладення договору найму на новий строк, про що відповідач попереджений, та, посилаючись на вимоги статей 391,785, 826 ЦК України, просить виселити відповідача із спірної квартири. Вирішуючи спір, суд правильно врахував, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2009 року позивача у цій справі ПАТ "ІНДУСТРІАЛБАНК" зобов`язано виконати зобов`язання, яке полягає у безкоштовній передачі у власність квартири АДРЕСА_1 . Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2009 року набуло законної сили та перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не враховано тлумачення Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя пунктів 1.5, 2.1.5 договору найму у рішенні від 14 лютого 2013 року у справі №335/646/13-ц, згідно із яким договір не містить обов`язку передати у власність квартиру, відхиляються колегією суддів, оскільки рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2009 року набуло законної сили та перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби, а обов`язкове виконання судових рішень - є невід`ємною складовою права на справедливий судовий захист. Отже висновки, викладені в судовому рішенні при розгляді іншої справи, самі по собі не є підставами не вчиняти законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичної особи. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідач безпідставно користується спірною квартирою, оскільки договір оренди закінчився, що є підставою для виселення, відхиляються колегією суддів з огляду на таке. Згідно статті 391 ЦК України, положеннями якої позивач обґрунтовує позовні вимоги, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Проте згідно установлених у цій справі обставин, позивач зобов`язаний вчинити дії щодо передачі права власності на квартиру АДРЕСА_1 безпосередньо відповідачу, цей обов`язок підтверджено рішенням суду, яке знаходиться на стадії виконання. Відтак вимоги про виселення відповідача із цієї квартири не кореспондуються з положеннями статті 391 ЦК України, оскільки проживання відповідача у цій квартирі не уважається перешкодою прав власника. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 червня 2020 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова