Постанова КАС ВС № 809/2104/13-а

ПОСТАНОВА Іменем України 16 червня 2020 року Київ справа №809/2104/13-а адміністративне провадження №К/9901/28490/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року (суддя Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року (судді: Кузьмич С.М. (головуючий), Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі № 809/2104/13-а за позовом Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» (далі - позивач, КП «Івано-Франківськводоекотехпром») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013 в частині визначення штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючий орган нарахував штрафні санкції позивачу, в тому числі і за період з квітня по червень 2011 року, не зазначивши відповідний податковий період, за який нараховано штрафні санкції в кожному випадку окремо та розрахувавши їх в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку, тобто 3 грн за кожне порушення, що суперечить вимогам пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Івано-Франківськводоекотехпром» у повному обсязі. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 12 березня 2013 року до 15 квітня 2013 року контролюючим органом проводилась планова виїзна перевірка КП «Івано-Франківськводоекотехпром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року. Актом від 22 квітня 2013 року за № 3276/22-1/32360815, складеним за результатом здійснення вказаної перевірки, встановлено порушення позивачем вимог пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого, залишок несплаченого ПДФО станом на 19 квітня 2013 року складав 3 102 194,00 грн, з якого заборгованість в сумі 2 861 985,95 грн виникла внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб за квітень-грудень 2011 року та січень-листопад 2012 року. Крім цього, встановлено також порушення порядку заповнення та подання позивачем, як податковим агентом, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме - відображено недостовірні відомості у задекларованих розрахунках. Контролюючим органом, на підставі вказаного акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0005371701 від 16 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок з доходів найманих працівників на 2 861 985,95 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 221 489,34 грн. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відомості квартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років не відповідають фактичним обставинам, що не заперечується позивачем та підтверджується даними проведеної перевірки. Відповідачем проведено розрахунок повноти, своєчасності перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб КП «Водоекотехпром» за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, згідно з додатком 1 до вказаного акта перевірки від 22 квітня 2013 року. Згідно цього розрахунку, позивач не виконував обов`язок щодо своєчасної сплати податкового боргу внаслідок чого, починаючи з січня 2011 року до грудня 2012 року за ним щомісяця рахувалася сума нарахованих, однак не виплачених сум такого податку. Зі змісту розрахунку пені по податку з доходів фізичних осіб за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб КП «Водоекотехпром» за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року (Додаток № 2 до вказаного акта перевірки) встановлено, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобов`язання задеклароване позивачем суми податкового боргу не погашалися, що відповідно до вимог Податкового кодексу України тягне за собою накладення відповідних штрафних санкцій. Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16 травня 2013 року в частині визначення розміру основного платежу є правомірним, оскільки позивачем (зокрема, в судових засіданнях) не заперечувалось проти визначеного відповідачем розміру основного зобов`язання та не надано доказів завищення відповідачем суми основного податку. Тоді як, штрафні санкції, застосовані до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, визначені відповідачем невірно. Розраховувати штрафні санкції необхідно було від суми відображеної відповідачем в розрахунку до акту перевірки (Додатку № 1), а також в квартальних податкових розрахунках сум доходу за формою № 1 ДФ за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, а саме від суми - 4 986 974,52 грн. Відповідач виходив з того, що така сума складає 4 883 917,34 грн, від якої і розрахував штрафні санкції, а також не врахував положення підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також наданих контролюючим органом розрахунків суми штрафних санкцій, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року). ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): 10.1. Пункти 54.1, 54.2 статті

54. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. 10.2. Пункти 58.1, 58.2 статті

58. У разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 10.3. Пункт 115.1 статті

115. У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. 10.4. Пункт 119.2 статті

119. Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. 10.5. Підпункти 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті

168. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. 10.6. Пункт 176.2 статті

176. Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. 10.7. Пункти 7, 11 підрозділу

10. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції).

13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013 в частині визначення штрафних санкцій, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що розраховувати штрафні санкції контролюючому органу необхідно було від суми відображеної відповідачем в розрахунку до акту перевірки (Додаток № 1), а також в квартальних податкових розрахунках сум доходу за формою № 1 ДФ за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, а саме від суми - 4986974,52 грн, однак відповідач виходив з того, що така сума складає 4883917,34 грн, від якої і розрахував штрафні санкції. Крім того, згідно пояснень відповідача, контролюючий орган нарахував штрафні санкції позивачу, в тому числі і за період з квітня по червень 2011 року в сумі 193873,47 грн, не зазначивши відповідний податковий період, за який нараховано штрафні санкції в кожному випадку окремо та розрахувавши їх в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку, що суперечить вимогам пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16 травня 2013 року, невірно визначив штрафні (фінансові) санкції, зокрема, оскільки визначив такі без врахування положень підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, а також суму для розрахунку таких санкцій.

14. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»). Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року у справі № 809/2104/13-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова , Судді Верховного Суду