Постанова 4807 № 318/2271/19

Дата документу 17.06.2020 Справа № 318/2271/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №318/2271/19 Головуючий у 1 інстанції Васильченко В.В. Провадження № 22-ц/807/1869/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И ЛА: У жовтні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 28.07.2008 року згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зі сплатою відсотків у розмірі 22,80%. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифами банку. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2019 року має заборгованість в сумі 109179,55 грн., яка складається з 4031,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 95430,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4280,18 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 5187,12 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 109179,55 грн., а також судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп. Посилаючись на вказане, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 109179,55 грн. за договором № б/н від 28.07.2008 року та судові витрати у розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.07.2008 р. у розмірі 4031грн. 99 коп. та 1921 грн. 00 коп. судового збору. В решті вимог позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягнення заборгованості за процентами та неустойкою та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку в цій частині задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в тексті анкети-заяви сторони погодили розмір відсоткової ставки 1,9 % на місяць на залишок заборгованості. 28.07.2008 року відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Суд першої інстанції у своєму рішенні не вказав, чому не взяв до уваги даний доказ, як підтвердження ознайомлення клієнта з умовами кредитування. Адже, підписана відповідачем Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і є Тарифами по кредиту. Доказів того, що відповідача було ознайомлено з іншими тарифами, ніж ті, що долучені до позовної заяви відповідачем надано не було, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав не брати до уваги саме ті Тарифи, Умови та правила, що долучені Банком до позовної заяви. Оскільки сторони узгодили розмір відсоткової ставки в тексті анкети-заяви, а також процентів, пені та штрафів в підписаній відповідачем Довідці, суд першої інстанції належним чином не дослідив дані докази, то правових підстав відмовляти у стягненні відсотків та неустойки у суду не було. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 квітня 2020 року, в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк». Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло. В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 28.07.2008 року згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку що підтверджується заявою відповідача. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник виявив бажання оформити платіжну кредитну карту «універсальна». В анкеті зазначено, що договір між позичальником та банком складається із заяви, Умов та правил надання банківських послуг, та тарифів. Підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомилася у письмовому вигляді та зобов`язалася регулярно ознайомлюватися із змінами «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті банку www.рrіvаtbаnk.uа, що підтверджується її особистим підписом у анкеті-заяві. Позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 31.08.2019 року заборгованість становить 109179,55 грн., яка складається з 4031,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 95430,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4280,18 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 5187,12 грн. - штраф (процентна складова). Задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що вважав вимогу позивача про стягнення цієї суми обґрунтованою та доведеною. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з недоведеності банком факту укладання договору позики саме на тих умовах, на які посилається позивач. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Із матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем, ОСОБА_1 не підписані, а отже колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що банком не доведено належними доказами з якими саме умовами погоджувалась відповідачка. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Умови та правила надання банківських послуг мають мінливий характер, а тому їх редакцію, надану позивачем, не можна вважати частиною спірного кредитного договору. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Колегія суддів відхиляє довід скаржника щодо незаконної відмови судом в стягненні з відповідача суми заборгованості за процентами та неустойкою. В апеляційній скарзі Банк посилається на той факт, що в анкеті-заяві, підписаної ОСОБА_2 , зазначено відсоткову ставку - 22,8 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту. Проте, на підтвердження суми боргу АТ КБ «ПриватБанк» надав розрахунок, здійснений виходячи з плаваючої річної відсоткової ставки, розмір якої, за час, що охоплений розрахунком складає - 22,8%, 30 %, 34,8 % та 43,2 %. В той час коли банк в позовній заяві посилається на процентну ставку в розмірі 22,8 % на рік. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що банк в апеляційній скарзі посилається на позовну вимогу, яку не висував в суді першої інстанції та яка не доведена належними та допустимими доказами, оскільки вона ґрунтується на неналежному розрахунку. З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, що регламентують правові засади договору приєднання. Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 03 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, вбачається, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, колегія суддів констатує відсутність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення відсотків та неустойки. Також вірно враховано та зазначено судом першої інстанції, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2019 року, кредитні кошти, які були фактично отримані позичальником та не повернуті банку у вигляді тіла кредиту складають 4031,99 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк». Доводи апеляційної скарги, про те, що суд, встановивши факт надання відповідачу кредиту, не мав достатніх підстав у відмови в позові в частині стягнення відсотків та неустойки, знехтував принципом платності кредитного договору слід відхилити, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, які є законними, відповідають встановленим обставинам справи та узгоджуються з правової позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно посилання позивачем на відсутність заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. В даному випадку відсутні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки судом встановлюються фактичні обставини справи щодо укладення між сторонами кредитного договору з узгодженням всіх його істотних умов та в залежності від цього вирішується спір між сторонами і суд дає оцінку встановленим обставинам справи, застосовує норми матеріального права на підставі вказаних обставин. Як вбачається з матеріалів справи відповідач участь в розгляді справи в суді першої інстанції не брав і в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні дані щодо його волевиявлення про визнання позовних вимог. Таким чином, викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права судом першої інстанції застосовано правильно. Окрім того, колегія суддів відхиляє довід скаржника щодо незаконної відмови судом в стягненні з відповідача суми заборгованості за процентами. Так, банк посилається на той факт, що в анкеті-заяві, підписаної ОСОБА_1 , зазначено відсоткову ставку - 22,8 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту. Проте, на підтвердження суми боргу АТ КБ «ПриватБанк» надав розрахунок, здійснений виходячи з плаваючої річної відсоткової ставки, розмір якої, за час, що охоплений розрахунком складає - 22,8%, 30 %, 34,8 % та 43,2 %. В той час коли банк в позовній заяві посилається на процентну ставку в розмірі 22,8 % на рік. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що банк в апеляційній скарзі посилається на позовну вимогу, яку не висував в суді першої інстанції та яка не доведена належними та допустимими доказами, оскільки вона ґрунтується на неналежному розрахунку. Окрім того, колегія суддів не бере до уваги довід скаржника про погодження відповідачкою умов кредитування, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Проте, умови, на які посилається позивач, як на частину кредитного договору мають назву «Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку», у зв`язку з чим колегія суддів не має можливості встановити щодо яких Умов було видано підписану відповідачем Довідку. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2020 року. Головуючий Судді: