Постанова 4804 № 229/443/20

Єдиний унікальний номер 229/443/20 Номер провадження 22-ц/804/2035/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Бахмут справа № 229/443/20 провадження № 22-ц/804/2035/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Хейло Я.В., суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя Рагозіної С.О.), ухваленого в приміщенні суду в місті Дружківка Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості по заробітній платі. Позов мотивовано тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив належні позивачу виплати. Позивач просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 13778, 13 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в сумі 15456, 25 гривень. В решті позову відмовлено. Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1639,25 грн. допущено до негайного виконання. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач знаходився з Регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні йому платежі. Враховуючи викладене, суд вважав позовні вимоги обґрунтованими, а заборгованість по заробітній платі, що підлягає стягненню встановлено судом у розмірі 15456, 25 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідач АТ «Українська залізниця» просив оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права. Посилається на рішення РНБО України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» та зазначає, що висновком торгово-промислової палати від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливило виконання АТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених статтями 115, 116 КЗпП України, і є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони. Зазначає, що у відповідача відсутня можливість надати докази, що відповідно до Наказу Державного комітету статистики №489 від 05 грудня 2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а саме N П-1 «Наказ про прийняття на роботу», N П-3 «Наказ про надання відпустки», N П-4 «Наказ про припинення трудового договору», N П-5 «Табель обліку використання робочого часу», N П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», що можуть вважатись належними та допустимими, оскільки вони залишились у непідконтрольному Українській владі м.Донецьку, тому підтвердити інформацію щодо виконання позивачем роботи не є можливим, і відповідно здійснити нарахування заробітної плати позивачу також неможливо. Звертає увагу, що надані позивачем довідки не містять кутового штампу підприємства, дати, вихідних номерів, підпису керівника, головного бухгалтера, а тому не можуть вважатись належними доказами у справі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу позивачем ОСОБА_1 не подано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 15 квітня 2016 року по 17 липня 2017 року остання перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду слюсаря у виробничому підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату. Згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України. Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна за адресою: м. Донецьк , вул. Артема, 68, в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. На підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі позивачем надано відповідний розрахунок та копії табуляграм за період березень-липень 2017 року (а.с. 7, 8-12), згідно яких перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 13778, 13 грн. Згідно відомості на виплату грошей №3 відповідач виплатив позивачу за березень 1439,66 грн, що підтверджено підписом позивача. (а.с.56-57) ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 13778, 13 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України). Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Та відповідно до частин 3, 4 статті 12 та статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК). Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень статтей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів розкрито у частині 1 статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За положеннями частини 4 статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. У відповідності до вимог процесуального права, сторонам роз`яснено обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ними обставин. Між тим, позивачем по справі не надано документів, що підтверджують виконання ним службових обов`язків (зокрема табелю обліку робочого часу, оформленого відповідно до норм законодавства), а також даних щодо тарифної ставки, виходячи з якої повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період. На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану ним роботу та того, що у березні-липні 2017 року йому нараховувалася заробітна плата і він має за цей період заборгованість, ним надано копії розрахунків заробітної плати за спірний період, копії табуляграм за період березень-липень 2017. Проте оцінюючи належність, допустимість та достовірність даного доказу у взаємозв`язку з іншими доказами, які наявні в матеріал справи, апеляційний суд зазначає, що надані відомості за березень-липень 2017 року не є належними та допустимими доказами, оскільки складені на непідконтрольній Україні території, і не завірені належним чином. При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «Укрзалізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Аналогічний правовий висновок, підстав для відступлення від якого не вбачила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду під час касаційного перегляду 10 жовтня 2019 року справи № 243/2071/18, висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц. Таким чином, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості по оплаті праці за період березень-липень 2017 року, позивач не надав суду належного доказу та правових підстав нарахування йому за цей період заробітної плати або оплати як за час простою. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що позивач починаючі з часу звільнення звертався до роботодавця із вимогою про надання необхідних документів щодо проведення з ним розрахунку при звільненні та виплати заборгованості. Тому зазначені обставини викликають сумніви щодо непроведення розрахунку з позивачем у повному обсязі при звільненні. У зв`язку наведеним вимоги про стягнення заробітної плати не підлягають задоволенню. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановивши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та того, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа, що подала позов про стягнення заробітної плати, з урахуванням ставок судового збору, передбачених статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», вважає за необхідне компенсувати відповідачу витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1260,60 грн за рахунок держави. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 березня 2020 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок Держави судовий збір в розмірі 1260 гривень 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Я.В. Хейло Судді: О.І. Корчиста О.О. Тимченко