Постанова Львівський апеляційний суд № 465/6239/19

Справа № 465/6239/19 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 33/811/137/20 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участю захисника - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2020 року, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір з розгляду справи в розмірі 480 ( чотириста вісімдесят) гривень 40 копійок. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 26.10.2019, о 04 год 30 хв у м. Львів, на вул. Окружна, 57, керував транспортним засобом HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння і запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови, тремтінням пальців рук. У присутності двох свідків водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера ,,DRAGER. Покази приладу після проходження склали 2.25% (тест № 682) з показами приладу водій погодився. Відтак, в діях водія вбачаються ознаки порушення вимог п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, адвокат Шаповалов А.М. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на необґрунтованість постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2020 року, просить таку скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що дана постанова винесена з грубим порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому судом, на думку апелянта, не було з`ясовано фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою у зв`язку із наступним: причина зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , здійснена працівниками УПП у м. Львові є незаконною, оскільки ч.1. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено такої причини зупинки як «орієнтування на водія, який можливо перебуває в стані алкогольного сп`яніння»; огляд на стан сп`яніння було проведено не на місці зупинки транспортного засобу; ОСОБА_1 не було вручено акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Крім того, зазначає, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.10.2019 року підтверджують, що ці особи були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків за адресою: вул. Чернівецька, 2, м. Львів, де був проведений огляд за допомогою приладу «Драгер», а тому вказані особи не можуть підтвердити того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки на місці зупинки вказані свідки не були присутніми. Наголошує на тому, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 виявляв бажання пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, його не було скеровано на такий огляд в заклад охорони здоров`я, натомість такий огляд було проведено працівниками УПП у м. Львові ДПП в приміщенні Залізничного ВП ГУНП у Львівській області. Тому враховуючи вищенаведене, апелянт вважає що огляд ОСОБА_1 необхідно визнати таким, що проведений з порушенням вимог закону і такий є недійсним. На думку апелянта, розгляд справи в суді першої інстанції був упередженим, всі докази та аргументи надані ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловим А.М. були досліджені формально та не взяті до уваги при винесенні рішення. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 жодного разу впродовж усього розгляду справи не підтверджував факту, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння, а навпаки заперечував це. Вважає, що доказом цього є відсутність відомостей про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом. Окрім того, звертає увагу на те, що в суд першої інстанції не з`явилися працівники поліції та свідки, які могли, на думку апелянта, надати пояснення на підтримку позиції особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Заслухавши захисника - адвоката Шаповалова А.М. на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених в судовому засіданні доказів, яким суддя місцевого суду дав належну оцінку і навів у постанові. Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 324907 від 26 жовтня 2019 року (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.4,5), які були присутні під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу «DRАGER». Під час розгляду справи суддя місцевого суду належним чином дослідив всі обставини справи та особу правопорушника та підставно визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього стягнення, яке відповідає тяжкості скоєного та особі правопорушника. Поряд з тим, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених доказів, яким суддя місцевого суду дав належну правову оцінку з точки зору допустимості, достовірності й достатності. Зокрема, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.10.2019 року серії ДПР18 № 324907 (а.с. 2), ОСОБА_1 26.10.2019, о 04 год 30 хв у м. Львів, на вул. Окружна, 57, керував транспортним засобом HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння і запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови, тремтінням пальців рук. У присутності двох свідків водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «DRAGER». Покази приладу після проходження склали 2.25% (тест № 682) з показами приладу водій погодився (а.с.1). Відтак, в діях водія вбачаються ознаки порушення вимог п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 ст. 130 КУпАП. За результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складено акт (а.с. 3), згідно з яким огляд ОСОБА_1 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння пальців рук. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний та становив на момент проведення 2,25%. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився, про що поставив підпис у відповідній графі акту огляду. Факт проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «DRАGER», результат якого показав 2,25%, також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 4,5). На переконання судді апеляційного суду, наведеними вище належними й допустимими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності. На переконання судді апеляційного суду, дії працівників поліції відповідали вимогам КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735. Так, пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), встановлено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager» був проведений поліцейськими в присутні двох свідків, жодних зауважень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших процесуальних документів ОСОБА_1 не висловлював, зокрема і не висловлював своєї незгоди з результатами алкотесту «Drager», який показав наявність в ОСОБА_1 . 2,25 проміле алкоголю, а отже погодився з такими, про що розписався в роздруківці з приладу «Drager» та в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу (а.с.1, 3). Розгляд справи судом першої інстанції у відсутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд вважає обґрунтованим, оскільки судом першої інстанції вживалися заходи щодо виклику в судове засідання свідків, однак останні в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, проте їхні пояснення містяться у матеріалах справи. Так, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були присутні під час проведення ОСОБА_1 алкотесту приладом «Drager», засвідчили лише факт проведення такого тесту. Жодних інших обставин вони не могли і не можуть підтвердити, чи надати якісь інші відомості, що б могли вплинути на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Отже, допит цих свідків жодним чином не вплинув би на результат розгляду адміністративної справи судом першої інстанції. Відсутність у матеріалах справи даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не впливає на встановлення наявності чи відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту судового розгляду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере. Підсумовуючи викладене, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведена в повному обсязі, відтак апеляційна скарга є необґрунтованою. Стягнення, яке накладене на ОСОБА_1 , відповідає санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено. Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог немає. Керуючись ст.294 КУпАП , апеляційний суд, п о с т а н о в и в : постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк